24. Поняття та загальна характеристика насильницьких злочинів

Значну частину насильницьких злочинів становлять умисні вбивства, умисне заподіяння шкоди здоров'ю, катування, зґвалтування, розбої, грабежі та поєднане з насильством хуліганство, їхній рівень, структура й динаміка характеризують насильницьку злочинність загалом.

Основою об'єднання цих злочинних діянь у кримінологічно значущу групу є такі критерії:

- спосіб дій злочинця - фізичне насилля над особою, спроба чи погроза його застосування;

- форма вини - умисел;

- об'єкт посягання - фізична особа.

Починаючи з 1988 р. по 1995 р. фіксується зростання кількості насильницьких злочинів. Кількість умисних убивств та умисних тяжких тілесних ушкоджень за період з 1987 р. до 1995 р. збільшилася, відповідно, в 3,5 і 3,3 рази, грабежів і розбоїв - у 6 і 7 разів. Протягом наступних років показники реєстрації умисних убивств, умисних тяжких тілесних ушкоджень, грабежів і розбоїв свідчать про зменшення їхньої кількості.

Для порівняння: в 1995 і 2004 рр., відповідно, було зареєстровано 4896 і 3788 умисних вбивств, 8800 і 5855 умисних тяжких тілесних ушкоджень.

Аналіз структурних змін насильницької злочинності свідчить про підвищення ступеня суспільної небезпечності деяких категорій насильницьких злочинів. Зросла тяжкість заподіюваних ними наслідків. Збільшується частка організованих, заздалегідь підготовлених злочинів, які вирізняються особливою зухвалістю, витонченістю, жорстокістю.

Протягом тривалого часу приблизно дві третини вбивств і тяжких тілесних ушкоджень відбувалися у сфері побутових відносин на ґрунті міжособистісних конфліктів. До початку 90-х рр. частка умисних убивств, учинених на побутовому ґрунті, знизилася до 40 % за рахунок зростання вбивств з корисливих або інших мотивів. Набули поширення замовні вбивства. Найчастіше жертвами таких злочинів стають підприємці й інші представники бізнесу (46 %), лідери кримінальних угруповань (38 %).

У сферах дозвілля та побуту поширені насильницькі злочини з хуліганських мотивів. Хуліганські спонукання проявляються в прагненні відкрито протиставити свою поведінку суспільному порядкові, продемонструвати грубу силу, помститися за справедливо зроблене зауваження та ін. На сьогодні з хуліганських спонукань учиняється близько 20 % умисних вбивств і близько 30 % випадків умисного заподіяння тяжкої шкоди здоров'ю.

Серед насильницьких злочинців збільшується частка рецидивістів. У 2004 р. питома вага рецидивістів, які вчинили умисні вбивства, становила 17 %, з них у складі групи - 24,4 %; розбої -28,9 %; грабежі - 20, 3 %; умисні тяжкі тілесні ушкодження -14,6 %.

Відзначається збільшення частки злочинців, які мають патологічні відхилення в психіці, що не виключають осудності (дебільність, органічні захворювання центральної нервової системи, психопатії, сексуальні відхилення). Це значною мірою пов'язано з процесами поширення алкоголізму та наркоманії.

Більшість осіб, які вчиняють насильницькі злочини й хуліганські дії, - чоловіки (90-93 %). Це пояснюється соціальними ролями, характерними для чоловіків і жінок, психофізичними особливостями статі. Для поведінки чоловіків під час дозвілля більш характерні випадкові компанії, зловживання алкоголем, що часто створює конфліктні ситуації, які переростають у бійки.

Існують розбіжності в мотивації насильницьких злочинів, учинених чоловіками та жінками. В останніх переважають мотиви ревнощів, помсти, заздрощів, прагнення звільнитися від потерпілого тощо. Багато насильницьких злочинів учиняються жінками на ґрунті віктимної поведінки потерпілого. В останні роки реєструється зростання частки жінок при вчиненні таких злочинів, як убивства з хуліганських або корисливих спонукань, у ході розбійних нападів та ін., зростає кількість учинених жінками злочинів з особливою жорстокістю.

Основний контингент насильницьких злочинців і хуліганів становлять особи молодого й середнього віку (до 40 років). Найбільш висока кримінальна активність характерна для представників вікової групи 25-29 років. Далі за ступенем кримінальної активності посідають місця вікові групи 18-24 років, 30-39,16-17 років.

Порівняно з дорослими, підлітки та молодь, зазвичай, мають менш розвинуту волю, підвищену вразливість до негативних упливів, імпульсивність, сугестивність, вони легше піддаються шкідливому впливові з боку антигромадських елементів, зокрема й у формі наслідування, підбурювання тощо.

25. Характеристика особи насильницького злочинця

Переважна більшість осіб, що вчиняють тяжкі насильницькі

злочини, – чоловіки. Частина жінок складає невеликий процент.

Істотно різниться і мотивація насильницьких злочинів. В останніх

переважають мотиви, що витікають із сімейних обставин (ревнощі,

помста, ситуативна реакція на п’янство, знущання чоловіка або

співмешканця).

Розподіл насильницьких злочинців за віком показує сумарне

переважання в їх контингенті осіб у віці 30-39 років, на другому місці

стоять особи, яким виповнилось 18-24 роки, на третьому – 25-29

років, на четвертому – неповнолітні.

