42

Конспект лекцій з кримінального процесу проф. Молдована в.В., записані студентом Київського університету права Резніком а.Б.

Тема 1 : Предмет і основні поняття курсу

1. Поняття і завдання кримінального процесу.

2. Історичні форми кримінального процесу.

3. Стадії кримінального процесу.

4. Функції кримінального процесу.

5. Процесуальна форма.

6. Процесуальні відносини.

7. Процесуальні гарантії.

8. Наука кримінально-процесуального права.

9. Джерела кримінально-процесуального права.

10. Дія кримінально процесуального права в часі, у просторі і щодо осіб.

1. Поняття кримінальний процес, походить від латинського criminalis – злочинний, і process – просування.

Поняття кримінальний процес вживається у трьох значеннях:

А). Вид державної діяльності щодо порушення, розслідування, судового розгляду і винесення рішень з кримінальних справ.

Б). Галузь права.

В). Наукова дисципліна.

Кримінальний процес – це порядок провадження у кримінальних справах.

Завдання кримінального процесу:

1) охорона прав та інтересів фізичних та юридичних осіб, які беруть в ньому участь;

2) швидке і повне розкриття злочинів, викриття винних та забезпечення правильного застосування законів, з тим щоб кожний, хто вчинив злочин був притягнений до відповідальності і жоден невинний не був покараний.

2. Розрізняють три історичні форми кримінального процесу:

1) Змагальний або обвинувальний, коли порушення справи, весь її хід визначається діями обвинувача. Такий процес існував у Стародавній Греції – Геліоський суд, Стародавньому Римі – постійні квестії. Обвинувальний процес був і у Київській Русі за часів Володимира Великого та Ярослава Мудрого.

2) Інквізиційний, який зародився у стародавньому Римі, в Європі був поширений у XIII-XVII століттях. Щодо України, то даний процес існував за часів правління Петра I.

3) Змішаний, який з’явився у Франції після революції 1789 року. Офіційно був закріплений у кодексі Наполеона. Відповідно у цій формі процес поділяється на дві частини: розслідування і розгляд справи. Для цієї форми характерні такі принципи, як гласність, усність, право обвинуваченого на захист.

3. Стадія – це відносно відокремлена частина процесу, яка має свої завдання, процесуальні акти, своїх учасників. Виділяють наступні стадії кримінального процесу:

1). Порушення кримінальної справи.

2). Досудове слідство.

3). Попередній розгляд справи суддею.

4). Судовий розгляд.

5). Апеляційне провадження.

6). Виконання вироку.

7). Касаційне провадження.

8). Виключне провадження.

4. Функції кримінального процесу – це напрямки діяльності учасників процесу. Розрізняють чотири функції кримінального процесу:

• Функція обвинувачення, її можуть виконувати державний обвинувач, потерпілий (приватний обвинувач), позивач, представник позивача чи потерпілого.

• Функція захисту, її можуть виконувати захисник, обвинувачений, законний представник, відповідач.

• Функція розгляду і вирішення справи, яку виконує суддя чи суд.

• Функція розслідування справи, яку виконують слідчі, дізнавачі.

5. Кримінально-процесуальна форма – це сукупність умов встановлених законом для здійснення слідчих і судових дій.

6. Процесуальні відносини – це відносини, які регламентуються нормами кримінально-процесуального права. Суб’єктами цих відносин можуть бути суддя, слідчий, прокурор, захисник та інші.

7. Процесуальні гарантії – це установлені законом норми, які забезпечують здійснення завдань правосуддя. Закон надає всім учасникам процесуальні права, а державні органи, зобов’язані забезпечити можливість реалізації цих прав.

8. Наука кримінально-процесуального права – це частина юридичної науки, до її предмета входить: теорія процесу, діюче право, юридична практика, історія кримінального процесу, зарубіжний кримінальний процес.

Кримінально-процесуальне право поділяється на дві частини: загальну і особливу. Загальна частина включає: основні поняття і принципи процесу, суб’єкти процесу, докази, запобіжні заходи. Особлива частина включає: стадії процесу, зарубіжний процес.

9. До основних джерел кримінально-процесуального права відносяться:

• Конституція України

• Кримінально-процесуальний кодекс

• Міжнародні договори ратифіковані Верховною Радою України

• Закони України “Про адвокатуру”, “Про прокуратуру”, “Про судоустрій”, “Про оперативно-розшукову діяльність” та деякі інші.

10. Чинність кримінально-процесуального закону в просторі, часі та щодо осіб в КПК регулюється статтею 3 КПК.

Чинність кримінально-процесуального закону в просторі означає, що порушення, розслідування і розгляд судом кримінальних справ на території України здійснюються за нормами КПК незалежно від місця вчинення злочину.

Чинність кримінально-процесуального закону в часі полягає в тому, що слідчі органи, прокурор, суддя і суд застосовують процесуальні норми, що діють на момент провадження в справі.

Норми кримінально-процесуального закону по колу осіб застосовуються щодо:

1) громадян України;

2) осіб без громадянства;

3) іноземців, за винятком осіб, які користуються правом дипломатичної недоторканності.