Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
методичка Основи демократії.doc
Скачиваний:
4
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
1 Мб
Скачать
☆

Самостійна робота № 4

Переваги, недоліки виборчих систем та досвід застосування виборчих систем в країнах Європейського Союзу

1. Переваги, недоліки існуючих сучасних виборчих систем.

2. Особливості виборчих систем у Західній Європі.

3. Досвід виборчого законодавства в країнах Балтії та Східної Європи.

Питання для самоперевірки

1. У чому переваги та недоліки безпосередньої (прямої) демократії?

2. Що з світового досвіду проведення референдумів підходить і Україні?

3. Що таке виборча система та які у неї є функції та принципи?

4. Які існують типи виборчих систем та в чому особливості їх використання в європейських країнах?

5. Який шлях трансформації пройшла виборча система в Україні, які перспективи її подальшої модернізації відповідно до рекомендацій ПАРЄ?

Література: [2, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 22, 23, 24, 25].

Семінарське заняття 5

Тема. Легітимність влади і проблеми легітимізації.

Мета: проаналізувати теоретичні положення поняття легітимності та розкрити особливості легітимізації в різних країнах світу та в Україні.

План

1. Поняття легітимності, значення підтримки влади населенням.

2. Засади легітимізації.

3. Кризи легітимності влади.

4. Легітимність влади в різних країнах світу.*

5. Легітимізація влади в сучасній Україні.

Теми рефератів

1. Проблеми легітимізації політичної влади.

2. Легітимність владних інституцій у пострадянських країнах.

3. Досвід залучення громадян до законотворчості та контролю над владою.

Основні тези для підготовки до семінарського заняття № 5

    1. Поняття легітимності, значення підтримки влади населенням.

Термін «легітимний» (лат. legitimus) означає «законний», однак значення цього поняття є ширшим та дещо іншим. Вимога легітимності влади виникла як реакція проти узурпації, протизаконного її захоплення. Це відображало усвідомлення переваги загальновизнаного порядку над захопленням влади силою, свавіллям і порушенням загальновизнаних норм. Поступово склалося розуміння легітимності політичної влади як переконання у її правомірності, як визнання існуючої влади. Об'єктами легітимності виступають органи державної влади, управлінські структури, вищі посадові особи, політичні еліти в цілому, правові норми. Нині легітимність вважається обов'язковою ознакою цивілізованої влади, визнання громадянським суспільством у кожній країні її правомірності. Легітимність не означає, що всі громадяни сприймають владу, бо є опозиція, правопорушники, які не визнають влади. Легітимність влади – прийняття її основною частиною суспільства з визнанням права встановлювати загальнообов'язкові правила поведінки.

Легітимність влади – це той кредит довіри громадян чинній владі, який забезпечує їй можливість діяти на законних підставах, у межах визначеної компетенції, і мати при цьому всі підстави вимагати від тих, хто делегував їй свої повноваження, виконання її наказів. Необхідність легітимації зумовлена самою природою влади, оскільки вона набуває реального буття лише у визнанні підвладних, спираючись на їх волю їй підкоритися. Невдача влади містить у собі загрозу часткової чи повної втрати загальнонародної довіри до неї і як наслідок – втрату легітимності, наприклад, відмову громадян їй у підтримці під час виборів. Легітимність для будь-якої державної влади – це якісна характеристика, яка потребує свого постійного підтвердження.

Авторитет влади може бути підкріплений можливістю застосування сили для забезпечення законності та правопорядку як правового підґрунтя, за допомогою якого держава здатна подолати свавілля та беззаконня одних громадян по відношенню до інших, щоб забезпечити дотримання фундаментальних прав та свобод людини. Таким чином, сила є лише одним із джерел підкорення громадян чинній владі, яке забезпечує її легітимність.

Підкорення владі повинно спиратися на її авторитет.

За Максом Вебером, авторитет влади має ґрунтуватись на трьох типах панування – традиційному, харизматичному та легально-раціональному. На його думку, для західноєвропейських демократій найбільш прийнятним є легальний тип панування, який легітимується на основі закону. Однак сьогодні є всі підстави вважати, що таке юридичне панування дуже часто є недостатнім джерелом легітимності влади. Є приклади делегітимації, коли формально легітимна влада поступово втрачала свій авторитет серед громадян.

Таким чином, основним джерелом легітимності як державної влади, так і законів, на основі яких вона функціонує, є права людини. Порушуючи ці права, влада потенційно вже втрачає свою легітимність. Добровільна згода підкоритися владі можлива лише у випадку, якщо вла­да спирається на цінності, традиції, переконання та прагнен­ня більшості населення. Легітимність є найважливішою оз­накою демократичної влади.