3. Особистість у демократичному суспільстві.

Демократія – це суспільне самоврядування, яке здійснюють рівноправні громадяни через безпосередню участь в обговоренні й вирішенні громадських справ шляхом вільного вибору. Президент США Ф. Рузвельт стверджував, що «кожна людина повинна мати однакову з іншими можливість проявити свою сутність». Можливості впливати на процеси в суспільстві залежать від політичної активності особи, її здатності знаходити канали участі в соціальній практиці, масштабності впливу та соціальній значущості ролей, які відіграє особа в соціальному й політичному житті.

У реальній ситуації політичний вплив «пересічного» громадянина на суспільно-політичні процеси залежить від таких основних чинників:

— соціальний статус (класова належність, місце в соціальній ієрархії);

— усвідомлення власних інтересів та їх співвідношення з інтересами соціальних груп, верств і класів;

— масштаби та значущість виконуваних соціальних ролей;

— політична активність та вміння вести політичну діяльність;

— наявні у суспільстві соціальні обмеження активності (групові привілеї, різноманітні цензи — майновий, освітній, національний, релігійний тощо);

— рівень свідомості й політичної культури тощо.

Люди, які мають один і той самий статус, мають і схожі особисті риси, що залежить уже не від індивідуальних особливостей людини, а від тієї соціальної системи, у яку її включено, від тієї соціальної спільності, до якої вона належить. Носієм соціально-типових властивостей і ознак виступає клас, соціальна група, а їх конкретним виразником — окрема особистість.

Таким чином, соціальний тип особистості характеризує не специфічні особливості окремого індивіда, а загальні соціальні риси класу, соціальної групи або суспільства в цілому. Розгляд індивіда в плані соціальної типізації дає можливість співвіднести особистість із соціальною структурою суспільства.

Політична соціалізація розглядається як сукупність суспільних процесів, які впливають на політичну позицію людини. Слід підкреслити, що політична соціалізація функціонує на кількох рівнях взаємодії людини й політичної системи. Наприклад, на першому соціальному рівні (рівні соціальних груп) на особу чинять вплив загальносоціальні проблеми розвитку суспільства: економічні, політичні, національні, демографічні, екологічні, морально-етичні та інші макросоціальні проблеми.

Другий соціально-психологічний рівень політичної соціалізації характеризується передачею особі політичних цілей і цінностей через такі механізми, як вплив, навіювання, ідентифікація особистості з тим чи іншим політичним цілим, політичне навчання, наслідування тощо.

Третій внутрішньоособистісний рівень політичної соціалізації характеризується дією таких механізмів, як особисті потреби, спонукання, ціннісні орієнтації, настанови, які впливають на політичну поведінку особи.

Які ж основні фактори впливають на процес політичної соціалізації особи? Передовсім, це моральний та ідейно-політичний вплив суспільства в цілому (політичної системи, соціально-класової структури, політичної культури, засобів масової інформації, культури і мистецтва тощо).

По-друге, кожному індивіду притаманні певні біопсихічні характеристики (темперамент, інтелект, воля тощо).

По-третє, рівень політичного розвитку та відповідний соціальний досвід особи. Суспільна практика свідчить, що чим багатший соціальний досвід, тим суперечливіше відбувається політична переорієнтація особи у новій соціально-політичній ситуації, а в деяких випадках вона стає неможливою.

По-четверте, соціальний статус особи. Коли позитивний статус у людини не змінюється тривалий час, то цей процес веде до закріплення її політичної свідомості. У випадку, коли політичні орієнтації вступають у суперечність із соціальним статусом, можлива радикальна політична переорієнтація.

Проблема політичної соціалізації людини загострюється при переході суспільства від одного стану до іншого. Сама можливість переходу від тоталітаризму до демократії робить об’єктивно необхідною зміну як ролі політики у житті людей, так і типу політичної культури, що склався раніше.