Зміст

Вступ……………………………………………………………………….3

Розділ І. Загальна характеристика злочинів у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов’язаної з наданням публічних послуг

1. Суспільна небезпечність злочинів у сфері службової діяльності…………………………………………………………5

1.2 Поняття злочинів у сфері зловживання владою та службовим л ………….становивищем………………………………………………….....7

Розділ ІІ. Кримінально-правова характеристика зловживання владою або службовим становищем

2.1 Об’єктивні ознаки зловживання владою або службовим ………….становищем……………………………………………………12

2.2 Суб'єктивні ознаки зловживання владою або службовим …………становищем…………………………………………………….15.

2.3 Кваліфікуючі ознаки зловживання владою або службовим …………становищем……………………………………………………..17

Розділ ІІІ. Види злочинів у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов’язаної з наданням публічних послуг

3.1 Окремі види злочинів у сфері службової діяльності та професійної ………...діяльності, пов’язаної з наданням публічних послуг…………21

3.2 Підкуп…………………………………………………………….29

3.3 Кримінальна відповідальність за зловживання владою або ………...службовим становищем………………………………………….37

Висновок……………………………………………………………………45

Список використаних джерел…………………………………………….47

Вступ

Актуальність цієї теми полягає в успішному функціонувані держави і громадянського суспільства та створення належних умов для ефективної діяльності державного апарату, апарату органів місцевого самоврядування та підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності. Результативність такої діяльності на сьогодні в Україні значним чином зменшена негативними політичними, економічними, правовими та іншими змінами, а також станом злочинності. Істотною ланкою у ланцюгу названих факторів є зловживання службових осіб наданою їм владою або службовим становищем.

Згідно із ст. 19 Конституції України посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами нашої держави. Посадові та службові особи діють в Україні на засадах професіоналізму, політичної нейтральності та державного забезпечення. На них покладається реалізація завдань та функцій держави. Саме тому злочинна діяльність державних службовців викликає сильний ажіотаж навколо себе та привертає уваги не тільки науковців, а й політиків та народні маси.

Зловживання владою або службовим становищем визнається злочином за наявності трьох спеціальних ознак в їх сукупності:

1) використання службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам служби;

2) вчинення такого діяння з корисливих мотивів чи в інших особистих інтересах або в інтересах третіх осіб;

3) заподіяння такими діями істотної шкоди охоронюваним законом правам та інтересам окремих громадян, або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб.

Статтею 364 Кримінального кодексу України встановлена кримінальна відповідальність за зловживання владою або службовим становищем. Закріплення цієї статті у Кодексі є кримінально-правовою гарантією ефективних форм, методів та прийомів своєчасного виявлення та фіксації правопорушень.

Об’єктом курсового дослідження є злочини в сфері службової діяльності, виділені законодавцем в окремий розділ Кримінального кодексу України (розділ XVIIІ Особливої частини).

Предметом курсової роботи став конкретний склад злочину передбачений статтею 364 Кримінального кодексу України – зловживання владою або службовим становищем.

Мета курсової роботи – дослідження злочину «Зловживання владою або службовим становищем».

Відповідно до поставленої мети завданнями курсової роботи є:

1. подати загальну характеристику злочинів в сфері службової діяльності;

2. схарактеризувати зловживання владою або службовим становищем:

- віділити об’єктивні та суб’єктивні ознаки вказаного злочину;

3. дослідити кваліфіковані та особливо кваліфіковані види злочину передбаченого статтею 364 КК України.

Для розвязування поставлених завдань використано такі методи наукового дослідження:теоретичний аналіз літературних джерел; синтез; узагальнення; порівняння; конкретизація.

Курсова робота виконана у відповідності до мети та завдань. Складається зі вступу, трьох розділів, висновку, списку використаних джерел. Загальний обсяг роботи 46 сторінок.

Розділ і. Загальна характеристика злочинів у сфері службової діяльності

1. Суспільна небезпечність злочинів у сфері службової діяльності

Суспільна небезпечність - це ключова ознака поняття злочину у кримінальному праві. Тобто це здатність заподіювати реальну шкоду правоохоронюваному об'єкту або створювати загрозу заподіяння такої шкоди.. Оцінка суспільної небезпечності вже вчиненого діяння відбувається в ході правозастосування. При цьому встановлюються такі критерії оцінки суспільної небезпечності діяння:

- об'єкт посягання (його значущість, вагомість);

- шкода, заподіяна злочином, її характер (фізична, майнова, моральна тощо) та розмір;

- спосіб вчинення злочину (насильство, погроза, обман, використання службового чи іншого становища, груповий);

- мотиви і мета вчинення діяння.

