Невідкладна медична допомога на догоспітальному етапі.

Негайно винести постраждалого із зони з підвищеною концентрацією монооксиду вуглецю. Забезпечити вільну прохідність верхніх дихальних шляхів, звільнити від стисного одягу. Якомога швидше застосувати кисень, забезпечити спокій і тепло.

Специфічним антидотом при отруєнні чадним газом є кисень. Інгаляція кисню чи киснево-повітряної суміші за допомогою медичних апаратів штучної вентиляції легень ДП-10.02, ДАР-05, фаза-5, чи кисневого інгалятора КИ-4.02 слід розпочинати з перших хвилин надання допомоги. Одночасно пропонують вдихати 100 % кисень, упродовж 3 год — 80— 90 % киснево-повітряну суміш. Потерпілих доставляють до лікувального закладу.

Велике значення має використання кисню під тиском (оксигенобаротерапія) — гіпербарична оксигенація по 1,5—2 год із тиском 1,5—2 атм до 4 разів на добу.

- введення 6 % ацизолу 1 мл внутрішньом'язово одразу після винесення потерпілого із осередку пожежі. Після ацизол вводиться по 1 мл 2—4 рази на добу. З лікувальною метою засіб призначають внутрішньо по 1 капсулі 4 рази в першу добу, а протягом 7 днів — по 1 капсулі 2 рази на день. З профілактичною метою призначають по 1 капсулі внутрішньо за 20—30 хв до входження в зону задимлення. Захисна дія ацизолу зберігається упродовж 2—2,5 год. Клінічні дослідження показали, що ацизол як цинковмісний препарат запобігає утворенню карбоксигемоглобіну, впливаючи на кооперативну взаємодію субодиниць гемоглобіну, за рахунок цього зменшується відносна спорідненість гемоглобіну до окису вуглецю, покращуються киснево-зв'язувальні та газотранспортні властивості крові. (А.Н. Гребенюк, В.А. Баринов, В.А. Башарин, 2008)

- цитохром С по 20мг до 40-80 мг/добу, довенно(цитомак) / терапія гістотоксичної гіпоксії/.

Симптоматична терапія: при збудженні — 1 % розчин промедолу 1 мл підшкірно або внутрішньовенно, 2,5 % розчин аміназину 2 мл внутрішньом'язово, при судомах — 0,5 % розчин діазепаму 2 мл внутрішньовенно. Госпіталізація в лікувальний заклад, де можна провести гіпербаричну оксигенацію або «викликати на себе» фахівців з портативною барокамерою.

3.2. Отруєння хлором.

Хлор як інтенсивний окиснювач (відбілювач, дезінсекційний і дезінфек­ційний засіб) застосовують у виробництві пластмас, розчинників, мийних засобів. Транспортується в рідкому стані. Нещасні випадки найчастіше пов'язані з розгерметизацією резервуарів або газопроводів. Може вільно виділятися при реакції отримання хлорного вапна.

В організм хлор потрапляє через органи дихання і слизові оболонки. Має виражену подразнювальну і припікальну дію на шкіру та очі, а також резорбтивну дію. При отруєннях легкого ступеня спостерігається розвиток кон'юнктивіту (різь в очах, сльозотеча), ринофарингіту, ларингіту, токсичного бронхіту, головний біль, диспептичні розлади. Подразнювальна дія хлору у високих концентраціях протягом 10—15 хв може призвести до розвитку хімічного опіку легень. При інгаляціях у дуже високих концентраціях відбувається ураження дихального і судинного центрів або рефлекторна зупинка дихання та спазм голосової щілини. Крім того, у клінічній картині інтоксикації виникають неврологічні порушення у вигляді постінтоксикаційного астенічного синдрому з вегетосудинною дистонією, міастенічним синдромом.

Хлор широко використовується в хімічній і металургійній промисловості, холодильних установках, медицині. Випадковий вибух ємності з хлором, що з рідкої форми швидко перетворюється на газоподібну, утворює хмару хлору, що стелиться по землі, заповнюючи всі нерівності рельєфу (канави, яри, підвали тощо), адже цей газ важчий за повітря. Смертельна концентрація хлору при 15-хвилинній експозиції становить 0,5 мг/л.

