3. Підстави звільнення від цивільно-правової відповідальності

Стаття 617 ЦК передбачає дві підстави звільнення від відповідальності: кваліфікований випадок та простий випадок. Універсальною підставою звільнення від цивільно-правової відповідальності служить непереборна сила (кваліфікований випадок). Поняття "непереборна сила" визначається як надзвичайні і непереборні за даних умов обставини. До таких обставин можуть бути віднесені різні виняткові і об'єктивно непереборні події і явища: повінь, землетрус, снігові завали та інші природні катаклізми, військові дії, епідемії, епізоотії. Навпаки, не можуть розглядатися в якості непереборної сили обставини, що не володіють ознаками винятковості і об'єктивної невідворотна за даних умов, наприклад, відсутність грошових коштів для оплати товарів, відсутність на ринку необхідних для виконання товарів і т.п. При аналізі поняття "непереборна сила" слід враховувати цілий ряд обставин. Так, в коло доказування боржником, що прагнуть бути звільненим від відповідальності, входить обставина, що неможливість виконання зобов'язання виникла виключно в силу дії непереборної сили. Якщо несприятливі наслідки, викликані непереборною силою, стали можливими також з причин, залежних від дій боржника, який не проявив тієї ступені дбайливості й обачності, яка від нього була потрібна, боржник не може бути звільнений від відповідальності. Про кваліфікованого випадку як універсальної підстави звільнення від цивільно-правової відповідальності слід відрізняти простий випадок, під яким розуміється обставина, що свідчить про відсутність провини одного з учасників зобов'язання, а не взагалі про відсутність взагалі чиєїсь провини. Випадок є підставою звільнення від відповідальності тих учасників цивільних правовідносин, які несуть відповідальність за принципом вини. Що стосується «безвинної» відповідальності, не підлягає відшкодуванню шкода, яка виникла внаслідок умислу потерпілого. (ч. 5 ст. 1187 ЦК особа, яка здійснює діяльність, яка є джерелом підвищеної небезпеки звільняється від відповідальності при наявності умислу потерпілого (умисел доводиться самою особою). Ч.1 ст. 1169: шкода, завдана особою при здійсненні нею права на самозахист від протиправних посягань, у тому числі у стані необхідної оборони, якщо при цьому не були перевищені її межі, не відшкодовується. Особливими засобами самозахисту в цивільному праві є так звані оперативні санкції (наприклад одностороння відмова від договору, відмова прийняти товар неналежної якості та ін.). Шкода, заподіяна в стані крайньої необхідності, тобто, для усунення небезпеки, що загрожує самому заподіювачу шкоди або іншим особам, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами, відшкодовується особою, що заподіяла шкоду, або особою, в чиїх інтересах діяв заподіювач шкоди. Разом з тим суду надається право, з урахуванням обставин, при яких була заподіяна шкода, звільнити від відшкодування шкоди повністю або частково як третю особу, так і заподіювача шкоди.

Лекція до теми № 10 «актуальні проблеми сімейного права»