Для різних вікових груп змінюється структура насильницьких

злочинів: для неповнолітніх і для осіб від 18 до 21 року вища частка

зґвалтувань, але нижча – вбивств. Вчинення хуліганства більш

поширене у віковій групі 18-29 років.

Для неповнолітніх і осіб від 18 до 21 року насильницькі злочини та

хуліганство пов’язані з незавершеністю формування навиків соціальної

поведінки, контролю, що проявляється в ситуації, коли взаємодіють

низький рівень морального виховання осіб, підбурювання, конкретна

обставина. Для осіб більш старшого віку вчинення даних злочинів

часто пов’язано із сімейно-побутовими конфліктами в поєднанні з

низьким рівнем культури, відносин і поведінки.

Освітній рівень насильницьких злочинців нижче рівня освіти

населення в цілому. Типові риси їх особистостей – це небажання

65

вчитись, підвищувати культурно-освітній рівень, прогресуюча

вузькість інтересів.

Істотні особливості має розподіл осіб, що вчинили ці злочини за

родом занять. Більше половини з них займались малокваліфікованою

чи некваліфікованою працею.

Характерним для осіб, що вчинили насильницькі злочини і

хуліганства, є наявність негативних звичок поведінки. Так, 70-80%

осіб, що вчинили хуліганство, негативно характеризувались за місцем

навчання, роботи, проживання.

Для морально-психологічних властивостей особи більшості

насильницьких злочинців і хуліганів типовими є:

– егоцентризм, при якому особисті бажання і почуття

розглядаються як такі, що підлягають безумовному задоволенню;

– неповага до почуттів і переживань інших людей, жорстокість;

– агресія, нестриманість і низька культура емоцій;

– позиція самовиправдання, перекладання вини на інших.

Серед осіб, що скоюють насильницькі злочини і хуліганства,

констатується поширеність таких властивостей, як неврівноваженість,

озлобленість, емоційна збудженість і афективні “спалахи”,

психопатичні риси. В механізмі скоєння таких злочинів вони

відіграють роль стимуляторів, які посилюють реалізацію мотиву.

Ціннісні орієнтації осіб, що вчиняють насильницькі дії і

хуліганства, пов’язані з перевагою агресивних видів поведінки і з

егоїстичним неприйняттям встановлених норм поведінки. Разом з тим

ступінь “готовності” до такої поведінки істотно різниться. Можлива

наступна класифікація насильницьких злочинців і хуліганів:

• Випадкові. Злочинні дії цих осіб полягають у неадекватній

реакції на конфлікт, який раптово виник. В даному випадку

мотивація пов’язана переважно з почуттям образи.

• Ситуаційні. Злочинні дії таких осіб, як правило, завершують

тривалий конфлікт в сім’ї, побутовому оточенні. Мотивація

пов’язана переважно з почуттям образи, ревнощі, помсти.

Загальна характеристика особи поступово погіршується з

розвитком конфлікту.

• Нестійкі. Злочинні дії цих осіб пов’язані з відносно негативними

властивостями і наявністю певного попереднього досвіду

порушення громадського порядку. Мотивація включає

неповагу до вимог суспільства, що поєднується з почуттям

помсти. Для даного типу злочинців характерне тлумачення

будь-яких зауважень як приводу для бійки.

• Злісні. Злочинні дії цих осіб, поєднані із застосуванням

66

насильства, значною мірою втрачають ситуаційний характер,

стають здебільшого умисними. Скоєння насильницьких злочинів

не тільки підготовлено попередніми, менш значимими,

правопорушеннями, але й утворюють повторюваний стереотип

поведінки.

26. Причини й умови насильницьких злочинів

До основних криміногенних детермінант необхідно віднести:

- утрату особистої перспективи, несприятливі матеріальні та житлові умови, що провокують на агресивні дії;

- підвищену поширеність серед певних груп населення уявлення про припустимість насильницьких дій, стереотипів агресивно-насильницької поведінки в конфліктних ситуаціях;

- уплив злочинного середовища;

- віктимну (легковажну, аморальну, протиправну) поведінку потерпілих, яка стала приводом злочину;

- провокаційні взаємини в сім'ї, із сусідами, товаришами по службі;

- несвоєчасне виявлення правоохоронними органами криміногенних сімейно-побутових ситуацій, незадовільне реагування на такі конфлікти;

- нереагування на погрози розправою щодо потерпілого й інших осіб, побої, нанесення тілесних ушкоджень, катувань, хуліганських вчинків;

- недоліки в діяльності правоохоронних органів у боротьбі з рецидивом злочинів;

- недоліки в охороні громадського порядку та безпеки громадян, в організації патрульно-постової служби міліції, профілактичної діяльності органів внутрішніх справ;

- латентність і безкарність значної частини злочинів проти особи;

- неповноту виявлення осіб, які страждають на психічні захворювання чи аномалії психіки;

- обставини, що сприяли формуванню" антигромадських угруповань молоді;

- недбале зберігання зброї;

- неприйняття заходів щодо припинення незаконного обігу зброї, боєприпасів, вибухових або хімічних речовин;

- нереагування довколишніх на факти застосування насилля, хуліганства, іншої аморальної чи протиправної поведінки;

- недоліки у виховній роботі за місцем проживання та роботи, в організації дозвілля, культурного обслуговування населення та ін.