Відповідність пятьох першоелементів внутрішнім органам, станам організму, предметам та явищам природи

Пять елементів	Дерево	Вогонь	Земля	Метал	Вода
Паренхіма-тозні органи	Печінка	Серце	Селезінка – підшлункова залоза	Легені	Нирки
Порожнисті органи	Жовчний міхур	Тонка кишка	Шлунок	Товста кишка	Сечовий міхур
Органи чуття	Очі	Язик	Рот	Ніс	Вуха
Види тканин	Мязи, сухожилля	Серце	Сполучна тканиниа	Шкіра, волосся	Кістки
Емоції	Гнів (крик)	Радість (сміх)	Роздуми (спів)	Туга (плач)	Страх (стогін)
Смакові якості	Кислий	Гіркий	Солодкий	Гострий, пікантний	Солоний
Виділення, секрети тіла	Сльози	Піт	Слина	Мокротиння	Сеча
Пори року	Весна	Літо	Кінець літа	Осінь	Зима
Напрямки	Схід	Південь	Центр	Захід	Північ
Ушкоджуючі стихії	Вітер	Спека	Вологість	Сухість	Холод
Трансформації	Народження	Розвиток, ріст	Зміни, перетворювання	Вянення	Збереження, спокій
Кольори	Блакитний	Червоний	Жовтий	Білий	Чорний
Планети	Юпітер	Марс	Сатурн	Венера	Меркурій

IG/Tr

C/Mc

VB

F

E

Rp

GI

P

V

R

Рис. 2. Взаємозвязок пяти першостихій (першоелементів).

Одинарні стрілки позначають породжуючий, підсилюючий вплив стихій.

Подвійні стрілки позначають обмежуючий, деструктивний впливстихій.

Механізми дії акупунктури

Європейська медицина, досліджуючи фізіологічні процеси та патогенез захворювань, воліє використовувати конкретні морфологічні, фізіологічні, біохімічні категорії. Тому і численні теорії, що прагнуть пояснити механізм дії акупунктури, здебільшого приділяють увагу якійсь одній стороні її дії.

До таких належать, наприклад, теорія тканинної терапії, згідно якої основними факторами впливу при дії на акупунктурні точки за допомогою акупунктури є некрогормони та продукти білкового розпаду, що зявляються під час травмування тканин у місці введення голки.

Хіміко-гуморально-невральна концепція Й. Омури ведуче значення у опосередкуванні дії акупунктури на організм надає простагландинам, які відіграють провідну роль у нормалізації мікроциркуляції і нормальному функціонуванні так званої васкулонейромоторної одиниці.

Однак природа терапевтичного ефекту при дії на рецепторні поля точок акупунктури є значно більш складною ніж ті локальні зміни, що відбуваються у точці введення голки, чи впливу іншого фактору подразнення. Серед теорій дії акупунктури, які беруть до уваги біль інтегративні, узагальнюючі механізми дії слід назвати електричні теорії. Електричний струм, що виникає під час введення голки у тіло, виявляє лікувальну дію у звязку із явищами резонансу. Тобто при співпаданні довжини хвилі та частоти коливань біострумів, що утворюються, з аналогічними показниками тканин хворого органа. Крім того зміна електричного заряду у місці введення голки виявляє вплив на електричний заряд усього організму. Потенціал, що зявляється у місці введення голки (електрохімічна реакція металу голки із електролітним середовищем тканинної рідини) розповсюджується по ходу меридіана і стає додатковим подразником первинної точки впливу та тих точок, що розташовані далі по ходу каналу. Цікаво, що різні метали утворюють різний електрохімічний та термоелектричний потенціал у іонному середовищі: золота голка діє як катод, а ніхромова та срібна – як анод. Сучасні дані про пєзоелектричні властивості колагенових волокон та інших структурних білків організму дозволяють припускати існування електричних явищ і під час точкового масажу.

Біоелектричні та інформаційно-електричні теорії. З біофізичної точки зору організм являє собою енергетичну систему в існуванні якої величезне значення мають електричні та електромагнітні процеси, що відбуваються як у довколишньому середовищі, так і в середині організму, а також на їх стику В.Г. Вогралик, М.В. Вогралик, 1988). Не підлягає сумніву взаємодія енергетичного поля людини та електромагнітного поля Землі, біосфери, космічного випромінювання та ін. Вважається, що інформаційно-енергетичний обмін між мікрокосмосом (організм) та макрокосмосом (довкілля) відбувається переважно через точки акупунктури. Ю.П. Лиманський (1990) припустив, що точки акупунктури являють собою специфічну систему, здатну адекватно сприймати і передавати у мозок сигнали про зміни елктромагнітних полей Землі та метеофакторів та назвав її екоцептивною чутливістю. Ця система є специфічним аферентним входом через який організм постійно контролює якісні та кількісні параметри факторів зовнішнього середовища, які можуть впливати на життєдіяльність важливих функціональних систем організма. Ця інформація у мозку інтегрується із аналогічною інформацією, що мозок отримує через систему вісцеросенсорної чутливості від внутрішніх органів, і використовується мозком для запуску адаптативних механізмів, спрямованих на послаблення чи повну компенсацію негативних змін у функціональних системах організму.

