- •Вінницький національний медичний університет
- •Заняття 2
- •Б. Хід заняття
- •ВстуПна частина
- •Навчальні питання
- •Анафілактичний шок, етіологія, патогенез, клініка, діагностика та надання невідкладної допомоги на догоспітальному етапі.
- •Етіологія:
- •Патогенез:
- •Клініка
- •Невідкладна допомога
- •Показання до штучної вентиляції легень (швл) при анафілактичному шоці:
- •Критерії ефективності надання невідкладної допомоги:
- •Токсикологічна класифікація отрут (за характером токсичної дії)
- •Принципи класифікацій отруєнь
- •II. Клінічний
- •Екстрена медична допомога на догоспітальному етапі Тактика лікаря при гострих отруєннях невідомою отрутою на догоспітальному етапі
- •2.2. Методи антидотної детоксикації.
- •1 Добу: 3 - 4 рази
- •2 Добу - 2-3 рази
- •Тіосульфат натрію, 30% розчин.
- •Налорфін (анторфін) 0,5% розчин
- •Гідрокарбонат (бікарбонат) натрію
- •Зондовий метод промивання шлунка проводять при всіх видах отруєнь, в тому числі і пацієнтам у глибокій комі після інтубації трахеї ендотрахеальної трубкою з роздувною манжеткою.
- •Методика зондового промивання шлунка.
- •1. Очищення шлунково-кишкового тракту
- •2. Форсований діурез
- •3. Гіпербарична оксигенація.
- •1. Очищення шлунково-кишкового тракту.
- •Виникнення блювотного рефлексу - захисна реакція при деяких видах отруєнь. Застосування блювотних засобів
- •Недоліки методу застосування блювотних засобів
- •Отруєння грибами.
- •Отруєння блідою поганкою.
- •Отруєння червоним мухомором.
- •Отруєння солями важких металів.
- •Отруєння препаратами ртуті.
- •Отруєння препаратами свинцю.
- •Отруєння розчинними солями барію (хлорид барію).
- •Отруєння ціанідами.
- •Отруєння медичними препаратами та наркотичними засобами. Отруєння морфіном.
- •Отруєння кофеїном.
- •Отруєння барбітуратами.
- •Отруєння нейролептиками.
- •Отруєння транквілізаторами.
- •Отруєння сульфатом магнію.
- •Отруєння дитиліном.
- •Отруєння стрихніном.
- •Отруєння аніліном.
- •Отруєння серцевими глікозидами.
- •Отруєння саліцилатами.
- •Отруєння етиловим спиртом
- •Отруєння сурогатами алкоголю
- •Отруєння метиловим спиртом
- •Отруєння етиленгліколем.
- •Отруєння дихлоретаном.
- •Отруєння (органічними кислотами) оцтовою есенцією.
- •Інтоксикації пестицидами
- •1. Патогенез
- •2. Лікування
- •3. Клінічний протокол надання медичної допомоги хворим
- •1. Клінічні періоди захворювання.
- •3. Лікування:
- •Отруєння невідомим газом, етіологія, патогенез, клініка, діагностика та надання невідкладної допомоги на догоспітальному етапі.
- •3.1. Отруєння чадним газом
- •Невідкладна медична допомога на догоспітальному етапі.
- •3.2. Отруєння хлором.
- •3.3. Отруєння аміаком.
- •3.4. Отруєння фосфорорганічними сполуками.
- •А л е р г і ч н а р е а к ц і я
- •3. Перевірити наявність пульсу • Пульс
- •О т р у є н н я н е в і д о м и м г а з о м
- •3.Перевірити наявність пульсу
- •Екг – електрокардіограма
Отруєння грибами.
На території Україні найбільш отруйними є бліда поганка і червоний мухомор. Токсичними є також зморшки, несправжні опеньки. Отруєння іншими видами грибів більше пов'язане з порушенням правил приготування та зберігання цього продукту, що призводить до виникнення токсикоінфекцій.
Отруєння блідою поганкою.
Смертельна доза ентерально - 0.1мг/кг по α-аманітіну; 100г. свіжих грибів або 5г. сухих вміщають 8мг. α-аманітіну.
Клініка.Токсичність блідої поганки обумовлена вмістом циклопептидів: фалотоксинами (фалоїдин, фалін, фалоїн, фалізін, фалоцидін тощо.) та аманітотоксинами (аманін, аманулін, α-, β-, γ-аманітини). Токсичні речовини блідої поганки термостабільні, тому не втрачають токсичності при термічній обробці, висушуванні та зберіганні. Фалотоксини пошкоджують мембрани мітохондрій, ендоплазматичного ретикулума, лізосом уражаючи процеси окисного фосфорилювання, синтезу глікогену, зниження активності АТФ-ази. Надходження в організм великих концентрації цих речовин обумовлюють розвиток клініки отруєння в першу-другу добу з виникненням депресивних синдромів ураження ЦНС, короткотривалого гастроентеріту, токсичної гепаторгії і швидкої смерті хворого. Аманітотоксини пригнічуть ядерні субстанції клітини, процеси утворення і реплікації РНК та ДНК, синтезу білка, що призводить до аутолізу клітини. Цим обумовлені відстрочені (кінець 2-ої- 3-ої доби) клініко-лабораторні прояви дії аманітотоксинів: цитолітична гепатаргія, нефропатія. Сумація ефектів фало- та аманітотоксинів, в залежності від дози отрути що надійшла в організм, обумовлює клінічну картину отруєння. Виділяють латентний період гастроентеріту, печінково-ниркової недостатності та наслідків. При надходженні в організм великих доз токсинів блідої поганки вказані періоди короткотривалі, стерті, швидко (на 2-4 до/бу) проявляються симптомами гепаторгії, олігоанурією, геморагічним синдромом, екзотоксичний шоком, короткотривалими галюцинаціями, комою, смертю потерпілого.
Лікування
1. Промивання шлунка:
виклик блювання (після кількоразової дачі 0,5-1,0л.водогінної води кімнатної температури з перманганатом калію (1:200000 - слабкорожевого кольору) ) до чистих промивних вод на догоспітальному етапі;
зондове (при тяжкому стані хворого), до чистих промивних вод (але не більше об'ємного).;
після промивання в шлунок уводиться активоване вугілля або ентеросорбент, сольові проносні при відсутності діареї.
2. Антагоністи аманітину - бензилпеніцилін І млн.Од./кг/добу перші 3 доби, в подальшому 100 000 Од./кг/добу .
3. Гемосорбція (ефективна в першу добу отруєння при відсутності геморагічного синдрому), гемодіаліз. При неможливості використання екстракорпоральних методів детоксикації - ентеросорбція.
4. Симптоматична терапія направлена на профілактику і лікування печінкової недостатності. Першочергово включає використання препаратів ліпоєвоїкислоти (ліпоєва кислота 100-200 мг/добу, ліпамід 500-800 мг/добу, берлітіон 600-900мг/добу), глюкокортикоїдів (преднізолон від 3 мг/кг маси), - гепатопротектори, інгібітори протеолітичних ферментів згідно з методикою лікування цитолітичної гострої печінкової недостатності (див. відповідний розділ);