4. Сучасна вітчизняна цивілістика: поняття, наукові центри, напрями, тенденції.

Вивчення цивільного права не вичерпується його пізнанням лише як регулятора суспільних відносин, галузі матеріального права чи галузі законодавства. Це було б, навіть, невиправданим, оскільки поза увагою залишилась би ще одна істотна площина зазначеної галузі – її науковий аспект, в тому розумінні, що вона є не тільки галуззю суто матеріально- правовою, а й науковою, тобто галуззю правової науки. Розглядаючи цивільне право в цьому аспекті, слід зазначити, що на відміну від галузі цивільного права, яка регулює особисті немайнові та майнові відносини, засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, самостійності їх учасників, наука цивільного права (цивілістична наука) регулювання цих відносин не здійснює і такої мети не має. Мета цивілістичної науки інша - пізнавальна. Розглядаючи науку і право з огляду на існуючий між ними соціально- динамічний зв'язок, слід підкреслити: правова галузь активно впливає на розвиток науки. Наприклад, розроблення і прийняття нового законодавства завжди викликали і викликають посилення З іншого боку, не слід вважати, що наука цивільного права розвивається виключно у «фарватері» законодавчої чи правозастосовної практики. Відповідні досягнення цивілістичної науки у вивченні фактів реальної дійсності, стану законодавства і практики його застосування сприяють розвитку галузі цивільного права й законодавства, допомагаючи законодавцеві виявити і усунути недоліки у правовому регулюванні, встановити соціально адекватні сучасним суспільним відносинам правові норми та інститути. На думку С.Н. Приступи науку цивільного права можна визначити як систему знань про закономірності цивільно-правового регулювання суспільних відносин, яка вивчає соціальний зміст і форму регулювання особистих немайнових і майнових відносин в їх становленні, розвитку і дії, формулюючи одержані знання у вигляді цивільно-правових категорій та ідей. Є.О.Харитонов, вважає, що поняття науки цивільного права є тотожним з поняттям цивілістики. Цивілістика як наука про приватне (цивільне) право це сукупність систематизованих знань, теорій, підходів, поглядів на приватне (цивільне) право як таке а також сукупність знань про правове становище приватної особи, її цивільні права та обов’язки, засоби реалізації та захисту останніх. Складовими частинами (елементами) цивілістики є: 1) теоретична цивілістика (методологія, теорія цивільного права); 2) практична цивілістика («догма» цивільного права) - це частина цивілістики, що вивчає характер, особливості і зміст норм певної системи цивільного права; структуру, зміст і форми цивільного законодавства; тлумачить його; вивчає й аналізує практику застосування цивільно-правових норм із метою визначення їхньої ефективності; 3) історична цивілістика (динаміка цивільного права у часі) – частина цивілістики, яка вивчає практику застосування цивільно-правових норм за конкретних історичних умов; 4) порівняльна цивілістика – частина цивілістики, яка вивчає цивілістичні доктрини, форми цивільного законодавства і практику їхнього застосування в інших державах.