Гіпотеза про гіпнозоподібні механізми дії акупунктури не знайшла підтвердженя у світлі сучасних лабораторних досліджень.

Підсумовуючи короткий огляд сучасних теорій механізмів дії акупунктури на організм, треба зупинитися на найбільш інтегративній, найбільш обгрунтованій науковими даними нейрорефлекторній теорії.

Наявність великої кількості рецепторів нервової системи у точках акупунктури пояснює першочергову реакцію на подразнення цих точок з боку нервової системи. В основі ж реакції нервової системи у відповідь на подразнення лежить рефлекс. Нервова система найбіль швидко і оперативно реагує на зміни у внутрішньому та зовнішньому середовищи, порівняно із іншими регуляторно-інтегративними системами організму – ендокринною та імунною. Рефлекторний принцип регуляції функцій в організмі людини і високорозвинених тварин є універсальним фізіологічним принципом. Основна роль в механізмі опосередкування ефекту подразнення точок акупунктури належить вегетативній нервовій системі, зокрема шкірно-вісцеральним взаємодіям. Встановлено, що рефлексотерапія змінює збуджувальність нейронів мозку, стимулює синтез різноманітних біологічно активних зєднань (норадреналін, ацетилхолін, серотонін, ендорфіни та ін.) внаслідок чого активуються неспецифічні адаптаційні реакції з боку гіпоталамо-гіпофізарно-наднирникового апарату, та ряд реакцій з боку сегментарної ланки вегетативної нервової системи. В результаті активуються механізми підтримки гомеостазу, оптимізації функціонування нервової, гуморальної, імунної інтегративних систем і всіх внутрішніх органів.

Окремо слід сказати про нещодавно відкритий клас нейромедиаторів та нейрогормонів – ендогенні опіоїди. Це ендогенні пептиди, які за спорідненістю до рецепторів та фармакологічною дією подібні до морфінів, але хімічно від них відрізняються. За хімічною структурою ендогенні опіоїди діляться на ендорфіни та енкефаліни, але за фізіологічною дією вони подібні.

Ендорфіни у найбільшій концентрації виявлено у гіпофізі, зокрема у передній долі, гіпоталамусі, таламусі, мезенцефальній навколоводогінній та перивентрикулярній ділянці мозку. У відповідь на гострий стрес гіпофіз секретує разом АКТГ та -ендорфін. Крім нервової системи, ендорфіни знайдено у підшлунковій залозі, плаценті, та репродуктивному тракті чоловіків. У іммуновизначальних кількостях -ендорфін є у плазмі та цереброспинальній рідині (ЦСР). При введенні у мозок, ендорфіни звязуються з опіоїдними рецепторами і спричиняють аналгезію, седацію, у великих концентраціях депресію дихання та міоз. Вважається, що аналгетична дія ендорфінів меншою мірою залежить від блокування передачі ноцицептивних імпульсів, ніж індукцією стану емоційного відсторонення від відчуття страждання. Ендорфіни відіграють головну гальмівну роль у контролі над аффективними станами, а також над потягом до їжі, спраги та сексу. Всі ці емоційні потяги повязані з лімбічною нервовою системою. Внутрішньомозкове введення -ендорфінів спричиняє стимуляцію гіпоталамусу і гіпофізотропний ефект. Збільшується секреція АКТГ, СТГ, вазопресину, але зменшується секреція гонадотропних гормонів. У шлунково-кишковому тракті -ендорфін стимулює секрецію глюкагону та інсуліну, але знижує секрецію соматостатину.