Суспільна небезпечність злочину характеризується двома показниками - її характером і ступенем. Характер суспільної небезпечності- це її якісний критерій (якісна ознака), що залежить від важливості (суспільної цінності) об'єкта злочину. Ступінь суспільної небезпечності являє собою її кількісний критерій (кількісну ознаку) і визначається характеристикою конкретного посягання, зокрема місцем, способом, обстановкою його вчинення, наявністю певного знаряддя, ступенем реалізації злочинного наміру, кількістю потерпілих тощо. Перевищення влади або служ­бових повноважень є одним з найбільш не­безпечних серед інших злочинів. Його су­спільна небезпека полягає у тому, що він підриває авторитет держави, завдає шко­ди утвердженню демократичних основ уп­равління суспільством, побудові та функ­ціонуванню державного апарату; суттєво обмежує конституційні права і свободи людини і громадянина; порушує принци­пи верховенства права; призводить до гальмування та викривлення соціально- економічних реформ; перешкоджає роз­витку ринкових відносин, передусім се­реднього та малого бізнесу, а також над­ходженню іноземних інвестицій; грубо по­рушує встановлений порядок здійснення повноважень посадовими і службовими особами органів державної влади, місце­вого самоврядування, управлінських структур приватного сектору; підпорядко­вує державну владу їх інтересам; сприяє криміналізації та тінізації економічних відносин, легалізації доходів, одержаних незаконним шляхом; порушує принципи соціальної справедливості, невідворотно­сті покарання; нищить духовні, моральні та суспільні цінності; ускладнює відноси­ни з іншими державами і всією міжнарод­ною спільнотою тощо.[11,848]

Слід зазначити, що суспільна небезпе­ка перевищення влади або службових пов­новажень виявляється у тому, що в ре­зультаті його вчинення службова особа ви­ходить за межі наданої їй влади чи служ­бових повноважень і вчиняє дії, яких вона не може вчинити на займаній посаді або взагалі не може вчинити як службова осо­ба чи просто як людина. Серед таких дій найбільш небезпечними є перевищення службовою особою влади або службових повноважень, поєднане із засто­суванням насильства, в результаті чого страждають не лише інтереси служби і авто­ритет влади, але і заподіюється значна шко­да таким невід'ємним благам людини, як життя, здоров'я, честь, гідність.

Підвищена суспільна небезпека таких діянь полягає ще у тому, що потерпілий практично позбавлений можливості вжити адекватних заходів до захисту своїх прав, ефективно протистояти свавіллю, яке вчи­няється від імені влади і з використанням владних можливостей.[2,544]

Отже, ос­новним критерієм під час визначення суспільної небезпечності перевищення влади або службових повноважень висту­пають суспільно небезпечні наслідки. Вчинення службовою особою перевищення влади або службових повноважень характеризуєть­ся тривалою незворотністю, спричиненою незаконними діями шкоди. Службова особа не може та й не має права вчиняти злочинні діяння, оскільки повинна бути взірцем для наслі­дування у підлеглих та оточуючих. Якщо публічне нехтування законом вищими службовими особами нашої держави, ви­никає запитання, чи етично вимагати дот­римання закону від пересічних громадян, які здебільшого вчинюють злочин з безви­ході, адже значно поступаються своїм ма­теріальним становищем. Суспільство втратило довіру до влади в цілому, міжнародна спільнота з пересторогою ставиться до держави, де закон не має ніякої сили впливу, - це і є та тяжкість, яку тягне за собою спричинена шкода при перевищен­ні влади або службових повноважень.

