Самостійна робота № 6

Тема. Роль ЗМІ в демократичних процесах

1. Сутність та суспільне значення засобів масової комунікації.

Вплив ЗМІ на політичні орієнтації.

2. Політична відповідальність ЗМІ в демократичному суспільстві.

3. Форми власності та контроль за мас-медіа в умовах демократії.

Свобода інформації та цензура в Україні.

Питання для самоперевірки

1. В чому сутність індексів демократії Ф. Катрайта та К. Херпфера?

2. Які критерії мають індекси демократії Д. Нейбауера та Т. Ванханена.

3. У чому особливості індексів демократії Freedom House, Т. Гурра та економічної свободи від «Інституту Катона»?

4. Як здійснюється демократичний моніторинг у країнах Європи та світі?

5. Про що свідчать дослідження демократії Economist Intelligence Unit?

Література: [2, 4, 5, 12, 13, 14, 15, 17, 20, 22, 23]. Семінарське заняття 7

Тема. Проблеми демократії у світі та сучасній Україні.

Мета: акцентувати увагу на ролі загальнолюдських цінностей та європейських правових стандартів у глобальному світі, демократичних засадах місцевого самоврядування та ролі патерналістської психології громадян у трансформації політичної системи сучасної України.

План

1. Глобалізація в сучасному світі, її роль у сучасних демократичних процесах.

2. Загальнолюдські цінності та їх місце в сучасному світі.

3. Реалізація європейський стандартів публічного управління та їх упровадження в Україні.*

4. Демократичні засади місцевого самоврядування.

5. Роль патерналістської психології громадян у демократизації політичної системи сучасної України.

Теми рефератів

1. Проблеми глобалізації світу та антиглобалістські рухи.

2. Євростандарти в країнах ЄС.

3. Європейський досвід місцевого самоврядування.

Основні тези для підготовки до семінарського заняття № 7

1. Глобалізація в сучасному світі, її роль у сучасних демократичних процесах.

Глобалізація, згідно з визначенням американського дослідника Хелда Макгрю, — це розширення, поглиблення та прискорення взаємозв’язків у світовому просторі в усіх аспектах сучасного людського життя. Поряд із позитивними чинниками глобалізації їй притаманні і болючі проблеми та загрози. Ризики втрати національної ідентичності та культури малочисельних народів, прояви міжнародної злочинності, корупції, тероризму, злочини в інформаційних мережах — «інший бік медалі» глобалізації.

Одна з головних особливостей глобалізації полягає в тому, що це явище супроводжується «нестримним» розширенням світових ринків для певних видів продукції, товарів чи послуг. При цьому постає гостра проблема: як зберегти достатні простори для розвитку людських, громадських і природних цінностей в умовах нестримного розвитку глобальних ринків. Коли вони починають «безроздільно» домінувати над соціальною, політичною сферами суспільства — це є свідченням недостатнього розвитку демократичних інститутів цього суспільства. У такому разі влада і багатство концентруються в невеликої групи людей та корпорацій, відділяючи решту суспільства від демократично встановлених норм використання громадських прав і ресурсів.

Позитивне сприйняття глобалізації полягає в тому, щоб сприяти конституюванню всепланетної спільності та співробітництву людей заради загальної безпеки. Екс-держсекретар США Г. Кіссінджер визнав, що глобалізація – це лише інша назва просування інтересів США у світі. Цілком зрозуміло, чому антиглобалістський рух, який активно веде боротьбу проти всевладдя транснаціональних корпорацій, екологічних загроз, бачить основного ворога саме в гегемоністській геополітиці США.

У той же час на сучасному етапі людство зіштовхнулося з глобальною небезпекою міжнародного (транснаціонального) тероризму. Акція 11 вересня 2001 року була декларативним викликом не тільки США, але й західному «золотому мільярду», в цілому політиці глобалізації, втіленням якої виступав Всесвітній торговельний центр. Ця подія та наступні терористичні акти в інших країнах призвели до певних наслідків, а саме:

̶ масової паніки, депресії населення цілих держав;

̶ обмеження громадянських прав і свобод, насамперед, у розвинутих країнах;

̶ економічних потрясінь;

̶ зростання військових витрат на антитерористичні заходи;

̶ зміни формату та характеру міжнародних відносин.

Спроби створення системи міжнародного антитерористичного співробітництва орієнтовані на попередження та придушення терактів, однак вони залишають осторонь головну проблему – пошуки шляхів глобальної зміни умов, що породжують тероризм.

2. Загальнолюдські цінності та їх місце в сучасному світі.

Цінність є особливим типом світоглядної орієнтації людини, уявленнями, які склалися в тій чи іншій культурі про ідеал, моральність, добро, красу. Будь-які події та явища в природі, суспільстві, житті індивіда сприймаються ним не лише за допомогою науково обґрунтованих теорій, а й пропускаються через призму власного ставлення до них. Цінності є предметом потреб та інтересів людини. Цими предметами виступають речі, явища чи ідеї, думки. Залежно від цього виділяють дві групи цінностей:

— матеріальні — це знаряддя і засоби праці, предмети і речі споживання;

— духовні — це ідеї, теорії, думки: політичні, правові, моральні, естетичні, філософські, релігійні, екологічні тощо.

