Протипоказання до використання ченс:

Вік менше одного року та більше 75 років;

Гострий інфаркт міокарда і 6 міс після нього;

Стан алкогольного та наркотичного спяніння;

Судомні припадки в анамнезі;

Штучний водій ритма серця у пацієнта;

Психогенний біль при численній локалізації болю.

2. Електропунктура.

Для електростимуляції рецепторного апарату ТА використовують як постійний гальванічний струм, так і змінний і імпульсний струми. При стимуляції ТА постійним струмом сила струму лежить в межах десятків до сотен мікроампер (обумовлена субєктивними відчуттями хворого), тривалість процедури при незмінній полярності електродів обмежують 3-5 хв. В іншому випадку можлива електрокоагуляція тканин під електродами, а при електропунктурі і корозія голок. Постійний струм можна застосовувати без зміни полярності і до 30 хв. але за умови мінімальної сили струму (1-10 мкА). У ввязку з можливістью клектрокоагуляції а також з огляду на адаптацію організма до подразнення і зменшення ефективності лікувальної дії, останнім часом частіше використовують стимулятори постійного струму з ручним або автоматичним рекулюванням зміни полярності через певні проміжки часу (1-60 с).

Для стимуляції ТА імпульсним стпумом використовують тіж апарати, що і для ЧЕНС-терапії. Але вібір оптимальної частоти імпульсів для електропунктури вимагає більш детального розгляду. Підбираючи частоту, слід зважати на лабільність тих чи інших електрозбудливих тканин. Так нервовий стовбур спроможний відтворити до 500 імпульсів/сек. Згідно з ритмом подразнення. Рухові нервові закінчення – до 150. Мяз сам по собі (після кураризації) до 250 імп./сек. З цього видно що, наприклад, при периферійному парезі чи паралічі високочастотні імпульси у 150-500 Гц є позамежними. В інщих випадках вибір частоси електричних сигналів проводиться з урахуванням ритму роботи органа, на який спрямовано вплив. Наприклад, при лікуванні функціональних захворювань нервової системи треба памятати, що основним ЕЕГ ритмом є-ритм, частота якого 8-12 Гц, і добирати лікувальну частоту доцільно у цьому діапазоні. Коли оптимальна частота невідома, краще застосувати частоту 10 Гц, яка відповідає стонтанній частоті коливань електромагнітного поля здорової людини.

В кожному випадку параметри електростимуляції підбирають стисло індивідуально.

3. Функціональна електоміостимуляція.

Феномен електростимуляції скорочення мязів був відкритий іще наприкінці XVIII ст. L.Galvani та A.Volta (1791). У XIX ст із винайденням гальванометра було відкрито існування різності потенціалу між внутрішніми шарами розрізаного мяза (-) та його неушкодженою поверхнею (+).

Локальна фарадизація тієї чи іншої тканини призводить до стимуляції її фізіологічного відгуку (мяз – скорочується, залоза – виробляє секрет і т.п.). Виявилося, що електроміостимуляція (ЕМС) при підведенні стимулюючого струму через рухові точки (місця вступу нерву у мяз) є більш ефективною, аніж при підведенні струму через нерв. Катод (-) стимулює, анод (+) гальмує фізіологічну дію електростимуляції.

Ерб (1882) відкрив ефект звикання органів та тканин до стимуляції монотонно спрямованими імпульсами і закликав до периодичної зміни напрямку постійного струму, силу та ритм скорочень мязів при ЕМС. Сила струму повинна бути такою, щоб викликати міцні але не болючі скорочення мязів.

Тривалий ефект ЕМС (“каталітична дія”): покращення кровопостачання та лимфоциркуляції, оптимізація вегетативного тонусу в органі, що зазнав ЕМС.

Розвиток електротехніки у ХІХ-ХХ ст. обумовив прогрес методики ЕМС. Надмірне стимуляційне наватнаження спричиняє зменшення сили та маси мязів, небажані гістологічні зміни у тканинах. При правильному дозуванні та навантаженні після сеансу ЕМС нерв залишається більш збудливим до подразнень різного роду, у тому числі фізиологічних. Спостерігаються позитивні біохімічні та гістологічні зміни, покращення довільної скорочувальності та ін. Але в літературі з ЕМС накопичилося багато специфічної термінології. Вивчаючи фізіологічну дію чергового нового пристрою до ЕМС, лікарі та науковці впроваджували нові терміни для опису параметрів стимулюючого струму, та відгукових реакцій організму на нього. Тому зараз є нагальна потреба у єдиній термінології для ЕМС.