5. Роль патерналістської психології громадян у демократизації політичної системи України.

Понад двадцять років триває, так званий, перехідний період в Україні, як обов`язково необхідний етап зміни однієї політичної системи на іншу (авторитарного чи тоталітарного політичного режиму на демократичний). Країни Балтії та Східної Європи на відміну від української держави успішно подолали його та стали повноцінними членами демократичної Європи. Чому саме так, що заважає сучасній Україні це зробити? Політики, їх політичні сили перебувають при владі завдяки громадянам, виборцям, серед багатьох з яких панує патерналістська психологія, яка виявляється вирішальною для консервації існуючих реалій у країні.

Патерналістська психологія домінує у багатьох громадян на пострадянському просторі ще з часів СРСР, не тільки в соціальному, а і в політичному житті. У суперечливій соціальній сфері – це орієнтація громадян на те, щоб держава й надалі зберігала активну опіку над їхнім добробутом. У політичному житті патерналістська психологія проявляється в марних очікуваннях виконання можновладцями передвиборчих обіцянок та неминучих розчаруваннях політиками, політичними силами різного забарвлення, які не виправдали сподівань та шукають підстави для власних виправдань. Патерналізм громадян часто зводиться до панування думки, що від них нічого не залежить, «всі політики – однакові», «обирати треба своїх» тощо. Багатьом політикам вигідне таке мислення, як і «віра в доброго господаря» чи «сильну руку», бо це дозволяє зберегти себе при владі.

Трансформація політичної системи, форми правління в Україні за останні 5 – 7 років безпосередньо пов`язані з політичною доцільністю на користь відповідних фінансових кланів та політичних сил, які були чи є досі при владі. При чому, лідери великих партій час від часу заявляли про наміри через плебісцит з`ясувати, якої ж форми правління бажають громадяни. Їх мало хвилює недостатній рівень компетентності більшості громадян, як це не турбувало Президента Л. Кучму, який 16.04.2000 р. на референдумі отримав підтримку понад 80 % з усіх чотирьох питань, навіть, про двопалатний парламент (про який точно мало що розуміли ті, хто віддавав свої голоси під тиском адміністративного ресурсу).

З 2006 р. в Україні була запроваджена конституційна реформа, яка розпочала перетворення країни у парламентсько-президентську республіку. Проте, замість того, щоб дослухавшись до рекомендацій ПАРЄ, завершити та вдосконалити цей процес, охопивши й місцеве самоврядування, Конституційний суд відновив з 01.10.2010 р. чинність Конституції 1996 р., повернувши президентсько-парламентську модель. Політична доцільність в інтересах певних політичних сил знову перемогла право, щоб посилити владу тих, хто її має у відповідний історичний період розвитку країни.

Впливає патерналістська психологія громадян і на виборчу систему як засіб формування влади. Зовнішня привабливість мажоритарних виборів в українських реаліях перетворилась у «змагання товстих гаманців» та адмінресурсу, а пропорційна система із «закритими списками» позбавила фактично виборців права вибору. «Виборча пропорційна система за відсутності розвиненої внут­рішньопартійної демократії … зменшила вплив суспільства на діяльність представницьких органів, …значно знизила довіру населення до всіх інститутів влади… українські громадяни …не можуть реально впливати на владу та не несуть відповідальності за ситуацію…» [http://www.lib.ua-ru.net/diss/cont/354416.html#introduction]. Нічим не краща і змішана виборча система (до якої повернулись знову), яка зберігає «закриті списки» пропорційної та відновлює «мажоритарно-адміністративні торги».

В усіх цих трансформаціях політичної системи та форми правління не останню роль зіграла і патерналістська психологія більшості громадян, які повіривши в обіцяне «покращення життя вже сьогодні», знову розчарувались.

На думку політолога О. Краснопьорова «більшість наших співвітчизників глибоко переконані, що хтось щось має їм дати. За цією логікою відбувається більшість виборів Патерналістська свідомість має бути змінена на свідомість участі, свідомість діяльних громадян, які починають із себе, якщо хочуть щось змінити в країні. …. Зрештою розвиток непатерналістської суспільної свідомості приведе до покращення умов ведення малого й середнього бізнесу, а отже, до формування середнього класу й загального покращення рівня життя населення… Втішає те, що … патерналістська свідомість наших громадян потрохи руйнується. Проте це відбувається дуже повільно. Тому, прагнучи розвитку нашої молодої країни, починаймо із себе. Не питайте, що Україна зробила для вас. Подумайте, що ви зробили.»

Таким чином, для розбудови правової, демократичної держави, формування розвинутого громадянського суспільства має бути повністю знівельований вирішальний вплив патерналістської свідомості на трансформацію політичної системи України [22, с. 184-192].