- •Конспект лекцій з кримінального процесу проф. Молдована в.В., записані студентом Київського університету права Резніком а.Б.
- •Тема 1 : Предмет і основні поняття курсу
- •Тема 2: Принципи правосуддя.
- •Учасники кримінального процесу
- •1. Порушення кримінальної справи.
- •Інші учасники кримінального процесу
- •Докази у кримінальному процесі.
- •Джерела доказів.
- •Заходи процесуального примусу
- •Порушення кримінальної справи.
- •Основні положення досудового слідства
- •2. Існує дві форми розслідування:
- •4. Окреме доручення (ст. 118 кпк).
- •6. Недопустимість розголошення даних розслідування (ст. 121 кпк, ст. 387 кк).
- •7. Розслідування справи групою слідчих (ст. 119 кпк).
- •8. Об’єднання і виділення справ (ст. 26 кпк).
- •Притягнення до відповідальності як обвинуваченого
- •Зупинення і закінчення досудового слідства
- •Обвинувальний висновок
Докази у кримінальному процесі.
Поняття та джерела доказів, доказове право, теорія доказів.
Поняття доказування, допустимість доказів.
Процес доказування.
Предмет доказування.
Обов’язок доказування.
Класифікація доказів.
1. Докази – це всякі фактичні дані, які мають значення для правильного вирішення справи (ст. 65 КПК). Джерелами доказів є: показання свідків, показання потерпілого, показання підозрюваного, показання обвинуваченого, висновок експерта, речові докази, протоколи слідчих і судових дій, протоколи з відповідними додатками, складені уповноваженими органами за результатами оперативно-розшукових заходів, інші документи.
Доказове право – це система правових норм, які регламентують виявлення, процесуальне закріплення, перевірку і оцінку доказів, а також доказування всіх обставин, які мають значення для справи. Доказове право часто плутають із теорією доказів. На відміну від доказового права, теорія доказів – це система відповідних теоретичних положень, плюс діюче право, практика його застосування, наукові рекомендації, історія і зарубіжний досвід.
2. Доказування – це діяльність судді слідчого, прокурора з виявлення, закріплення, перевірки й оцінки доказів та отримання таким чином певних висновків.
Допустимість доказів визначається джерелом доказів, із якого вони його отримані. Допустимі лише ті докази, які визначені КПК і з дотриманням усіх правил.
3. Процес доказування – це діяльність із виявлення та пізнання з допомогою доказів фактів об’єктивної дійсності для вирішення конкретної справи.
Доказування ділиться на три етапи:
1). Збирання і закріплення доказів. Збираються докази під час розслідування справи. Закріплення доказів оформлюється протоколом, який складається відповідно до вимог КПК, підписується слідчими і понятими у присутності яких ці докази були вилучені.
2). Перевірка доказів. Перевірка проводиться шляхом аналізу доказів по суті, співставлення з іншими доказами.
3). Оцінка доказів. Цей етап складається з визначення достовірності зібраних фактів. Докази оцінюються з точки зору правдивості і якісності. Ніякі докази не мають наперед установленої сили. Суддя, прокурор, слідчий оцінюють докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному розгляді всіх обставин справи у суді (ст. 67 КПК). При оцінці доказів вирішуються наступні питання: релевантність (допустимість) доказів, перевірка достовірності даних про факти, дотриманість вимог КПК при отримання доказів і достатність їх для вирішення справи.
4. Предмет доказування – це сукупність обставин чи фактів, які необхідно встановити для правильного вирішення справи. У будь-якій справі має бути встановлений склад злочину : об’єкт злочину, об’єктивна сторона, суб’єкт, суб’єктивна сторона. У статті 64 КПК зазначені обставини, які підлягають доказуванню:
1) подія злочину (час, місце, спосіб вчинення злочину);
2) винність обвинуваченого у вчинені злочину і мотиви злочину;
3) обставини, що впливають на ступінь тяжкості злочину і характер відповідальності обвинуваченого;
4) характер і розмір шкоди завданої злочином.
5. Обов'язок доказування покладається на правоохоронні органи. Суддя, прокурор, слідчий і особа, яка провадить дізнання, не вправі перекладати обов'язок доказування на обвинуваченого. У справах приватного обвинувачення обов’язок доказування покладається не на правоохоронні органи, а на потерпілого.
6. Класифікація доказів – це розподіл доказів на окремі групи і визначення особливостей, кожної з таких груп. Докази класифікуються на такі групи:
1. Щодо обвинувачення:
а) обвинувальні;
б) виправдувальні.
2. Щодо головного факту:
а) прямі;
б) побічні.
3. По джерелу отримання:
а) першоджерельні;
б) похідні.