Методика вакуумпунктури.

Для вакуумпунктури та масажу використовують медичні банки. Шкіру для покращення присмоктування банок, змазують вазелином, чи іншим нейтральним рідким жиром. На металевий зонд чи пінцет намотують ватний тампон і змочують у спирті, підпалюють його і на 1-2 сек. вводять його у порожнину банки (для розрідшення повітря), потім швидко виймають тампон і негайно притуляють банку до обраного місця. Тривалість вакуумпунктури 10-15 хв. Для зняття банки її треба трохі відхилити у бік однією рукою, а іншою біля самого краю банки натиснути на шкіру пальцем.

Для вакуумного масажу найчастіше обирають паравертебральну рефлексогенну зону, де розташовані сегментарні ТА, подразнення яких стимулює саногенетичні процеси не тільки в соматичних а і в вісцеральних структурах, майже в усіх внутрішніх оргнанах за рахунок пожвавлення сегментарних вегетативних рефлекторних реакцій. З чисто технічних міркувань краще проводити вакуумний масаж на ділянках з розвинутими підшкірними тканинами, бо наявність кісткового рельєфу заважає виконуванню масажних рухів. Поставивши 2-4 банки симетрично в паравертебральних ділянках тіла, виконують обережні ковзні рухи вверх і вниз вздовж хребта, по міжреберних проміжках, по поперековій і сідничній діланках тіла. Тривалість процедури 10-20 хв.

Показання

• Функціональні розлади серцево-судинної системи;

• Гіпертензійні стани; Головний біль;

• Захворювання органів дихання;

• Гастралгії; Захворювання органів травлення;

• Захворювання органів сечостатевї системи;

• Дегенеративно-дистрофічні захворювання хребта та суглобів; Наслідки травм;

• Функціональні розлади ендокринної системи;

• Функціональні розлади вегетативної нервової ситеми;

• Захворювання та наслідки травм нервової системи (спастичний та вялий паралічи, церебральний атеросклероз, остаточні прояви порушень мозкового кровобігу)

• Захворювання та травми периферичної нервової системи (невралгії, неврити, радикуліти, солярити, діенцефальний синдром).

Протипоказання

• Гнійні запальні захворювання різної локалізації;

• Гноячкові, грибкові захворювання шкіри в;

• Загальний важкий стан пацієнта;

• Геморагічні синдроми, підвищена ламкість судин;

• Виразкова хвороба шлунку та 12-палої кишки в стадії загострення із загрозою кровотечі.

Поверхнева багатоголкова акупунктура (пба) (Мей-хуа-чжень)

Метод відноситься до фізичних факторів подразнення рецепторів шкіри по типу поверхневого голковколювання. ПБА (подразнення пучком голок, мей-хуа-чжень) застосовують в тих випадках, коли класичне голковколювання протипоказано з деяких причин, наприклад в педіатричній практиці. ПБА може поєднуватися з іншими видами рефлексотерапії, тоді вона застосовується як вступна процедура.

Технічними різновидами багатоголкової поверхневої акупунктури є аплікаційна багатоголкова поверхнева акупунктура (по типу аплікатора Кузнєцова), багатоголкова поверхнева акупунктура молоточком з пучком голок (мей-хуа-чжень), багатоголкова поверхнева акупунктура за допомогою роллера.

Методи поверхневого подразненя шкіри через дермато-вісцеральні рефлекторні зв’зки впливають на функцію ушкоджених органів. Подразненя тактильних та ноцицептивних рецепторів шкіри активізує ендогенну антиноцицептивну систему, що дає можливість використовувати зазначену методику в комплексному лікування пацієнтів з хронічними больовими синдромами.

Для аплікаційної багатоголкової поверхневої акупунктури використовується аплікатор Кузнєцова який являє собою гнучкі пластини різного розміру з закріпленими на них голками (1-16 шт. на см²довжиною до 10 мм), як варіант використовують пластикові пластини з пластиковими ж гострими голками-пірамідками. Ці голки значно товщі від акупунктурних (діаметр близько 1 мм). Пластини накладають на певні ділянки шкіри і фіксують. Залежно від часу подразнення розвивається збуджуючий, тонізуючий (10-15 хв.), або гальмуючий седативний (20-40 хв.) ефекти. Тиск голок на шкіру можна регулювати через нагнітання повітря в гумову муфту, яка охоплює аплікатор іззовні.

В практиці рефлексотерапії часто застосовують метод мей-хуа-чжень (подразнення спеціальним молоточком з закріпленим на ньому пучком голок). Для цього в головку молоточка закріплено в певному порядку голки в кількості 5, 7, 9, 11 і т.д. Довжина голок 10—15 мм. Тримати молоточок для мей-хуа-чжень потрібно таким чином, щоб вказівний та середній пальці щільно утримували його рукоятку на відстані 1/3 від кінця, а 4—5 пальці притискали до долоні. Удари виконуються тільки за рахунок рухів у променевозап’ястковому суглобі. У момент удару голки повинні бути перпендикулярними до поверхні шкіри. Поза хворого під час процедури залежить від зони подразнення і має бути максимально зручною, без напруження. Бажан положення лежачи, особливо під час перших сеансів. Перед процедурою шкіру обробляють 70⁰ розчином етилового спирту (після процедури спиртом, чи 5% розчином йоду), головка молоточка з голками повинна бути стерильною.

Ступінь подразнення залежить від декількох факторів: сили та швидності удару, частоти, тривалості дії на певну зону, чи ТА, кількості ТА (або загальної плоші та топографії зони дії), а також від стану хворого, його віку, статі і особливостей індивідуальної реактивності. У дітей та ослаблених хворих треба проводити подразнення легкого та середнього ступеня.

В залежності від ступеня подразнення розрізняють:

1. Слабка стимуляція - сила ударів незначна, хворий не відчуває болю, після процедури на шкірі залишається нестійка ерітема, площа впливу невелика, частота 30—60 за хв., тривалість сеансу -декілька хвилин. Показана при синдромах “пустоти” викликаних фактором “холоду”;

2. Стимуляція середньої сили- сила ударів більша, хворий відчуває незначний біль під час процедури, після сеансу біль зникає, але залишається стійка гіперемія, площа впливу збільшена, частота ударів 70—90 за хв., тривалість сеансу 5—7 хв. Показана при синдромах “напівповерхностний-нпіввнутрішний”, коли у хворого одночасно присутні симптоми холоду та жару в різних частинах тіла (холодні кисті - гарячі стопи, в лівій частині тіла відчувається холод, а в правій - жар);

3. Сильна стимуляція - сильні удари, хворий відчуває виражений біль підчас процедури, але на терпимий, на місті впливу залишаються стійка підвищена гіперимія та петехіальні крововиливи, площа впливу мала, тривалість та частота залежать від конкретних обставин. Показана при синдромах “повноти” та “жару”.

В гострих випадках проводять від 2—3 сеансів на день до одного і загальна кількість - до 5—7 сеансів на курс лікування. В хронічних випадках сеанси повторюють через 1—3 доби і курс містить 10—15 сеансів.

Вплив методом мей-хуа-чжень використовують за двома методиками: по акупунктурних точках (на основі системи каналів Цзін-ло) або по зонах та областях (відповідно сегментарній інервації). Показано, що ефективність обох підходів досить велика.