Розташування репрезентативних точок для вимірювання епш за методом Накатані.

	Точка	Локалізація
H1	Р(I)9	Тай-юань. В западині, на кінці поперечної шкірної складки променевозапясткового суглоба, біля променевого краю променевої артерії; під час визначення рука в супіації
H2	MC(IX)7	Да-лин. На поперечній шкірній складці променевозапясткового суглоба, між сухожиллями довгого долонного мяза та променевого згинача запястя; під час визначення рука в супіації.
H3	C(V)7	Шень-мэнь. В западині між горохоподібною та ліктьовою кістками, на поперечній шкірній складці променевозапяскового суглоба, біля променевого краю сухожилля ліктьового згинача запястя. При визначенні кисть в положенні супінації та дещо зігнута в променевозапястковому суглобі.
H4	IG(VI)4	Вань-гу. На ліктьовому краю кисті, у проміжку між основами V пястної кістки і кітками запястя; при визначенні кисть випростована.
H5	TR(X)4	Ян-чи. На тильній поверхні променевозапяскового суглоба, в заглибленні між сухожиллями розгинача пальців і розгинача V пальця. При визначенні долоня у пронації.
H6	GI(II)5	Ян-си. На променевому краю запястя, між сухожиллями короткого і довгого розгиначів великого пальця (в центрі анатомічної табакерки). При визначенні кисть повернута променевим краєм догори, великий палець максимально розігнутий.
F1	RP(IV)3	Тай-бай. На медиальному краю стопи, в западині назад і донизу від голівки І плюсневої кістки, на межі тильної і підошвеної поверхні шкіри.
F2	F(XII)3	Тай чун. На тильній поверхні стопи, в найвужчому місці між І та ІІ плесновими кістками (проксимальний відділ міжплеснового проміжка)..
F3	R(VIII)3	Тай-си. В западині, на середині відстані між пятковим сухожиллям і медиальною кісточкою, на рівні її центру.
F4	V(VII)65	Шу-гу. На латеральному краю стопи, в западині, назад і донизу від голівки V плеснової кістки.
F5	VB(XI)40	Цю-сюй. Вперед і донизи від латеральної кісточки, в заглибленні біля зовнішнього краю сухожилля довгого розгинача пальців.
F6	E(III)42	Чун-ян. На найвищій частині тила стопи, між суглобами ІІ-ІІІ клиноподібних та ІІ-ІІІ плеснових кісток. Визначається в задній частині ІІ міжплеснового проміжка, де пальпується пульсація тильної артерії стопи.

R(VIII)3

E(III)42

F(XII)3

RP(IV)3

IG(VI)4

TR(X)4

GI(II)5

P(I)9

C(V)7

MC(IX)7

ПРАВИЛА ВИБОРУ ТА ПРИ ЛІКУВАННІ ПАЦІЄНТІВ

Спочатку проводять акупунктурну діагностику за методами Накатані, Акабане, за допомогою аурикулярної діагностики та іншими доступними методами рефлексодіагностики. Отримані дані треба співставити з клінічними симптомами надмірності чи недостатності відповідних функціональних систем та меридіанів. Після цього меридіани, репрезентативні точки яких виходять за межі нормальних і супроводжуються клінічними ознаками нездоровя, треба піддати регулюючому лікуванню. Для вибору відповідних ТА старанно обстежують найбільш важливі точки на обраному меридіані, приділяючи увагу точкам глашатаям, тонізуючим, седативним та співчутливим точкам, а також іншим спеціальним точкам меридіану (див. таблицю ). Визначивши найбільш чутливі до пальпації, зі змінами тургору, хворобливими змінами на шкіри точки, саме їх залучають до впливу за правилами рефлексотерапії.

При реалізації рефлексотерапевтичного лікування треба брати до уваги і інші рекомендації практичного характеру.

1. Лікування бажано починати з точок загальної дії: GI(II) 4, GI(II) 11, E(III) 36, T(XIII) 4, T(XIII) 14, MC(IX) 6, RP(IV) 6 та ін., які створюють загальнозміцнюючий та регулюючий вплив на весь організм. В подальшому, одну-дві точки застосовують при кожному сеансі лікування у сполученні із відповідними симптоматичними точками.

2. Сполучення симетричних (однакових) точок незалежно від їх локалізації (голова, тулуб, кінцівки). Наприклад, при захворюваннх носу, діють на обидві GI(II) 20.

3. Сполучення місцевих (поблизу вознища захворювання), та віддалених точок. При риніті застосовують точку GI(II) 20 поблизу вогнища, та GI(II) 11, як віддалену.

4. Використання больових точок, точок у зонах із вегетативно-трофічними зрушеннями (ущільнення чи зниження тургору тканин), зон Захарїна-Хеда та ін.

5. Сполучення больових, місцевих, віддалених точок, та точок загальної дії.

6. Сполучення точок на передній та задній поверхні тулоба та кінцівок, наприклад точок-глашатаїв та співчутливих точок. Наприклад, при захворюваннях шлунку застосовують точки J(XIV) 12 і V(VII) 21. При легеневій патології – P(I) 1 і V(VII) 13 На руках беруть точки TR(X)5 і MC(IX) 6 та ін.

7. Сполучення точок зовнішньої та внутрішньої поверхні кінцівок: RP(IV) 9 і VB(XI) 34, V(VII) 60 і R(VIII) 3 та ін.

8. Перехресне застосування точок. Наприклад, при лівобічній мігрені використовують P(I) 7 зправа та ін.

9. Для впливу на функцію внутрішніх органів використовують точки в зоні тих метамерів, що мають спільну сегментарну інервацію з органом, що уражений.

10. Застосування точок, згідно вчення про функцію та взаємовідносини каналів.

Крім того, слід дотримуватися також таких рекомендацій.

• Застосовувати комбіновані методи рефлексотерапії: корпоральну, аурикулярну, краніальну та інші МАС системи.

• Застосовувати різні способи рефлексотерапії у комплексі (прогрівання точок, подразнення пучком голок, точковий чи баночний масаж, класична акупунктура, електропунктура, пролопунктура – інєкції фармакологічних препаратів у точки та ін.)

• Найкраща результати можна отримати на ранній стадії захворювання.

• Неможна починати лікування з дуже чутливих точок.

• Під час перших сеансів можна впливати не більше ніх на одну – дві точки.

• Починати лікування слід з віддалених точок.

• При провденні сеансу рефлексотерапії слід починати з точок голови, після чого використовувати точки спини, живота, верхніх та нижніх кінцівок (зняття голок проводять у зворотньому порядку).

• Враховувати основні показання та протипоказання для проведення рефлексотерапії.

• Намагатися точно відшукати потрібну точку акупунктури.

• Слід раціонально поєднувати рефлексотерапію з європейськими методами лікування (психотерапією, фітотерапією, кінезитерапією, курортними факторами, лікарськими засобами та ін.).

В наш час поки що не існує єдиного принципу підбору та сполучення ТА. Кожний лікар підходить до цього спираючись на свій лікарський досвід, досвід рефлексотерапевта, застосовуючи максимально творчий, індивідуальний підхід до кожного пацієнта.

Вставити файл: Page44. Назва: Таблиця 9. Основні стандартні пукти меридіанів.

Таблиця 10.