- •Предмет методики викладання математики (зміст, цiлi, задачі).
- •Проблеми методики математики.
- •Можливості шкільного курсу математики щодо формування наукового світогляду.
- •4.Шляхи формування основ наукового світогляду учнів на уроках математики.
- •5.Аналіз шкільних програм з математики. Внутрiпредметнi та мiжпредметнiзв'язки.
- •6.Принципи дидактики у навчанні математики.
- •7.Hayкoвi методи навчання математики.
- •8. Дидактичні методи навчання математики.
- •9. Математичні поняття.
- •10. Математичні речення.
- •11. Математичні доведення.
- •12. Роль задач в навчання математики.
- •14.Специфiка уроку математики. Вимоги до уроку.
- •15. Cтpyктypa уроку математики. Його типи.
- •16. Аналiз уроку з математики.
- •17. Пiдготовка вчителя доуроку математики.
- •18. Особливостi навчання математики учнів спту.
- •19. Пiдручники з математики та роботи з ними.
- •20. Дидактичнi матеріали з математики та довідкова математична література.
- •21. Наочнi посібники та тзн.
- •22.Комп'ютер як засіб навчання математики.
- •23.Обладнання та органiзацiя роботи кабінету математики.
- •24.Особливостi викладання математики в школах та класах з поглибленимвивченням математики.
- •25.Методичнi особливостi проведення факультативних занять з математики.
- •26.Особливостi органiзацiї позакласної та позашкільної роботи з математики.
- •27.Змiст логiко-дидактичного аналiзу навчального матерiалу шкільного курсу математики.
- •28. Реалiзацiя iндивiдуального пiдходу в навчання математики.
- •29.Реалiзацiя диференцiйованого пiдходу в навчання математики. Типидиференцiацiї.
- •30. Методика вивчення цiлих чисел. Дiї над цiлими числами.
- •31.Методика вивчення дробових чисел. Дії над дробовими числами.
- •32. Методика вивчення дiйсних чисел.
- •33. Вивчення математичних виразiв.
- •34. Навчання тотожних перетворень. Цикли вправ.
- •35.Вивченнявеличин в кypci математики 5-11 кл.
- •36.Основнi етапи вивчення рiвнянь та нерiвностей. Вивчення основних класiврiвнянь та нерiвностей.
- •37.Способи розв'язування рiвнянь на рiзних етапах навчання.
- •38.Пропедевтика формування yмiнь розв'язувати текстові задачi алгебраїчнимметодом.39.Методика навчання розв'язування текстових задач алгебраїчнимспособом врізних класах.
- •40.Методика навчання розв'язування iррацiональних рiвнянь та нерiвностей.
- •41.Вивчення систем рiвнянь в шкiльному кypci математики.
- •42. Методика вивчення наближених обчислень.
- •43.Методика навчання розв'язування показникових та логарифмових рiвнянь та нерівностей.
- •44. Методика навчання розв’язування тригонометричних рівнянь і нерівностей.
- •45. Введення поняття функції. Різні трактовки поняття функції.
- •46.Методика вивченнялiнiйної функцiї. Пряма та обернена пропорцiйнiсть.
- •47. Методика вивчення квадратичноїфункції.
- •48.Ознайомлення учннів з можливостями проведення обчислень звикористанням еом.
- •49.Методика вивчення показникової функції.
- •50. Методика вивчення логарифмічної функції.
- •51.Методика вивчення числових послідовностей та прогресiй в шkm.
- •52. Методика вивчення тригонометричних функцiй.
- •55.Методика вивчення степеневої функцii.
- •56.Методика введення поняття похiдної.
- •57.Методика введення понять первiсна та iнтеграл.
- •58.Використання похiдноi до дослiдження властивостей функцiї.
51.Методика вивчення числових послідовностей та прогресiй в шkm.
Арифметичною
прогресією називається кожна числова
послідовність, задана рекурентною
формулою
,
де
d-
стале
число. Це число називається різницею
прогресії.
Відомо,
що лінійною називають функцію, задану
рівністю
.
Якщо
ж у цій формулі аргумент х
пробігатиме
тільки множину натуральних чисел,
значення функції становитимуть
арифметичну прогресію. Правда, аргумент
функції, заданої на множині натуральних
чисел, частіше позначають буквою п,
а
не х.
Тому
можна сказати і так: послідовність,
задану формулою
,
де а
і
b-
дані числа, а п
-
змінна, яка може набувати тільки
натуральних значень, називається
арифметичною прогресією. Наприклад,
формула
визначає
таку арифметичну прогресію:
5, 8, 11, 14, 17, ... .
Після цього можна ввести поняття різниці арифметичної прогресії, записати арифметичну прогресію у вигляді
Звідки індуктивно дістати формулу її загального члена:
Але
можна вивести її також з рекурентної
формули
Для
цього треба записати формулу при п
=
2, 3, ... , п
і
додати
рівностей:
+ . . . . . . . . . . . . .
_____________________
Сума
п
членів арифметичної прогресії Формулу
в усіх посібниках виводять однаково. Спочатку показують, що сума двох членів скінченної арифметичної прогресії, рівновіддалених від початку і кінця, дорівнює сумі першого і останнього членів.
геометричною
прогресією називається числова
послідовність, кожний член якої, починаючи
з другого, дорівнює попередньому члену,
помноженому на одне й те саме число.
Це
стале для даної послідовності число
qназивають
знаменником
геометричної прогресії.
Або
таке означення: геометричною
прогресією називається числова
послідовність, яку можна задати
рекурентною формулою
,
де q-
стале
число.
Треба добитися, щоб учні вільно записували будь-яку геометричну прогресію у вигляді
Загальний член цієї прогресії можна дістати, міркуючи за індукцією або розписавши рекурентну формулу для п = 2, 3, ..., п і помноживши знайдені формули:
× . . . . . . . . . . . .
