1. Апологія ширша

Складається із 67 розділів, які в свою чергу поділяються на дві головні частини. Перша частина (1-29) є проти звинувачення в атеїзмі. Аргументи – поганські боги не що інше як злі демони, що в обманливий спосіб заставили людей шанувати себе. Ісус Христос, Логос, викрив цей обман, дякуючи Йому всі люди можуть почитати Бога в правді. Автор домагається, щоби християн не засуджували без доказів злочину, і, назагал, не годиться судити про християн тільки на підставі поширених та непідтверджених пліток. В другій частині (30-60) автор старається на основі Старого Завіту доказати, що християнство не є нова релігія, що Христос є справді той, до воплочення котрого готувався увесь Ізраїль. Закінчення апології (розділи 61-67) містить опис Хрещення та недільного богослужіння. Тут є поміщено звернення до цісаря Адріана, в котрому Юстин наважується погрожувати йому, бо якщо він не припинить безправне переслідування християн, то не уникне скорого Божого суду.

Стиль твору є строгий та послідовний. Автор виходить із подвійної перспективи: з одного боку, із визнання ідеалу філософів, як таких, котрі провадять життя наповнене пошуком мудрості, а з другого, із відкритого протиставлення християн до такого ідеалу, оскільки на відміну від філософів християни ніколи не погодяться на участь в публічному культі богів. Боги є видумкою і насправді не існують, є нерозумним їм поклонятися. Юстин критикує Гомерових богів за їх розпущеність та неморальність. В гомерівських богах Юстин бачить демонів.

Напротивагу гомерівських богів правдивий Бог є ненароджений та є вільний від пристрастей. Христос своєю смертю та воскресінням переміг демонів і сатану, визволяє від їх рабства кожного, що вірує в Нього. Проте Христос діяв проти демонів не тільки як воплочене Слово, але також як Мудрість Божа. Як посередник у створенні світу, він засіяв в душах всіх людей насіння правди, λόγος σπερματικός. Заради цього вже передхристиянські філософи у способі свого думання та поведінки були християнами. Найкращим прикладом цього став Сократ, що відкрив обман демонів та вказав людям на єдиного Бога, що стало його смерті як мученика.

2. Апологія коротша

Коротшу апологію Юстин написав під враженнями незаконного страчення катехита Птоломея і двох інших християн. Протестуючи проти цього безправного присуду і виказуючи вищість християнської етики навіть понад етику стоїків, Юстин принагідно відповідає на два закиди: 1) чому християни не скаржаться, коли їх вбивають, не вбивають себе, щоб скоріше дістатись до свого Бога? 2) чому Бог дозволяє на те, щоби переслідувано і вбивано його єдиних правдивих почитателів? Переслідування є справою демонів, що ненавидять правду і чесноту. Вони переслідували праведників Старого Завіту і багатьох із старовинного поганського суспільства. Вони не мали б сили над християнами у гоніннях, якщо би Бог на це сам не зволив, котрий бажає досконалості християн у чеснотах, які вони отримують у випробуваннях і труднощах. Переслідування дозволяють християнам показати вищість і силу своєї релігії. На кінець Юстин звертається до імператора, щоби у відношенні до християн керувався тільки справедливістю, побожністю та любов’ю до істини.