3.2 Підкуп

Прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою (ст. 368). Основним безпосереднім об’єктом є суспільні відносини, які виникають у зв’язку та під час здійснення службовою особою правомірної діяльності, тобто в межах і відповідно до нормативно-правових актів, а додатковим обов’язковим – авторитет органів влади і місцевого самоврядування та ділова репутація державних, комунальних підприємств, установ, організацій.

Додатковим факультативним безпосереднім об’єктом злочину, передбаченого статтею, можуть виступати права та інтереси окремих громадян чи юридичних осіб.

Об’єктивна сторона злочину є прийняття службовою особою пропозиції чи обіцянки надати їй або третій особі неправомірну вигоду за вчинення чи невчинення такою службовою особою в інтересах того, хто пропонує або обіцяє неправомірну вигоду, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища.

Фактично мова йде про торгівлю службовою особою своїми можливостями, які надає її становище чи владні функції, в обмін на матеріальні блага чи нематеріальні активи.

Перетворення владних повноважень на товар є головною небезпекою вказаного злочину.

Суб’єкт злочину спеціальний – службова особа. Службовими особами, які займають особливо відповідальне становище в цій статті є:

1. Президент України, Прем’єр-міністр України, члени Кабінету Міністрів України, перші заступники та заступники міністрів, народні депутати України, Уповноважений Верховної Ради з прав людини, Директор Національного антикорупційного бюро України, Генеральний прокурор України, його перший заступник та заступники, Голова Конституційного Суду України, його заступники та судді Конституційного Суду України, Голова Верховного Суду України, його перший заступник, заступники та судді Верховного Суду України, голови вищих спеціалізованих судів, їх заступники та судді вищих спеціалізованих судів, Голова Національного банку України, його перший заступник та заступники, Секретар Ради національної безпеки і оборони України, його перший заступник та заступники;

2. особи, посади яких згідно із статтею 25 Закону України «Про державну службу» віднесені до першої та другої категорії;

3. особи, посади яких згідно із статтею 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самаврядування» віднесені до перщої та другої категорії посад в органах місцевого самоврядування.

Суб’єктивна сторона характеризується прямим умислом. Кваліфікуючі ознаки – особливо великий розмір винагороди, чи особливо важливе службове становище службової особи.

Стаття 368-1 виключена із Кримінального кодексу на підставі Закону №2808 – VI Про визнання такими, що втратили чинність, деяких.законів.України.щодо.запобігання та протидії корупції.[14]

Незаконне збагачення (ст. 368-2 КК). Об‘єктом злочину є суспільні відносини, які забезпечують авторитет, порядок здійснення державної служби, цілі і завдання установ та організацій публічного та приватного сектора, встановлений (нормативно закріплений) порядок їх функціонування.

Предмет злочину – неправомірна вигода –грошові кошти або інше майно, переваги, пільги, послуги, нематеріальні активи, що їх без законних на те підстав обіцяють, пропонують, надають або одержують безоплатно чи за ціною,  нижчою за мінімальну ринкову, на суму, що перевищує сто   неоподатковуваних   мінімумів доходів громадян, у  великому  розмірі  - на суму,  що перевищує двісті неоподатковуваних мінімумів доходів  громадян,  в особливо великому розмірі - на суму, що перевищує п'ятсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Об’єктивна сторона полягає у: 1) діянні – одержанні службовою особою неправомірної вигоди у значному розмірі або передача нею такої вигоди близьким родичам за відсутності ознак хабарництва, що явно виходить за межі наданих повноважень. 2) наслідках – істотна шкода охоронюваним законом правам та інтересам окремих груп громадян, юридичних осіб, інтересам суспільства чи держави; 3) причинновому зв'язку між діями та наслідками.

При встановленні об’єктивної сторони необхідно чітко визначити ознаки незаконного збагачення згідно із ст. 368-2 КК України, ними є.

а) одержання неправомірної вигоди у значному розмірі або передача нею такої вигоди близьким родичам.

б) таке одержання здійснюється будь-якою службовою особою, визначення якої міститься у примітці до ст. 364 КК України;

в) неправомірною вигодою є грошові кошти або інше майно, переваги, пільги, послуги, нематеріальні активи, які службова особа без законних на те підстав одержала безоплатно чи за ціною, нижчою за мінімальну ринкову за відсутності ознак хабарництва.

При визначенні об‘єктивної сторони злочину також необхідно звернути увагу на те, що для її встановлення необхідна низка важливих ознак. По-перше, це має бути встановлена й офіційно закріплена наявність майна, яке значно перевищує офіційно проголошені (встановлені) доходи службової особи (це робиться з використанням декларування службовою особою своїх доходів, витрат, які така особа здійснює). По-друге, при встановленні цього така службова особа має аргументовано пояснити таке становище, якщо недостатньо аргументованих положень, створює можливість проводити спеціальне розслідування з цього приводу.

