Лекція до теми № 9 «актуальні проблеми цивільно-правової відповідальності»

1. Поняття цивільно-правової відповідальності.

Поняття цивільно-правової відповідальності, формуючись протягом декількох тисячоліть, залишається предметом наукових дискусій. У класичному приватному праві Стародавнього Риму поняття цивільно-правової відповідальності ще не склалося, але її основні риси вже почали формуватися. Римське приватне право слід розглядати як еталон сучасного цивільного права не тільки України, але і цивільного права всього сучасного європейського законодавства. Тому здається необхідним розглянути основні положення римського приватного права щодо відповідальності. Аналіз джерел дозволяє дійти висновку, що, по-перше, умовою відповідальності була протиправність дій боржника. Якщо ж дії його відповідали вимогам договору та закону, то про відповідальність не йшлося. По-друге, відповідальність не наставала, якщо порушення контракту не тягло порушення інтересу кредитора. У разі невиконання або неналежного виконання боржником свого обов'язку він ніс відповідальність перед кредитором. У різні періоди розвитку римського права форми відповідальності були різними. На ранньому етапі розвитку римського права відповідальність мала особистий характер. У разі невиконання боржником свого обов'язку до нього застосовувались безпосередньо кредитором засоби особистого характеру (позбавлення волі, продаж у рабство, навіть позбавлення життя). З часом форми відповідальності були пом'якшені: за невиконання обов'язку боржники почали відповідати своїм майном. Відповідальність боржника будувалась в римському праві на принципі вини: боржник відповідав тільки у тому випадку, якщо він був винний у шкоді, яка виникла у кредитора. Відомо, що Томас Гоббс, який вперше в історії науки вжив термін «відповідальність», використавши його в розумінні абстрактної відповідальності громадян, поєднаних «загальносуспільним договором», за дії своєї держави (Левіафана). Кант ототожнював відповідальність особистості з її боргом (вважаємо більш правильно вживати термін «повинність», адже борг –калька від рос. «долг»), Гегель – із розумним усвідомленням нею необхідності визначеної лінії поведінки. Співвітчизник Гоббса Джон-Стюарт Мілль (англійський філософ – 1806-1873 р.р.) майже двома століттями пізніше вперше застосував термін «відповідальність» в суто ретроспективному значенні. Саме Джона Мілля, як підкреслює C.С. Алексеев, можна з повним правом вважати родоначальником ретроспективної відповідальності, відповідальності-покарання, «яка на багато десятиліття і навіть століття випередила традицію розгляду цих проблем в юриспруденції». Питання про цивільно-правову відповідальність є одним з найбільш складним в цивілістичній науці, єдиного підходу до вирішення якого не склалося. Не дивлячись на те, що проблеми цивільно-правової відповідальності завжди стояли в центрі уваги як окремих вчених-цивілістів, так і цивілістичні шкіл в цілому, їх актуальність не втратила свого значення. З’ясування цього поняття не можливе без загального огляду тих точок зору, які склались в правовій літературі щодо самого поняття юридичної відповідальності. Необхідно зазначити, що проблеми відповідальності завжди були в центрі уваги вітчизняних юристів, що повною мірою відноситься і до відповідальності в цивільному праві. Проте, до теперішнього часу не існує єдиної концепції і єдиного поняття цивільно-правової відповідальності (як і юридичної відповідальності в цілому), що значною мірою пов'язано з тим, що законодавець ретельно уникає дати будь-яке визначення цього поняття. У правовій науці радянського періоду існували різноманітні концепції юридичної відповідальності: - Теорія обов’язку (Тархов) - обов’язок порушників зазнавати певних негативних наслідків (не співвідноситься з диспозитивністю цивільної відповідальності, це в кримінальному праві відповідальність повинна бути невідворотною); - теорія санкції (Лейст) – відповідальність є санкцією за скоєне (але не кожна санкція є відповідальність, наприклад, вилучення майна з чужого незаконного володіння є санкцією, але не є відповідальністю); - Теорія державно-правового