Енкефаліни, другий клас ендогенних опіоїдів, діють більше як нейромедиатори та нейромодулятори. Вони у дорзальній сірій речовині та substantia gelatinosa спинного мозку пригнічують функцію нервових закінчень із П-субстанцією, і спричиняють безпосередню аналгезуючу (антиноцицептивну) дію. Знайдено енкефаліни і у надсегментарних структурах мозку у лімбічній системі, гіпоталамусі, мості, стовбурі мозку (ядра вагусу, мигдалики, locus coeruleus), середньому мозку, базальних гангліях та у чорній речовині. Енкефаліноподібні сполуки видкрито у ЦСР, мозковому шарі наднирників, у кишковому тракті (слизова оболонка, підслизові сплетіння), жовчному міхурі та підшлунковій залозі, сімяній рідині у чоловіків.

Збільшення секреції ендогенних опіоїдів під дією акупунктури дозволяє краще зрозуміти механізм багатогранної дії рефлексотерапії на адаптивні реакції організму.

Рефлекторна відповідь нервової системи на подразнення периферійних рецепторів опосередковується на різних рівнях організації нервової системи. Локальний рівень відповіді опосередковується з мінімальним залученням нейронного апарату – аксон-рефлекс. Замикання рефлексів на сегментарному рівні побудови нервової системи вже дозволяє підтримувати соматично-вісцеральні звязки із залученням елементів соматичної та вегетативної нервової системи, міжсегментарних, вісцеро-соматичних та сомато-вісцеральних рівнів реакції. Уведення в дію надсегментарних, стовбурових чи коркових відділів мозку або їх сполучення дозволяє запускати загальноорганізменні адаптаційні і регенераторні реакції.

Суттєвим у розумінні механізму акупунктури є вивчення порівняльних даних філо- та онтогенезу. Оскільки шкіра та нервова тканина розвиваються з одного зародкового листка – ектодерми, між ними існує тісний функціональний звязок, чим можна пояснити лікувальну дію акупунктури при захворюваннях нервової системи. Але, при лікуванні внутрішніх органів, серцево-судинної та ендокринної системи не завжди достатньо стимулувати рецепти шкіри відповідних сегментів. Тут вирішальною може бути дія на відповідний міотом чи склеротом. Це можна пояснити спільністю ембрионального походження (із мезодерми) важливих елементів внутрішніх органів – кровеносні, лімфатичні судини, елементи сполучної тканини та ін. Нормальне функціонування внутрішніх органів забезпечується не тільки його адекватною регуляцією нервовою системою, але і нормальною мікроциркуляцією. Власне дія на відповідний міомер і сприяє нормалізації мікроциркуляції. Значить, при підборі акупунктурних точок впливу має значення не тільки вибір зони впливу, а і структура тканин, що подразнюються. Це ствердження перекликаєтсья із правилами традиційної китайської акупунктури, де говориться про рівні впливу і диференцьований підхід до подразнення тих чи інших тканин організму. При гострих захворюваннях вимагалося глибоке введення голок, підгострих – середнє, а при хронічних захворюваннях – поверхневе подазнення шкіри. Застосування акупунктурних точок із урахуванням даних ембриогенезу людини є вельми перспективним. У світлі цих даних стає більш зрозумілими правила традиційної акупунктури, бо став зрозумілим механізм взаємодії дерматома, ентеромера та метамера і цілому. Починають розшивфовуватися функціональні сомато-соматичні звязки, що встановилися у процесі еволюции людини: кисть-обличчя, стопа-криж та ін.

Змінюючи збуджувальність нейронів різних відділів мозку, стимулюючи синтез внутрішньомозкових медиаторів та інших біологічно активних сполук, акупунктура може не тільки блокувати передачу ноцицептивних імпульсів, але і усувати стан тривалого напруження чи збудження в різних відділах мозку, які керують такими функціями, як підтримування оптимального артеріального тиску, тонусу непокреслених мязевої тканини, гормональної секреції та ін.

Ефективність рефлексотерапії не тільки при лікуванні больових синдромів, але і гіпертонічної хвороби, бронхіальної астми, безсоння, разноманітних неврозів, ендокринних розладів повязана із відновленням динамічної рівноваги між процесами збудження та гальмування у ЦНС, оптимізацією адаптаційних реакцій ендокринної та імунної систем, стимуляцією регенераторно-відновлювальних реакцій організму.

Вставити файл PosRT01P9 (альбомний формат) Назва: Таблиця 3. Три основні компоненти рефлексотерапії

Номенклатура меридіанів.

В Україні традиційно прижилася французька номенклатура каналів. Тому кожна ТА позначається за своєю приналежністю до певного каналу (латинські літери), та за порядковим номером її на каналі (арабські цифри). В деяких підручниках можна зустріти класифікацію каналів основану на цифровій нумерації меридіанів (римські цифри). Сучасна класифікація класичних меридіанів наводиться в таблиці 2.

Таблиця 2