Залежно від ціннісного ставлення людини до світу цінності визначаються як «предметні» (все розмаїття предметів суспільних відносин, які оцінюються в плані добра і зла, істини чи хибності, краси чи потворності) та «суб'єктні» (способи та критерії, на основі яких проводяться самі процедури оцінки відповідних явищ, виступаючи орієнтирами діяльності людини). Виділяються цінності особистості, соціальних та професійних груп, національні, загальнолюдські.

Загальнолюдські цінності мають конкретно-історичний характер, їх розуміння в минулому суттєво відрізняється від їх значення в сучасному інформаційному суспільстві. Загальнонародні і загальнолюдські цінності — це ціннісна значимість предметів, явищ, ідей для даного суспільства або для світового співтовариства. Це, по-перше, соціально-політичні і моральні принципи, що поділяються більшістю населення або країни, всього світового співтовариства. По-друге, соціально-політичні цінності, загальнолюдські (національні) ідеали, загальнонародна мета й основні засоби її досягнення (соціальна справедливість, людська гідність, громадянський обов'язок, цінності матеріального благополуччя і багатства духовного життя).

У демократичному мисленні проголошується пріоритетність загальнолюдських цінностей над цінностями груповими, класовими.

З погляду ролі, яку вони відіграють у житті суспільства і людини, виділяються три групи цінностей:

– цінності, що мають другорядне значення для людини і суспільства, без яких функціонування суспільства і людини не порушується;

– цінності повсякденного попиту і повсякденного побуту, все те, що необхідно для нормального задоволення матеріальних і духовних потреб людини;

– вищі цінності, які відображають фундаментальні відносини і потреби людей та завжди пов'язані з виходом за межі приватного життя індивідуума — мир, життя людства, цінності суспільного ладу, уявлення про справедливість, волю, права й обов'язки людей, дружбу, любов, довіру, родинні зв'язки, цінності діяльності (праця, творчість, творення, пізнання істини), цінності самозбереження (життя, здоров'я), цінності самоствердження і самореалізації, вибір особистих якостей: чесність, хоробрість, вірність, справедливість, доброта та ін. Вищі соціально-політичні цінності — патріотизм, захист Батьківщини, військова честь та інші, що мають загальнонародний, традиційний характер.

З розвитком суспільства виникають нові цінності і, навпаки, втрачають значущість інші. Цінності тісно взаємозв'язані і взаємодіють між собою не тільки в межах якого-небудь виду, але й між видами, групами. Духовні цінності можна класифікувати відповідно до традиційних з нетрадиційними формами суспільної свідомості.

Моральні цінності — своєрідне вираження ідеалів, прагнення до здійснення яких підсилює практично діючий характер моральних орієнтацій як міри відповідності людським діям, відносинам, вимогам реальних можливостей досягнутого етапу суспільного прогресу. На основі моральних цінностей формується нормативно-ціннісна орієнтація особи. У сучасних умовах іде процес ламання старих ідеалів, принципів моралі.

Естетичні цінності — предмети і явища природи, доступні людському пізнанню; людина; речі, продукти духовної діяльності, щоб розрізняти прекрасне і потворне, проти несмаку в мистецтві, побутового хамства та ін.

Релігійні цінності виконують певні світоглядні, регулятивні, комунікативні та інші завдання. Релігійні ідеї, догми і культові обряди мають позитивне значення в основному для людей, у яких сформовані відповідні ціннісні орієнтації. В основі ціннісних орієнтацій релігійної особи лежить переконання, що своє вище вираження цінності є Бог, який виступає як створена істина, справедливість, добро, краса та ін.

Пізнавальні гносеологічні цінності — це ціннісне значення процесу і результатів пізнавальної діяльності людини. Ціннісне значення усіх видів достовірних знань — природничо-наукових, технічних, суспільних, фундаментальних і прикладних в умовах сучасної науково-технічної революції має тенденцію до неухильного зростання.

Моральною оцінкою встановлюються заслуги особи або її провина. Коли говорять про заслуги, мають на увазі суспільно корисну діяльність людей, таку їх поведінку, що найбільше відповідає інтересам суспільства. Заслуги і гідність оцінюються суспільством, стають об'єктами честі і слави так само, як оцінюється провина, породжуючи безчестя, ганьбу, покарання. Честь — добре ім'я, позитивна моральна репутація, особливий механізм морального регулювання. Але важливо ще, яке в людини почуття честі, на яку систему моралі зорієнтовано, у чому бачить людина свою честь і славу, якими справами збирається їх завойовувати.

Життя людини — вища цінність тому, що поза життям немає цінностей. Питання про те, чи є сама людина цінністю, розглядається з двох сторін:

– у чому цінність іншої людини і людини взагалі?

– чому цінність власного життя людини?

У процесі розвитку цивілізації створюються передумови того ставлення між людьми, що виражено імперативом Іммануїла Канта: «...Поводься так, щоб ти завжди ставився до людства й у своєму обліку, і в особі всякого іншого так само, як до мети, і ніколи не належало б до нього, як до засобу». Перетворення цінності людини в реальність означає становлення вільного розвитку індивідів суспільно значущим явищем, формування самої людини, особистості.