Іv. Полемічна література а. Св. Іриней Ліонський39

Про св. Іринея, єпископа Ліонського, знаємо дуже мало, із деяких його відомостей про себе, та від Євсевія Кесарійського (HE, V, 3-25), який, в свою чергу, користувався самим Іринеєм в описі його життя.

Народився Іриней близько 135-140 в Малій Азії в Смирні їх околиці. Як опинився Іриней в Ліоні не відомо. Є припущення, що він мігрував туди разом із своїми батьками, а деякі передання говорять, що в Ліон вислав його св. Полікарп на допомогу старенькому єпископу Потину.

В 177 його, як пресвітера ліонської Церкви, висилають його до Риму із двома листами до Папи Єлевтерія (пр. 174-189). В одному із тих двох листів ісповідники Ліону прохають Папу не поривати відношень із малоазійськими християнськими спільнотами монтаністиного спрямування. Ця поїздка рятує Іринею життя, бо тоді в Ліоні виникають переслідування, під час яких страчують велику частину ліонських християн, а в тому числі і єпископа Потина (Quasten). Повернувшись Іриней стає наступником Потина.

Про двадцятип’ятирічну єпископську діяльність Іринея багато відомостей не має, але однозначно його місійна праця у місті була дуже ефективною, бо, як писав Григорій Турський: «За короткий час своєю проповіддю він (Іриней) преобразив весь Лугдун на християнське місто». Іриней виявляє себе як єпископ всецерковного авторитету. Він є першим, що розв’язує проблему єресі гностицизму. При цьому слід зауважити, що той час навіть така старовинна Церква як Рим не була в спромозі дати відповідь гностикам, котрі вміли спекулювати церковною свідомістю за допомогою приписуваного собі езотеричного знання і псевдофілософських досягнень. Демаскування гностиків потребувало особливих знань, як в традиції Святого Письма, так і в традиції Церкви, щоби вповні посідати критеріями істини, зауважувати існуючі проблеми та вміло давати на них відповіді, розвиваючи одночасно нові актуальні істини у їх строгій відповідності із Святим Письмом та традицією Церкви. В цьому Іриней виявився досконалим: його твір «Викриття і заперечення фальшиво названої гнози» завдає нищівного удару по гностиках, що від тоді почали втрачати свій колись незаперечний авторитет у Церкві і вплив на неї, а з часом і взагалі зникають, не витримавши наступу здорового богослов’я Церкви в послідуючих Отцях та церковних письменниках.

Іриней Ліонський є відомий не тільки, як захисник ортодоксальності у Церкві, а ще як знаменитий посередник у розв’язуванні загальноцерковних конфліктів. В такій ролі він виступає за Папи Віктора (189-199), котрий повстає проти неправильного святкування Пасхи так званими квадродециманами із деяких малоазійських Церков. Питання дня святкуння Пасхи набирає такого загострення, що Папа є готовий кинути анафему. Однак Іринею вдалося переконати Папу стриматися від цього крайнього кроку, дати часові можливість розв’язати дану проблему, що було насправді у мирі досягнуто на Першому Вселенському Соборі в Нікеї 325. Завдяки розумному втручанню Іринея Церкву врятовано від небажаного розколу, який через поспішність церковних провідників міг призвести до невідомих трагічних наслідків для самої Церкви в пізніших століттях⁴⁰.

Помер Іриней як мученик близько 202 під час гонінь імператора Септимія Севера (193-211) в Ліоні.

Як вихванець св. Полікарпа, що вважався учнем св. Івана Богослова, та як єпископ грецького міста Ліон, Іриней є особою, що поєднує у собі дві культури: біблійну і елліністичну. Він є достатньо ознайомлений у філософії, в якій він однак далеко не досягає рівня Юстина⁴¹,. Проте Іриней є людина великої біблійної культури - він не тільки знає і розуміє Святе Письмо, він із геніальністю вміє передавати його у відповідності до існуючих вимог і потреб. Іриней залишається завжди «людиною Церкви» – його особисте пізнання Писань завжди прямує до вірного збереження традиції Церкви.