Характер і ступінь суспільної небезпеч­ності вчиненого діяння зумовлюється та­кож формою вини . Такий злочин, як перевищення вла­ди або службових повноважень вчинюється тільки умисно. У статті 365 КК України прямо йдеться про умисне вчинення дій службовою особою, які явно виходять за межі наданих законом прав і повноважень.[3,608]

З вище викладеного слідує, що такий злочин, як перевищення влади або служ­бових повноважень має високий ступінь суспільної небезпеки, і без наявності в Кримінальному кодексі України стат­ті 365 КК в Україні не можливо побудува­ти демократичної, соціальної, правової держави (ст.1 Конституції України), не реалізувати закладений в статті 3 Консти­туції України філософії прав людини, не забезпечити дотримання вимог закріпле­них в ч.2 ст.19 Конституції

2. Поняття злочинів у сфері зловживання владою та службовим становищем

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Ці положення Конституції поширюються на всіх без винятку службових осіб, незалежно від того, чи виконують вони свої службові обов'язки у державному чи громадському апараті, в органах місцевого самоврядування або на окремих підприємствах, в установах і організаціях.

Виконання службовими особами своїх службових функцій у порядку, передбаченому законом та іншими нормативними актами, забезпечує нормальну діяльність державного і громадського апаратів, а також апарату управління підприємств, установ та організацій. У Розділі XVII Особливої частини КК — «Злочини у сфері службової діяльності» — передбачена кримінальна відповідальність за діяння, родовим об'єктом яких є суспільні відносини, що забезпечують нормальну діяльність державного і громадського апарату, а також апарату управління підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності. До кола таких діянь КК відносить: зловживання владою або службовим становищем (ст. 364), перевищення влади або службових повноважень (ст. 365), службове підроблення (ст. 366), службову недбалість (ст. 367), прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою (ст. 368), пропозиція, обіцянка або надання неправомірної вигоди службовій особі (ст. 369) і провокація підкупу (ст. 370). [12,145-154]

Безпосереднім об'єктом кожного із вказаних злочинів виступають суспільні відносини, що забезпечують нормальну службову діяльність в окремих ланках державного і громадського апарату, а також апарату управління окремих підприємств, установ..та..організацій. Об'єктивна сторона злочинів, які вчиняються у сфері службової діяльності (далі — службові злочини), характеризується такими ознаками. Зловживання владою або службовим становищем (ст. 364) і службова недбалість (ст. 367) можуть бути вчинені як шляхом дії, так і шляхом бездіяльності. Інші злочини вчиняються лише шляхом дії. Суспільно небезпечне діяння завжди зумовлене тут службовим становищем службової особи, яка: або а) використовує його для вчинення злочину, діючи у межах своїх повноважень; або б) виходить за межі прав і повноважень, наданих їй за посадою; або, нарешті, в) не виконує або виконує неналежним чином покладені на неї службові обов'язки.

Службове підроблення (ч. 1 ст. 366), прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою (ст. 368), пропозиція, обіцянка або надання неправомірної вигоди службовій особі(ст. 369) і провокація підкупу (ст. 370) відносяться до злочинів із формальним складом, об'єктивна сторона яких вичерпується лише вчиненням суспільно небезпечного.діяння. Істотна..шкода..може..виражатися..у..заподіянні: 1).матеріальних(майнових)..збитків; 2).нематеріальної(фізичної,..моральної..тощо)..шкоди; 3) матеріального збитку у поєднанні з наслідками нематеріального характеру. Згідно з п. З примітки до ст. 364 шкода, якщо вона полягає у заподіянні матеріальних збитків, визнається істотною за умови, коли вона в сто і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян. При цьому матеріальний збиток може бути реальним (наприклад, винний незаконно використовує обладнання підприємства в особистих цілях, що призводить до його амортизації і зношування) або являти.

