3. Діалог із жидом Трифоном.

Це найбільш старовинна протижидівська апологія. Написаний твір після Апологій, тому що в 120 розділі міститься цитування із Ширшої апології. Діалог тривав два дні. За модель у літературному стилі служать платоністичні діалоги. Поділяється на 142 розділи, які у свою чергу діляться на три частини. Вступ і більша частина 74 розділу є втрачені. У вступі (1-8) автор подає із своєї автобіографії його філософську формацію і навернення. Найдовша перша частина (9-47) пояснює значення і зміст Старого Завіту у християнській інтерпретації. Закон відіграв своє значення у певному часі, а християнство виступає як новий і вічний закон всього людства. Друга частина (48-108) є про одного Бога, який у Старому Завіті говорив через пророків і патріархів¸ а в Новому Завіті його Слово стало людиною через Діву Марію. Третя частина (109-142) показує, що правдивим Ізраїлем, яким можуть бути названі всі народи, є Церква.

В. Татіян Сирійський30

Татіян Сирійський – учень св. Юстина, навернутий святим своїм вчителем, коли той прибув до Риму. Етапи життя Татіяна, дати яких ми не знаємо із точністю, більш менш співпадають із тими, що в житті св. Юстина. Народився Татіян у 120, як він сам говорить, у «землі Ассирів» (Месопотамія або Сирія). Подібно своєму майбутньому християнському вчителю Татіян набув широку освіту із філософії, історії та риторики. Вкінці довгих пошуків істини у філософіях і містерійних культах він остаточно знайшовся у Біблії і задовольнився «у варварських книгах християн», навернувшись близько 150. Після смерті Юстина пристає до секти енкратистів (із гр. «стриманість»), що в основу християнського життя ставили цілковите стримання від м’яса, вина і подружжя. Згідно свідчення Епіфанія Кипрського саме Татіян заради еткратестичних міркувань замінив у Євхаристії вино на воду, а частину секти енкатистів, що прийняли подібний звичай, називали гідропарастатами. В 172 Татіяна в Римі ескомунікують як єретика, після чого він повертається до своєї вітчизни, де його принципи не вважлися за єретичні.

По Татіянові залишилися у цілості твір Λόγος πρòς َΈλληνας. Другий твір Τò διὰ τεσσάρων εὐαγγέλιον вдалося реконструювати лиш частково. Всі інші твори Татіяна втрачено, із них залишилися тільки заголовки: «Про тварин», «Про демонів», написані до навернення, полемічний твір «Проти тих, які займаються Божими справами», «Про досконалість після Спасителя» - тут осуджує подружжя, інші твори на біблійні теми.

1. Λόγος πρòς َΈλληνας (Oratio ad Greacos)

Апологія написана Татіяном між 155 і 170, і була спрямована проти греків - проти їх культури, звичаїв, філософії. Тому, що греки пишалися своєю «вищістю» у відношенні до «варварів», Татіян намагається розвінчати подібну ілюзію, показуючи, що всі надбання греки отримали, завоювавши їх від «варварів»: письмо - від фінікійців; історіографію - від єгиптян. Філософія і поезія греків позбавлені вищих цінностей. Татіян засуджує розбещеність грецьких богів, театрів, політиків та грецької моралі. Щоби показати старшість християнства, Татіян говорить, що Мойсей жив ще 400 р. до Троянської війни (ще більше від Гомера). Татіян є завжди готовий дискутувати.