Суб’єкт злочину – службова особа, що міститься у п. І примітки до ст. 364 КК України, поширюється на ст. 368² КК України

Суб’єктивна сторона злочину– прямий умисел та корисливий мотив.

Кваліфікуючі ознаки передбачені ч. 2 ст. 368² КК і полягають в незаконному збагаченні, якщо його предметом була неправомірна вигода у великих розмірах – на суму, що перевищує двісті неоподатковуваних мінімумів доходів  громадян..

Особливо кваліфікуючі ознаки передбачені ч. 3 ст. 368² КК і полягають у незаконному збагаченні, якщо його предметом була неправомірна вигода в особливо великих розмірах на суму, що перевищує п'ятсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян..

Підкуп службової особи юридичної особи приватного права незалежно від організаційно-правової форми (ст. 368³ КК). Об’єктом злочину є суспільні відносини, які забезпечують нормальну (нормативно закріплену) діяльність юридичних осіб приватного права, їх суспільні цілі, завдання.

У частині 1 і 3 ст. 368³ КК передбачено відповідальність за два самостійні злочини, спільним для яких є предмет злочину – неправомірна вигода. Згідно з ч.1 ст. 368³ КК об‘єктивна сторона злочину полягає у пропозиції, наданні або передачі службовій особі юридичної особи  приватного права незалежно від організаційно-правової форми неправомірної  вигоди  за  вчинення дій  чи бездіяльність з використанням  наданих їй повноважень в інтересах того, хто надає чи передає таку вигоду, або в інтересах третіх осіб.

Під пропозицією слід розуміти звернення до іншої особи про готовність на передачу або надання їй неправомірної вигоди.

Суб‘єктивна сторона злочину – прямий умисел. Суб‘єкт злочину – загальний, тобто особа 16-ти років

Кваліфікуючими ознаками за ч.2 є: 1) вчинення дій повторно (вчинений особою,  яка  раніше  вчинила  будь-який  із злочинів, передбачених  цими  статтями,  а  так  само статтями 368 та 369 КК); 2) попередньою змовою групою осіб (попередня змова двох і більше осіб) або 3) організованою групою (попередня змова трьох і більше осіб).

За ч.3 ст. 368-3 КК  об‘єктивна сторона злочину полягає в одержанні  службовою  особою  юридичної  особи  приватного права  незалежно  від  організаційно-правової  форми неправомірної вигоди за вчинення дій або бездіяльність з  використанням  наданих їй повноважень в інтересах того, хто передає чи надає таку вигоду, або в інтересах третіх осіб.

Злочин є закінченим у разі одержання суб‘єктом хоча б частини неправомірної вимоги. Способи одержання можуть бути різними і на кваліфікацію не впливають.

Суб‘єктивна сторона злочину – прямий умисел і корисливий мотив. Суб‘єкт злочину – службова особа приватного права.

Кваліфікуючими ознаками за ч. 4 є: 1) вчинення дій повторно; 2) за попередньою змовою групою осіб (має місце лише між двома або більше службовими особами приватного права; 3) вимагання неправомірної вигоди.

Підкуп особи, яка надає публічні послуги (ст. 368⁴ КК). Об‘єктом злочину є суспільні відносини, які забезпечують установлений організаційно-правовий порядок здійснення публічних послуг.

Частинами 1 і 3 ст. 368 – 4 КК передбачена відповідальність за два самостійні злочини, спільними для яких є предмет злочину - неправомірна вигода .

За ч. 1 ст. 368⁴ КК об’єктивна сторона злочину полягає у пропозиції, наданні або передачі службовій особі приватного права неправомірної вигоди за вчинення дій чи бездіяльність з використанням наданих їй повноважень в інтересах того, хто надає чи передає такі вигоди, або в інтересах третіх осіб.

Під пропозицією слід розуміти звернення до іншої особи про готовність на передачу. Підкуп особи, яка надає публічні послуги або надання їй неправомірної вигоди. Інші діяння полягають у наданні (наприклад, пільг, переваг, послуг) чи передачі (наприклад, грошових коштів або іншого майна) неправомірної вигоди.

Суб’єктивна сторона злочину – прямий умисел. Суб’єкт злочину – загальний. особа, яка досягла 16-ти річного віку.

Кваліфікуючими ознаками за ч. 2 ст. 368 КК є: 1) вчинення дій повторно (вчинений особою, яка раніше вчинила будь-який із злочинів, передбачених цими статтями, а так  само статтями 368 та 369 КК); 2) попередньою змовою групою осіб (попередня змова двох і більше осіб) або 3) організованою групою осіб (попередня змова трьох і більше осіб).

