- •Предмет методики викладання математики (зміст, цiлi, задачі).
- •Проблеми методики математики.
- •Можливості шкільного курсу математики щодо формування наукового світогляду.
- •4.Шляхи формування основ наукового світогляду учнів на уроках математики.
- •5.Аналіз шкільних програм з математики. Внутрiпредметнi та мiжпредметнiзв'язки.
- •6.Принципи дидактики у навчанні математики.
- •7.Hayкoвi методи навчання математики.
- •8. Дидактичні методи навчання математики.
- •9. Математичні поняття.
- •10. Математичні речення.
- •11. Математичні доведення.
- •12. Роль задач в навчання математики.
- •14.Специфiка уроку математики. Вимоги до уроку.
- •15. Cтpyктypa уроку математики. Його типи.
- •16. Аналiз уроку з математики.
- •17. Пiдготовка вчителя доуроку математики.
- •18. Особливостi навчання математики учнів спту.
- •19. Пiдручники з математики та роботи з ними.
- •20. Дидактичнi матеріали з математики та довідкова математична література.
- •21. Наочнi посібники та тзн.
- •22.Комп'ютер як засіб навчання математики.
- •23.Обладнання та органiзацiя роботи кабінету математики.
- •24.Особливостi викладання математики в школах та класах з поглибленимвивченням математики.
- •25.Методичнi особливостi проведення факультативних занять з математики.
- •26.Особливостi органiзацiї позакласної та позашкільної роботи з математики.
- •27.Змiст логiко-дидактичного аналiзу навчального матерiалу шкільного курсу математики.
- •28. Реалiзацiя iндивiдуального пiдходу в навчання математики.
- •29.Реалiзацiя диференцiйованого пiдходу в навчання математики. Типидиференцiацiї.
- •30. Методика вивчення цiлих чисел. Дiї над цiлими числами.
- •31.Методика вивчення дробових чисел. Дії над дробовими числами.
- •32. Методика вивчення дiйсних чисел.
- •33. Вивчення математичних виразiв.
- •34. Навчання тотожних перетворень. Цикли вправ.
- •35.Вивченнявеличин в кypci математики 5-11 кл.
- •36.Основнi етапи вивчення рiвнянь та нерiвностей. Вивчення основних класiврiвнянь та нерiвностей.
- •37.Способи розв'язування рiвнянь на рiзних етапах навчання.
- •38.Пропедевтика формування yмiнь розв'язувати текстові задачi алгебраїчнимметодом.39.Методика навчання розв'язування текстових задач алгебраїчнимспособом врізних класах.
- •40.Методика навчання розв'язування iррацiональних рiвнянь та нерiвностей.
- •41.Вивчення систем рiвнянь в шкiльному кypci математики.
- •42. Методика вивчення наближених обчислень.
- •43.Методика навчання розв'язування показникових та логарифмових рiвнянь та нерівностей.
- •44. Методика навчання розв’язування тригонометричних рівнянь і нерівностей.
- •45. Введення поняття функції. Різні трактовки поняття функції.
- •46.Методика вивченнялiнiйної функцiї. Пряма та обернена пропорцiйнiсть.
- •47. Методика вивчення квадратичноїфункції.
- •48.Ознайомлення учннів з можливостями проведення обчислень звикористанням еом.
- •49.Методика вивчення показникової функції.
- •50. Методика вивчення логарифмічної функції.
- •51.Методика вивчення числових послідовностей та прогресiй в шkm.
- •52. Методика вивчення тригонометричних функцiй.
- •55.Методика вивчення степеневої функцii.
- •56.Методика введення поняття похiдної.
- •57.Методика введення понять первiсна та iнтеграл.
- •58.Використання похiдноi до дослiдження властивостей функцiї.
46.Методика вивченнялiнiйної функцiї. Пряма та обернена пропорцiйнiсть.
У шкільній математиці функції утворюють класи, що мають спільність аналітичного способу завдання, подібні особливості графіків,галузей застосування. У курсі алгебри відбувається вживлення основних понять функціональної лінії. Кожна функція представлена у вигляді об'єкта, і її освоєння відбувається в порівнянні рис, специфічних для неї.
Переходячи до вивчення класу функцій (наприклад, лінійних), необхідно досліджувати дану функцію як член класу і однозначно вивчати властивості всього класу на прикладі типової функції.
Зв'язки всередині функціональної лінії при вивченні функцій:
1). Індивідуально-задана функція
Загальне поняття функції
Дана функція
Характерні прийоми вивчення і дослідження даної функції
2). Функція, що входить у клас
Загальне поняття функції
Дана функція
Загальні властивості класу функцій
Характерні прийоми вивчення і дослідження функцій даного класу
Приклади типових функцій даного класу.
Методична схема введення поняття функції.
1. Поняття функції вводиться конкретно - індуктивним способом.
2.
На підставі конкретної формули
встановлюються характеристичні
властивості загального поняття функції:
області визначення, значення, залежність:
кожному
-
єдине значення
.
3. Формулюються визначення функції, повідомляється вчителем область визначення і область значення.
4. Іллюстрування сказаного малюнком.
5. Наведення контр. прикладу поняття
функції:
; область
визначення
;
область значень
.
6. Розгляд вправ.
7. Закріплення формулювання поняття функції.
За цією ж схемою можна вивчати й інші загальні функціональні властивості: парність, монотонність, періодичність і т.д.
Пряма пропорційність у=kx
Знати: означення прямої пропорційності.
Уміти: встановлювати на основі означення, чи є функція прямою пропорційністю.
Методичні рекомендації: Пряма пропорційність означається як функція, що може бути задана формулою y=kx, де k – число, що не дорівнює нулю.
Якщо функція задана таблицею, описом графіком, то для того щоб відповісти на запитання чи є вона прямою пропорційністю, потрібно встановити, чи можна цю функцію задати формулою у=kx, де k¹0
Знання й уміння:
Знати: що графіком y=kx, де k¹0 є пряма лінія, яка проходить через початок координат та вміти будувати цей графік.
Уміти: знаходити за графіком y=kx, де k¹0:
а) за значенням змінної х відповідна значення у;
б) за значенням у, те значення х, якому воно відповідає;
в) сукупність значень х, при яких значення функції додатні, від’ємні.
Обернена
пропорційність
Знати: означення оберненої пропорційності.
Уміти: встановлювати на основі означення, чи є функція оберненою пропорційністю.
Методичні рекомендації: Вивчення оберненої пропорційності проводиться за таким самим правилом, як і вивчення прямої пропорційності. Спочатку дається означення оберненої пропорційності, а потім розглядаються її властивості і графік.
Залежність між величинами називають оберненою пропорційністю, якщо добуток цих величин є сталим числом, якому дорівнює цей добуток, називають коефіцієнтом оберненої пропорційності.
Обернена пропорційність між величинами х і у виражається формулою ху=k або . Читають величина у обернено пропорційна величині х з коефіцієнтом k.
Обернена пропорційність означається як функція, яку можна задавати формулою , де k – число, де k¹0. для того, щоб відповісти на запитання, чи є деяка функція оберненою пропорційністю потрібно встановити, чи можна її задати формулою , де k¹0. якщо функція задана таблицею, то для цього досить показати, що для всіх пар значень змінних х і у добуток ху дорівнює одному й тому самому числу, відмінному від нуля.
Графік оберненої пропорційності.
Уміти за допомогою графіка знаходити:
а) за значенням х відповідні значення у;
б) за значенням у те значення х, якому воно відповідає.