примусу (Грібанов) – асоціював відповідальність із застосуванням заходів державно-правового примусу (в цивільному праві не завжди, наприклад, договірна відповідальність). Таким чином, науковці в основному визначають поняття цивільно- правової відповідальності через категорії ”санкція”, “обов’язок”, “правовідношення”. Розгляд же цивільно-правової відповідальності лише як санкції, лише як обов’язку або лише як правовідношення не дозволяє осягнути весь її феномен. За такого підходу ми можемо побачити лише її окремі прояви (аспекти). Отже, нам не обійтись без системного підходу (теорія системного підходу Канзафарової) до дослідження зазначеного явища. Оскільки цивільно-правова відповідальність являє собою різновид юридичної відповідальності, остільки на першому етапі дослідження її сутності та особливостей методологічно правильним представляється виявлення тих ознак, які властиві юридичної відповідальності як родового поняття. До таких родових ознак, на думку представників цивілістичної науки, слід віднести: а) цивільно-правова відповідальність являє собою спосіб державного примусу до правопорушника і забезпечена заходами державного впливу, б) цивільно-правова відповідальність виконує функції відновлення та захисту порушених прав, а також виховні та профілактичні функції; в) цивільно-правова відповідальність встановлює несприятливі правові наслідки для правопорушника; г) цивільно-правова відповідальність настає за умови обґрунтованості, тобто, наявності складу правопорушення; д) цивільно-правова відповідальність є персоніфікованою, тобто, покладається на конкретну особу, е) цивільно-правова відповідальність застосовується з 6 дотриманням вимог своєчасності та адекватності, тобто, відповідності заходів несприятливого впливу характеру правопорушення. Поряд з родовими ознаками, властивими цивільно-правової відповідальності як різновиду юридичної відповідальності, вона володіє сукупністю видових (галузевих) ознак, що відрізняють її від інших різновидів юридичної відповідальності, до яких, зокрема, відносяться: а) цивільно-правова відповідальність носить виключно майновий, а не особистісний характер; б) цивільно-правова відповідальність не містить каральних ознак, що означає, що піддані нею особи не знаходять стану покарань; в) оскільки цивільно-правова відповідальність носить відновлювальний (компенсаційний) характер, на неї не поширюється заборона на одночасне застосування двох і більше заходів несприятливого впливу на правопорушника (наприклад, відшкодування майнової шкоди, сплата неустойки, компенсація моральної шкоди); г) цивільно-правова відповідальність може бути застосована не тільки на основі провини, але і на основі ризику; д) санкції, що представляють цивільно-правову відповідальність, стягуються на користь потерпілого, а не в казну держави. В юридичній літературі звертається увага і на інші галузеві особливості цивільно-правової відповідальності, які, однак, носять спірний характер (наприклад, до учасників цивільних правовідносин застосовуються рівні за обсягом заходів відповідальності і на рівних умовах). Основні принципи: а) законність; б) цивільно-правова відповідальність ґрунтується на принципі диспозитивності потерпілої сторони, яка сама вирішує питання про притягнення до відповідальності правопорушника; в) повне відшкодування заподіяних збитків. Проблема: штрафна неустойка; зменшення розміру відшкодування, враховуючи стан боржника. Під формами цивільно-правової відповідальності розуміються функціонально певні способи впливу на правопорушника. До таких форм належать: 1) відшкодування збитків, 2) сплата неустойки, 3) компенсація моральної шкоди, 4) втрата завдатку (не плутати з авансом). Сукупність видів і обсягів майнових покладань іменується мірою цивільно-правової відповідальності. Для правильної кваліфікації цивільно-правової відповідальності істотне значення має її розподіл на види. В юридичній літературі прийнято класифікувати цивільно-правову відповідальність на наступні види: а) за підставами виникнення - на договірну і позадоговірну відповідальність; б) у зобов'язаннях зі множинність осіб на боці боржника - на часткову, солідарну, субсидіарну та регресну відповідальність; в) з урахуванням специфіки підстав - на односторонню і змішану відповідальність; 7 г) за суб'єктним складом - на відповідальність за власні дії та відповідальність за дії третіх осіб: згадати дітей, недієздатних (такого в жодній іншій юридичній відповідальності немає); д) залежно від порядку застосування: на основну і субсидіарну відповідальність; е) залежно від повноти відшкодування збитків: повна і обмежена цивільно-правова відповідальність; є) залежно від наявності вини: винна і безвинна, тобто, заснована на ризику, цивільно-правова відповідальність. Канзафарова Ілона Станіславівна вказує, що, що поняттям “відповідальність за цивільним законодавством” охоплюється два види відповідальності: перша є відповідальністю перед державою і носить публічно-правовий характер, друга є відповідальністю одного контрагента перед іншим, правопорушника перед потерпілим, і носить приватно- правовий характер. І лише остання є цивільно-правовою відповідальністю у власному розумінні. Відмінність між зазначеними видами відповідальності полягає не лише в особливостях санкцій, що застосовуються, а й у цілях та порядку їх застосування. Застосування заходів “публічно-правової” відповідальності спрямоване насамперед на забезпечення публічного порядку і можливе лише за рішенням суду. Застосування заходів цивільно- правової відповідальності спрямоване насамперед на забезпечення інтересів конкретної особи і може здійснюватись як у судовому, так і у позасудовому порядку. Доведено, що заходами “публічно-правової” відповідальності в цивільному праві є конфіскація та примусова ліквідація юридичної особи. Шишка Роман Богданович виділяє два поняття: А) цивільну відповідальність –– обов’язок порушника цивільного обов’язку перетерпівати покладені на нього судом негативні наслідки у виді полишення його майнових прав чи іншого суб’єктивного права, які передбачені нормою цивільного законодавства з метою відновлення чи компенсації порушеного права та захисту прав потерпілого (тобто тут кваліфікуючою ознакою є відповідне рішення суду); Б) цивільно-правову відповідальність – передбачений законом чи договором та забезпечений на підставі рішення суду силою державного примусу обов’язок порушника зобов’язання перетерпівати негативні наслідки за допущене порушення. Проблема У цивільному законодавстві відсутня норма-дефініція, яка б закріплювала легальне визначення поняття «цивільно-правової відповідальності». Це пояснюється тим, що «цивільно-правова відповідальність» є абстрактною науковою категорією, на якій базуються різні конструкції та інститути цивільного права. Наявність у юридичній літературі великої кількості точок зору обумовлюється використанням терміна «відповідальність» у різних цілях, що не завжди є ефективним. 8 Для з’ясування поняття цивільної відповідальності важливого значення має її класифікація, залежно від підстав виникнення, на договірну та позадоговірну (деліктну). Перша - має місце у разі неналежного виконання або невиконання договору. Друга – настає у випадках завдання шкоди незалежно від існування договору між тим, хто заподіяв шкоду і потерпілим. Принагідно варто зазначити, що попри множинність видів цивільної відповідальності, про неї як про правовий засіб може йтися і в однині. Це пояснюється тим, що відповідальність є виразно окресленим у своїй багатогранності цільним правовим явищем. Поняття цивільно-правової відповідальності Є. О. Харитонова - покладання на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які виявляються у позбавленні його певних прав, або в заміні невиконаного обов'язку новим обов'язком або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового, додаткового. З урахуванням викладеного, визначимо цивільно-правову відповідальність як різновид юридичної відповідальності, що виникає у зв’язку з порушенням встановленого договором або законом обов’язку і має своїм змістом покладання на правопорушника несприятливих майнових наслідків з метою відновлення порушеного майнового стану потерпілого та/або справедливої компенсації завданої йому немайнової (моральної) шкоди.