2. Лікування

При гострій інтоксикації показане введення метиленового синього — 25—50 мол 1% розчину внутрівенно, 20 мл 40% розчину глюкози з 300 мг аскорбінової кислоти також внутрівенно, у важких випадках — кровопускаючі 250—350 мл (якщо не знижено артеріальний тиск) з наступним внутрішньовенним введенням глюкози (20 мл 40% розчину) або обмінне переливання крові (250— 300 мол).

3. Клінічний протокол надання медичної допомоги хворим

на гостре отруєння пестицидами

Код МКХ-10: Т60 “Токсична дія пестицидів”

1. Клінічні періоди захворювання.

1.1. Токсикогенний:

- період резорбції триває, в середньому, від 1-3 доби до 2-3 тижнів;

- період елімінації.

1.2. Соматогенний.

Діагностичні критерії: 

2.1 Анамнестичні дані:

- дані анамнезу, що свідчать про можливість контакту постраждалого з речовиною, яка викликала отруєння;

- скарги на порушення функцій ШКТ, нирок, печінки, дихальні або неврологічні порушення.

2.2. Клінічна діагностика:

- можливі розлади зору (диплопія, мідріаз, сліпота);

- можливі порушення функції дихання;

- можливі порушення діяльності серцево-судинної системи;

- можливі порушення свідомості (в тяжких випадках – втрата свідомості, судоми);

- можливі порушення дихання.

3. Лікування:

3.1. Загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, які не всмоктались у ШКТ .

3.2. Загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, які всмоктались у кров’яне русло з ШКТ

3.3. Загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з ситуаційної та коригувальної терапії :

-підвищення лужного балансу плазми крові.

3.4. Антидотна терапія: 

- специфічний антидот – Атропін, 0,5-2.0 мг в/в, при потребі – повторити;

- реактиватори холінестерази: Діетиксим* – 0.3 г, кожні 1.5 години, в/м (тільки при отруєннях ФОС!)

4. Критерії ефективності: припинення фізіологічних порушень протягом 8-13 днів лікування.

3. Отруєння невідомим газом, етіологія, патогенез, клініка, діагностика та надання невідкладної допомоги на догоспітальному етапі.

3.1. Отруєння чадним газом

Чадний газ (монооксид вуглецю — CO) утворюється при неповному згоранні речовин, що містять вуглець. Якщо при згоранні речовин, які містять вуглець, з будь-яких причин обмежується надходження кисню, у вогнищі горіння починає утворюватися чадний газ. Газ безбарвний і без запаху, смаку. У воді майже не розчиняється, горить синім полум'ям.

Етіологія. Отруєння чадним газом посідає перше місце серед інгаляційних побутових отруєнь. Усі побутові отруєння чадним газом умовно можна поділити на три групи (Е.А. Лужников, 1994):

- отруєння вихлопними газами автомобіля; спостерігається, як правило, у холодну пору року і трапляється при працюючому двигуні автомобіля в погано вентильованому гаражі;

- «чадіння» у побуті; трапляються в приміщеннях з пічним опаленням при несправних димарях або при передчасному закритті пічної заслінки;

- отруєння на пожежах у осіб, що перебувають в закритих і задимлених приміщеннях (найчастіше діти), або у працівників пожежних команд за відсутності засобів індивідуального захисту.

Допустима концентрація монооксиду вуглецю в повітрі робочих приміщень — 20 мг/м³, при більш високих концентраціях робота без спеціальних респіраторів заборонена.

Патогенез. Токсична дія чадного газу зумовлена високою спорідненістю до заліза гемоглобіну (у 300 разів перевищує його спорідненість до кисню). Чадний газ, замінюючи кисень у його з'єднанні з гемоглобіном, утворює патологічну сполуку — карбоксигемоглобін, нездатний переносити кисень, що формує гіпоксію гемічного (транспортного) характеру.

Висока спорідненість оксиду вуглецю до заліза зумовлює вступання його до реакції з тканинним дихальним ферментом, що містить двовалентне залізо, а це спричинює порушення тканинного дихання, окисно-відновних процесів і формування тканинної гіпоксії.

Клінічна картина. Клінічно виділяють три ступені отруєння:

1. Легкий ступінь. З'являються головний біль у скроневій і лобовій ді­лянках, часто оперізувального характеру (симптом обруча), запаморочення, нудота. Виникають блювання, незначне порушення зору. Хворі скаржаться на утруднене дихання, першіння в горлі, сухий кашель, неприємні відчуття у ді­лянці серця. Втрата свідомості не спостерігається. Уміст карб оксигемоглобіну в крові становить 15—ЗО % .

2. Середній ступінь. Виникають нудота, утруднене дихання, відчуття нестачі повітря, задишка. Порушення психічної активності виявляється збу­дженням або оглушенням, аж до коми. З'являються патологічні рефлекси, міоз, анізокорія. Гіперемія шкіри обличчя. Обов'язкова наявність хоча б ко­роткочасної втрати свідомості від 1—2 до 20 хв. Уміст карбоксигемоглобіну в крові — 30—40 % .

3. Тяжкий ступінь. Коматозний стан різної глибини і тривалості від декількох годин до діб і більше. Спостерігаються судоми, патологічні рефлекси, парези, паралічі. Звертають на себе увагу шкірні покриви постраждалого: на місці виникнення події вони можуть бути яскраво-червоного кольору, під час поступлення до стаціонару в стані вираженої гіпоксії їх забарвлення змінюється на ціанотичне. За рахунок розвитку гострого риноларингіту і трахеобронхіту розвивається порушення дихання, аж до зупинки. Серцево-судинна система — ознаки гострої лівошлуночкової недостатності. Зміни на ЕКГ не є специфічними; здебільшого це ознаки гіпоксії міокарда і порушення коронарного кровообігу: знижується зубець R у всіх відведеннях, інтервал S—Т зміщується від ізолінії, зубець Т стає двофазним або негативним. У крові — метаболічний ацидоз. Уміст карбоксигемоглобіну в крові — 50—60 %.

Для отруєнь чадним газом середнього і тяжкого ступеня характерним ускладненням є швидкий розвиток бульозних дерматитів і ішемічних полінев­ритів, що з'являються через 10—15 год. після отруєння.

Лабораторна діагностика полягає в кількісному і якісному визначенні вмісту карбоксигемоглобіну в крові.

Смертельна доза - незворотє ураження кори головного мозку розвивається у хворих з рівнем карбоксигемоглобіну вище 60%.