В. Діяння Павла

«Acta Pauli» написані в Малій Азії приблизно 185-195. Твір також не зберігся в цілості, йому не вистачають початок, частини із середини. Деякі частини збереглись в інших творах: в грецьких і сирійських папірусах «Akta Paulі сum Tecla», в переписуванні Ап. Павла із коринтянаим (ІІІ лист до Коринтян), в «Martirium Pauli». За допомогою оцих зібраних частин Wilhelm Schneemelcher зумів реконструювати цілісність схеми змісту «Acta Pauli».

Розповідь діянь Павла розгортається навколо його подорожей: Дамаск, Єрусалим, Филиппи, Коринт, Італія, Рим. Зміст окремих частин повторюється практично по одній і тій самій схемі: спочатку слідує опис місць подорожі, потім іде проповідь про воскресіння і чистоту, виникнення заворушень і протестів проти Павла з той причини, що жінки і конкубіни залишають своїх чоловіків, переслідування Павла, чудесне спасіння ап. Павла.

Із віднайдених фрагментів втраченого початку «Acta Pauli» можна припускати, що тут ішлося про побут ап. Павла в Дамаску, Єрусалимі та Антіохії. Про антіохійські пригоди відомо із «Akta Paulі сum Tecla». Але тут роль Павла виглядає дещо применшеною. Головний герой - іконійська дівиця по імені Текля. Текля покидає свого нареченого, за що той разом із іншими чоловіками доносить на Павла проконсулові міста. Апостола кидають до в’язниці. Підкупивши сторожу, Текля проникає до тюрми, щоби ще раз послухати науки Павла. Про це доносять владі і невдовзі обидвоє опиняються на суді перед Трибуналом. Апостола виганяють із міста, а Теклю засуджують до спалення на вогні. Вогонь не торкається тіла святої. В Антіохії на Теклю випускають голодних хижаків, але вони нічого їй не роблять, а одна левиця, жертвуючи собою, захищає Теклю. Текля хрестить саму себе у басейні із водою. Вкінці її офіційно відпускають на волю.

Наступні частини описані за подібною структурою. Akta закінчуються описом мучеництва Павла в Римі. На цей раз причиною ув’язнення і мучеництва Павла не була проповідь про чистоту, але навчання про те, що Господом еонів є Христос. Нерон побачив в цьому небезпеку для своєї влади.

Зміст «Acta Pauli» не є настільки богословський, а скільки спрямований до того, щоби зберегти та удосконалити духовне життя християнської спільноти. Чи автор «Acta Pauli» знав про канонічні діяння залишається незрозумілим. В порівнянні із ними збігаються деякі імена та назви місць. В цілому вважається, що «Acta Pauli» повстали самостійно і незалежно від канонічних діянь.

Цікавим є те, як у «Acta Pauli» подано вигляд Павла: «чоловік малого зросту, лиса голова і викривлені ноги, поважний у ході, його очі - вузькі і коричневі, має малий орлиний ніс» (3, 2). Традиція подібного вигляду ап. Павла збережена у старовинній іконографії, котра доповнює опис виразом малого обличчя, рідкої гострої борідки. Навпаки, апостол Петро забражається з повним обличчям, густим і довгим волоссям на голові та бороді.

Ііі. Апокрифічні листи а. Вид літератури

Апокрифічні листи, що є третім видом біблійних апокрифів, не видаються настільки важливими для патрології в її ширшому розумінні, ані по своїй кількості, і ані по своєму богословському і літературному значенні. Вони належать до псевдоепіграфічних листів, заходяться часто в середині інших більш важливих творів, як це видно на прикладі ІІІ листа до Коринтян (знахотися в «Acta Pauli»), у переписуванні Христа із царем Авгарем (знаходиться в «Saga Abgаr»). Є вартими уваги такі апокрифічні листи, як «Лист до Лаодикії», про котрий згадано в Кол. 4, 16; переписка між Павлом та філософом Сенекою, що, незважаючи на неепістолярний класичний вигляд листів ап. Павла, рекомендував їх римській публіці. Апокрифічні листи, незважаючи на їх примітивність, були колись дуже популярними.