20. Дидактичнi матеріали з математики та довідкова математична література.

З усієї існуючого різноманіття різних видів ігор саме дидактичні гри найбезпосереднішим чином пов'язані з навчально-виховним процесом. Їх використовують як один із засобів навчання різним предметів у початковій школі, зокрема особливу увагу дані гри займають під час уроків математики.

Дидактична гра (гра навчальна) – це вид діяльності, займаючись якої, діти навчаються. Дидактична гра, як й кожна гра, є самостійний вид діяльності, якою опікуються діти: може бути індивідуальної чи колективної. Ця гра є цінним засобом виховання дієвою активності дітей, вона активізує психічні процеси, викликає в учнів жвавий інтерес до процесу пізнання. У ньому охоче діти долають значні труднощі, тренують свої сили, розвивають здібності й уміння. Вона допомагає зробити будь-який навчальний матеріал захоплюючим, викликає в учнів глибоке задоволення, створює радісне робоче настрій, полегшує процес засвоєння знань. У дидактичних іграх дитина спостерігає, порівнює, зіставляє, класифікує предмети з тим чи іншим ознаками, виробляє доступний йому аналіз стану і синтез, робить узагальнення.

Суттєвий ознака дидактичній гри – стійка структура, що відрізняє її від іншої діяльності читання підручників математики треба спеціально вчити; зміст і форми роботи з підручником визначаються віком учнів, рівнем їх математичної підготовки та загального розвитку, зміст підручника, вже наявними вміннями роботи з математичною книгою.

У 5-9 класах можливі такі види роботи:

1) читання правил, визначень, формулювань теорем після пояснення вчителя;

2) читання інших текстів після їх пояснення вчителем;

3) розбір прикладів підручника після їх пояснення вчителем;

4) читання вголос підручника вчителем з виділенням головного й істотного;

5) читання тексту учнями і розбиття його на смислові абзаци;

6) читання пункту підручника та відповіді на запитання вчителя (або підручника);

7) читання тексту підручника, самостійне складання плану і відповідь учнів за складеним планом.

Необхідно навчати користуватися не тільки текстом та ілюстраціями підручника, але і його змістом, записами і таблицями, поміщеними на форзацах, анотацією, запропонованим покажчиком.

21. Наочнi посібники та тзн.

Питання методики використання наочних посібників

Наочний посібник потрібно використовувати в той момент, коли це необхідно в ході навчального вивчення матеріалу.

Не слід перевантажувати урок демонстрацією наочних посібників. Необхідно направляти увагу учнів на найбільш важливі ознаки або якості досліджуваного об'єкта, їх порівняння і зіставлення, а також на ті приватні деталі допомоги, які на перший погляд здаються незначними.

Раціонально поєднувати демонстрацію і слово, при цьому слово передує, супроводжує і укладає демонстрацію наочного посібника.

Спонукати учнів при розгляді наочних посібників проявляти пізнавальну активність і самостійність, роз'яснювати способи використання результатів спостереження.

Уміло використовувати ефект новизни, тому не показувати наочний посібник учням до моменту необхідності його застосування.

Діючі та динамічні посібники обов'язково демонструвати і використовувати в дії.

Забезпечувати для всіх учнів умови гарної видимості демонстрованого наочного посібника - місце розташування, освітленість, чіткість зображень.

Дрібні об'єкти для наочності використовувати як роздатковий матеріал.

Технічні засоби навчання

Технічні засоби навчання (ТЗН) - носії навчальної інформації, для прояву якої потрібні спеціальні технічні пристрої.

Основні види технічних засобів навчання:

• Матеріали та пристрої для програмованого навчання

• Звукові посібники: магнітофонні записи, грамзапису, радіо

• Навчальний кіно: кіно-, відео-фільми, фільми-фрагменти, фільми-кольцовкі;

• Статичні екранні посібники: діафільми, слайди, кодопозітіви і т.п.

• Контролюючі та інформаційні пристрої з відповідними базами даних

• Тренажери і тренажерні пристрої з необхідними навчально-методичними матеріалами