____________
-
Геометрична прогресія із знаменником
- зростаюча,
із знаменником
- спадна,
якщо
,
і навпаки, якщо
.
Іноді
розглядають і прогресії із знаменником
,
їх називають стаціонарними послідовностями.
Знаменник геометричної прогресії не може дорівнювати нулю. Наприклад, послідовність 3, 0, 0, 0, ... не є геометричною прогресією.
Формулу суми перших п членів геометричної прогресії
52. Методика вивчення тригонометричних функцiй.
Тригонометрія традиційно є однією з найважливіших складових частин ШКМ. У математиці тригонометричні функції (ТФ) часто визначаються аналітичним шляхом, але ТФ можуть бути визначені і геом. засобами. Такі визначення і викор. в ШКМ, оскільки вони наочні і доступні.
Етапи вивчення ТФ в школі:
ТФ визначаються для гострого кута прямокутного трикутника;
введенні поняття узагальнюються для кутів від 0о до 180о ;
ТФ визначаються для довільних кутових величин і дійсних чисел.
Перші два етапи реалізовуються в курсі геометрії (8кл), третій в курсі алгебри і початків аналізу (10кл).
На першому етапі cos, sin, tg визначаються не для довільного гострого кута, а для гострого прямокутного трикутника. Наприклад, косинусом гострого кута прямокутного трикутника називається відношення прилеглого катета до гіпотенузи.
При закріпленні визначення cosα необхідно 2 типи завдань:
сформулюйте визначення cos α;
як знайти cosα, користуючись його визначенням.
Аналогічна робота з визначенням sin, tg. Необхідно на цьому етапі чітко відпрацювати алгоритми – правила знаходження катета або гіпотенузи.
На основі даних визначень будується невеликий пропедевтический курс тригонометрії, який має найголовніше загальноосвітнє значення. Він складається з основної тотожності: sin2α+cos2α=1, 1+tg2α=1/cos2α, 1+1/tg2α=1/sin2α, які дають можливість по даному значенню однієї з ТФ, знайти 2 інші, знаходити значення деяких кутів і т.д. Вивчаються формули зведення і теореми зростання синуса і спадання косинуса.
II етап - в темі «Декартові координати на площині»(8кл.) даються за допом. координат генетичні визначення (генезис-походження) синуса, косинуса, тангенса кутів від 0о до 180о. У цих визначеннях указуються побудови і обчислення, що дозволяють знайти значення ТФ.
Візьмемо коло на площині ху з центром в поч. координат і радіусом R. Неай α гострий кут, який утворює радіус ОА з додат. піввіссю ох. Нехай х і у – координати т.А. значення sinα, cosα, tgα для гострого кута α виражаються через координати т.А: cosα=x/R; sinα=y/R; tgα=y/x. Словесне визначення sinα: синусом кута α наз. відношення ординати у точки А(х;у) кола до її радіуса R.
Доведення формул зведення для кута (180о-α) дає можливість обчислювати ТФ тупих кутів, а сформовані тут уміння викор. при розвязанні трикутників в курсі 9 класу.
Оскільки для геометрії важливий не загальнофункціональний погляд на ТФ (обл. опр., обл. значень, монотонність і так далі), а їх прикладна сторона (розвязання прямокутних і довільних трикутників, теорема синусів і косинусів, застос. тригонометричної тотожності),то на І і ІІ етапах немає терміну «тригонометрична функція», замість нього вживаються слова «косинус кута», «синус кута», «тангенс кута».
III етап (Алгебра і початок аналізу, 10кл. Шкіль). Зміст: «Тригонометричні ф-ції» - 18год.: ТФ кута, система радіан. вимірювання кутів і ін. ТФ числового аргументу. Періодичність ТФ, побудова графіків ТФ, властивості ТФ, співвідношення між ТФ, тригонометрична тотожність. Основна мета: ввести поняття ТФ довільного кута і ТФ числового аргументу, побудувати графіки і довести основні властивості ТФ.
У геометрії ТФ розглядалися як функції кута. Проте вимоги самої математики і її застосування вимагають розгляди ТФ числового аргументу. Вивчення теми поч. з повторення матеріалу про ТФ з курсу геометрії 8 кл. і введення поняття кута повороту. Після знайомства кутів, учні знайомляться з різними системами вимірювання дуг, грунтовно вивч. система радіанної міри і формули переходу від градусної міри кута до радіанної і навпаки.
Перед введенням визначень ТФ числового аргументу повторюються відомості про незалежність ТФ від радіусу R кола і тому вважають R=1, а відповідне коло називається одиничним. Далі розв. завдання, що підводить: на одиничному колі побудувати точки, на яких відображається початкова точка Р0(1;0), при повороті навколо центру на кут α радіан, якщо: α=0; α=π/4; α=-π/4; α=-1; α=2. Після розв. зробити висновок: кожному дійсному числу α на одиничному колі відповідає точка Рα, положення якої залежить від числа α; кожній точці Рα на одиничному колі відповідає певна абсциса і ордината, які також залежать від α. Отже, маємо залежність між дійсним числом α і абсцисою і ординатою відповідної точки одиничного кола, на яке відображається початкова точка Р0 при повороті на кут α радіан. Ці залежності отримали назву тригонометричних функцій числа, або ТФ числового аргументу.
Графіки ТФ будуються геометричним методом. Вони викор. при вивченні властивостей ТФ і їх доведеннях. Доцільно всі відомості про вл-ті ТФ дати у вигляді опорної таблиці.
53.Понятгя границi та неперервностi функцiй.
54.Поняття границi оберненоi функцiї в ШKM.