За ч. 3 ст. 368⁴ КК об’єктивна сторона злочину полягає в одержанні службовою особою приватного права неправомірної вигоди за вчинення дії або бездіяльності з використанням даних  їй повноважень в інтересах того, хто передає такі вигоди, або в інтересах третіх осіб.

Суб’єктивна сторона – прямий умисел і корисливий мотив. Суб’єкт злочину – службова особа приватного права.

Кваліфікуючими ознаками за ч. 4 ст. 368⁴ КК є: 1) вчинення дій повторно (вчинений особою, яка раніше  вчинила будь-який із злочинів, передбачених ; 2) за попередньою змовою групою осіб; 3) вимагання неправомірної вигоди.

Пропозиція або надання неправомірної вигоди службовій особі (ст. 369). ...Об’єктивна сторона злочину є надання пропозиції службовій особі неправомірну вигоду за вчинення чи не вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто пропонує або обіцяє неправомірну вигоду, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища.

Суб’єкт злочину – особа, яка досягла 16-ти років. Суб’єктивна сторона – прямий умисел.

Кваліфікуючі ознаки – особливо великий розмір винагороди чи особливо важливе службове становище службової особи.[4,786]

Зловживання впливом  (ст. 369² КК). Об‘єктом злочину є суспільні відносини, які встановлюють авторитет та нормальні (нормативно закріплені) умови функціонування органів, які виконують функції держави.

Предметом цього злочину є неправомірна вигода - грошові кошти або інше майно, переваги, пільги, послуги, нематеріальні активи, що їх без законних на те підстав обіцяють, пропонують, надають або одержують безоплатно чи за ціною, нижчою за мінімальну ринкову.

Об‘єктивна сторона якого полягає в активній поведінці – діях, які за ч.1. виявляються: а) у пропозиції  або  б) наданні  неправомірної вигоди особі,  яка пропонує чи обіцяє  за таку  вигоду вплинути  на прийняття  рішення  особою, уповноваженою на виконання функцій держави; за ч.2 – а) в одержанні такої вигоди за вплив на  прийняття рішення особою,  уповноваженою на виконання функцій держави, або б) у пропозиції самої особі здійснити вплив на уповноважену особу за надання такої вигоди; за ч.3 – в одержанні неправомірної вигоди за вплив на  прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання  функцій  держави, поєднане з вимаганням такої вигоди. Зловживання впливом є злочином із формальним складом.

Злочин закінчений з моменту пропозиції неправомірної вигоди, але за умови, що посередник або сам ініціює надання йому такої вигоди, або у відповідь на пропозицію того, хто пропонує  надати йому вигоду, обіцяє (погоджується) за такі вигоди здійснити вплив на прийняття рішення уповноваженою особою.

Розмір неправомірної вигоди, пропозиції, надання чи одержання визнача-ється у кожному окремому випадку, виходячи з конкретних обставин справи та з урахуванням положень ч.2. ст. 11 КК.

Суб‘єктивна сторона злочину – прямий умисел. Суб‘єкт злочину – будь-яка особа, в тому числі і службова особа як публічного, так і приватного права. …Провокація підкупу (ст. 370 КК) - тобто свідоме створення службовою особою обставин і умов, що зумовлюють пропонування або одержання хабара  чи  неправомірної  вигоди,  щоб потім  викрити того, хто дав або отримав хабар чи неправомірну вигоду

Об’єкт злочину – нормальна законна діяльність органів державної влади, місцевого самоврядування, юридичних осіб приватного права, спрямована на забезпечення авторитету державної служби, виконання цілей та завдань організацій публічного і приватного права.

Об'єктивна сторона провокації підкупу полягає в штучному створенні службовою особою таких обставин і умов, що зумовлюють пропозицію надання підкупу.

Конкретні способи провокації можуть бути різноманітними: натяки, пропозиції, поради, рекомендації, умовляння, вказівки тощо. Тому є підстави вважати, що злочин, передбачений ст. 370, є, як правило, різновидом підбурювання, виділеного в спеціальну норму щодо хабарництва. Провокація підкупу може бути вчинена тільки шляхом активних дій, спрямованих на створення обставин і умов, що обумовлюють пропозицію чи одержання хабара або неправомірної вигоди, і визнається закінченим злочином з моменту вчинення цих дій незалежно від того, чи було фактично передано або одержано хабар.

З суб'єктивної сторони винний діє тільки з прямим умислом (завідомо, свідомо), керуючись при цьому різними мотивами (помста, кар'єризм, заздрість, пихатість, прагнення уславитися як «борець» з корупцією, поліпшити показники в роботі тощо) і переслідуючи спеціальну мету – викрити того, хто дав або взяв (або того та іншого) хабара.

Суб'єктом провокації підкупу є тільки службова особа. Коли приватна особа схиляє іншу особу до одержання чи давання хабара, вона відповідає за підбурювання до злочину за ч. 4 ст. 27 і за статтями 368 або 369 КК.[8,1184]