Практика визнає шкоду істотною, якщо службова особа, використовуючи своє службове становище, сприяє або потурає вчиненню злочину іншими особами або сама вчиняє (поряд із службовим) інший злочин, або приховує злочин, раніше вчинений нею чи іншими особами. Шкода також є істотною, якщо внаслідок порушення службовою особою своїх службових обов'язків злочин вчиняється іншими особами (наприклад, внаслідок недбалості службової особи її підлеглі незаконно заволодівають майном). Матеріальний збиток може поєднуватися із заподіянням наслідків нематеріального характеру. В такому разі шкода може бути істотною, навіть якщо сума матеріального збитку сама по собі не перевищує ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Обов'язковою ознакою об'єктивної сторони службових злочинів із матеріальним складом є причинний зв'язок між вчиненим службовою особою порушенням службових обов'язків і наслідками цього порушення. З суб'єктивної сторони службові злочини можуть бути вчинені як умисно, так і через необережність. Вина у таких злочинах із формальним складом, як службове підроблення без обтяжуючих обставин (ч. 1 ст. 366), прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою (ст. 368), пропозиція, обіцянка або надання неправомірної вигоди службовій особі (ст. 369) і провокація підкупу (ст. 370) можлива..лише..у..формі..прямого..умислу. У злочинах із матеріальним складом (статті 364, 365, 367 і ч. 2 ст. 366) вина визначається психічним ставленням винного до самого діяння і до суспільно небезпечних наслідків, які наступили внаслідок його вчинення. У трьох з них діяння може бути вчинено тільки..умисно, оскільки у ст. 364 вказується на умисне використання службового становища; у ст. 365 — на умисне вчинення дій, які явно (тобто очевидно для всіх і передусім для самого винного) виходять за межі наданих йому повноважень; а в ст. 366 КК — на завідомо неправдивий характер відомостей, що вносяться в офіційні документи. При вчиненні недбалості (ст. 366) діяння може бути як умисним (коли винний свідомо порушує встановлений законом порядок здійснення службової діяльності), так і необережним (коли винний приймає неправильне управлінське.рішення.внаслідок). Суб'єктом злочинів, які вчиняються у сфері службової діяльності, може бути тільки службова особа, тобто спеціальний суб'єкт. Відповідно до п.1 примітки до ст. 364 службовими особами є особи, які постійно чи тимчасово здійснюють функції представників влади, а також обіймають постійно чи тимчасово на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форми власності посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов'язків, або виконують такі обов'язки за спеціальним повноваженням. Таким чином, до кола службових закон відносить осіб, які: 1) здійснюють функції представників влади або обіймають посади, пов'язані з виконанням 2) організаційно-розпорядчих чи 3)адміністративно-господарських..обов'язків.

Представниками влади - є працівники державних органів та установ, які наділені правом у межах своєї компетенції висувати вимоги, а також приймати рішення, обов'язкові для виконання фізичними і юридичними особами незалежно від їх відомчої приналежності або підлеглості. До них відносяться народні депутати України, депутати місцевих рад, керівники державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування, судді, прокурори, слідчі, оперативний склад служби безпеки, працівники кримінальної і податкової міліції, державні інспектори та контролери, лісничі, військові коменданти, начальники гарнізонів та інші

Під організаційно-розпорядчими обов'язками слід розуміти функції по здійсненню керівництва галуззю промисловості, трудовим колективом, дільницею роботи, виробничою діяльністю окремих працівників на підприємствах, в установах або організаціях незалежно від форми власності (підбір та розставляння кадрів, планування роботи, організація праці, забезпечення трудової дисципліни тощо). Такі функції, зокрема, здійснюють керівники міністерств, відомств, державних, колективних або приватних підприємств, громадських організацій, їх заступники та керівники структурних підрозділів або дільниць робіт.

Адміністративно-господарські обов'язки включають до себе повноваження з управління або розпорядження державним, колективним чи приватним майном, що полягає у встановленні порядку його зберігання, переробки, реалізації, контролю за здійсненням цих операцій тощо. Такі повноваження у тому чи іншому обсязі мають начальники планово-господарських, постачальних, фінансових відділів і служб, їх заступники, завідуючі складами, магазинами, майстернями, ательє, відомчі ревізори і контролери тощо.[8,1184]

Не є суб'єктами службових злочинів ті працівники підприємств, установ і організацій, які виконують суто професійні (наприклад, лікар, педагог, адвокат), виробничі (наприклад, водій, робітник) або технічні (наприклад, друкарка, технічний секретар, охоронець, вантажник, сторож) обов'язки. Наприклад, лікар, який зловживає своїми обов'язками при видачі листів непрацездатності або викладач, який ставить позитивні оцінки на екзамені за незаконну винагороду вчиняють юридично значущі дії, здатні породжувати, змінювати чи припиняти правовідносини, що дозволяє визнати ці дії організаційно-розпорядчими або адміністративно-господарськими, а осіб, які їх..вчинюють.-.службовими. При вчиненні службового злочину у співучасті його виконавцями можуть бути лише службові особи, а організатором, підбурювачем чи пособником можуть виступати і приватні особи.[11,848]