Ураження хлором у малих і середніх концентраціях насамперед проявляються вираженими симптомами подразнення очей і органів дихання. Потерпілі відчувають різь в очах, стиснення та біль за грудниною, печіння і дертя в горлі. У них виникають сильна сльозотеча і сухий болісний кашель.

У отруєних хлором спостерігають ядуху, що періодично виникає внаслідок спазму гортані. Дихання у них стає утрудненим, поверхневим і болісним, з'являється відчуття стиснення у грудній клітці. За зовнішнім виглядом отруєні нагадують хворих із нападом бронхіальної астми. Після впливу достатньо високими концентраціями хлору досить швидко починає розвиватися токсичний набряк легень.

Уражені хлором у дуже високих концентраціях у короткий термін втрачають свідомість і помирають від зупинки дихання. На секції знаходять стиснуті легені, що займають не більш третини грудної порожнини. Тканина легень втрачає еластичність і легко рветься. Усе це є наслідком хімічного опіку легень.

Основною небезпекою для ураженого хлором, що вдало переніс токсичний набряк легень, насамперед є інфекційні ускладнення. Пневмонія серед них трапляється найчастіше. Зазвичай розвивається наприкінці 1-го тижня, але може з'явитися і на 3-й день отруєння. Наслідком пневмонії можуть стати аб­сцеси і гангрена легень, спостерігаються також сухі й ексудативні плеврити та бронхіти. Іншим частим ускладненням є тромбоз, що нерідко виникає у венах нижніх кінцівок. Тромбоз артерій сітківки і мозку може бути причиною тяжкої інвалідності. Унаслідок відриву тромбів може раптово виникнути смерть від інфаркту міокарда чи легеневої емболії.

Уражених отруйними речовинами задушливої дії з перших хвилин отруєння слід розглядати як тяжкохворих. Надання допомоги розпочинають з одягання протигазу і вилучення ураженого за межі осередку. Після цього рекомендується зняти верхній одяг, щоб уникнути дії отруйних речовин, що випаровується з одягу. Подразнення кон'юнктиви усувають шляхом проми­вання очей водою або 2 % розчином натрію гідрокарбонату. При рефлекторній зупинці дихання проводять штучну вентиляцію легень. Для запобігання роз­витку токсичного набряку легень доцільно використовувати піногасники та стероїдні гормони. Також проводять симптоматичну терапію.

Організація етапного лікування уражених отруйними речовинами задуш­ливої дії ґрунтується на таких положеннях:

• кожного ураженого отруйними речовинами задушливої дії незалежно від його стану слід розглядати як хворого, що потребує застосування нош;

• на всіх етапах евакуації і в дорозі потрібно забезпечити зігрівання хворого (укутування, грілки, тепле питво);

• евакуацію постраждалого в лікувальний заклад слід завершити до кінця доби після ураження, інакше уражений виявиться вже нетран­спортабельним;

• уражені в стані вираженого набряку легень зі значними порушеннями дихання і серцево-судинної системи є нетранспортабельними;

• усі, хто можуть виявитися ураженими отруйними речовинами, мають підлягати обсервації впродовж однієї доби, після чого за відсутності явищ інтоксикації їх можуть вважати практично здоровими.

Невідкладна медична допомога на догоспітальному етапі

• Невідкладна медична допомога на догоспітальному етапі полягає в одяганні протигазу, вдиханні протидимної суміші, найшвидшому винесенні за межі хімічного осередку; у разі рефлекторної зупинки дихання проводять штучну вентиляцію легень. Якщо немає протигазу, то накладається ватно-марлева пов'язка, змочена 2 % розчином соди.

• при подразненні кон'юнктиви (сполучна оболонка) і верхніх дихальних шляхів — промивання очей водою, вдихання протидимної суміші; вдихання кисню протягом 5—10 хв; ін'єкції під шкіру 1 мл кордіаміну, содові інгаляції.

• при набряку легень — оксигенотерапія з вдиханням парів спирту, уведення внутрішньовенно розчину глюкози і розчину кальцію хлориду, ін'єкція кордіаміну внутрішньом'язово.