- •Патрологія
- •Частина і
- •(Нотатки із лекцій - рro manuscripto)
- •Вступ. Патрологія як богословська дисципліна
- •І. Патрологія як наука
- •1. Визначення Патрології. Поняття терміна «отець»
- •2. Термінологічна різниця: патрологія, патристика, історія церковної літератури6
- •3. Історія Патрології
- •4. Поділ Патрології
- •5. Мови Отців
- •Іі. Переказ патристичних тектів7
- •1. Зародження первинних християнських текстів
- •2. Поширення текстів
- •3. Способи поширення християнських текстів
- •3. Роль монашества у розвитку християнського переписування
- •Частина і. Донікейська доба. Церковна література перших трьох століть Вступ. Початки християнської літератури і. Усна традиція і передлітературні форми апостольського періоду7
- •Іі. Види апостольської літератури.
- •Розділ 1. Апокрифи Вступ. Формування біблійного канону.
- •Б. Старий Завіт
- •І. Апокрифічні Євангелія а. Вид літератури
- •Б. Протоєвангеліє від Якова8
- •В. Євангеліє від Томи
- •Д. Євангеліє від Никодима
- •Іі. Апокрифічні апостольські діяння а. Вид літератури
- •Б. Діяння Петра
- •В. Діяння Павла
- •Ііі. Апокрифічні листи а. Вид літератури
- •Б. Лист Псевдо-Варнави
- •Іv. Апокрифічні апокаліпсиси а. Вид літератури
- •Б. «Пастир Єрми»
- •Розділ 2. Апостольські Отці та субапостольська література
- •А. Св. Климент Римський. «Перший лист до Коринтян»
- •В. Св. Полікарп Смирнський. Лист до Филип'ян
- •А. Папій із Ієраполя
- •Б. Дідахе18
- •Частина іі. Отці Церкви та церковна література в часі великих гонінь Церкви
- •Розділ 3. Грецька література
- •І. Грецькі апологети
- •А. Апологія «До Діогнета»
- •1. Апологія ширша
- •2. Апологія коротша
- •3. Діалог із жидом Трифоном.
- •В. Татіян Сирійський30
- •2. Τò διὰ τεσσάρων εὐαγγέλιον, Четвероєвангеліє
- •Г. Афінагор із Афін, філософ
- •1. «Прошення за християн» (Πρεσβεία περὶ χριστιανω̃ν)
- •2. «Про воскресіння мертвих» (Περὶ α̉ναστάσεως νεκρω̃ν)
- •Е. Єрмій філософ
- •Ііі. Пасхальна гомілія Мелітона Сардійського
- •Іі. Писання про мучеників31
- •А. «Акти»
- •2. «Акти мучеників із Шілл»34
- •2. «Лист церков Відня та Ліону до Церкви в Малій Азії»36
- •Іv. Полемічна література а. Св. Іриней Ліонський39
- •1. «Викриття та заперечення фальшивоназваної гнози»
- •2. Представлення апостольської проповіді (’Еπίδειξις του̃ α̉ποστολικου̃ κηρύγματος)
- •3. Богослов’я св. Іринея44.
- •Б. Іпполит47
- •V. Початки наукової християнської літератури. Перші християнські школи a. Початки християнських шкіл і богословських традицій
- •Б. Климент Олександрійський
- •1. «Заохочення до греків» (Λόγος προτρεπτικός πρòς Έλληνας)
- •2. «Педагог» (Λόγος παιδαγωγός)
- •3. «Килими» (Στρωματεις)
- •1. Екзегетичні писання.
- •Розділ 4. Західна література. Західні письменники ііі ст.
- •І. Тертуліан59
- •2. «Проти Маркіона»
- •5. Навчання Тертуліана
- •Іі. «Октавій» Мінутія Фелікса
- •Ііі. Кипріян Карфагенський
- •3. Листи
- •Іv. Новатіян. «De trinitate»
- •V. Лактацій «християнський Цицерон». «Divine institutiones» I «Epitome»
Українська Греко-Католицька Церква
Івано-Франківська Теологічна Академія
o.-ліц. Василь Рак
Патрологія
Частина і
(Нотатки із лекцій - рro manuscripto)
Вступ. Патрологія як богословська дисципліна
Подібно як Святе Письмо, так Святі Отці у своїх творах є близькі до нас віянням єдиного Духа. Слово Святих Отців є безумовно необхідне для спасіння, так як це є необхідне саме Святе Письмо. Святі Отці «стали саме тими, що визначили повний канон святих книг (Dei verbum), склали базові визнання віри (regula fidei), встановили зміст віри супроти єресей і сучасних культур, даючи таким чином початок богословії. Між іншим, саме вони стали тими, що встановили основи канонічної дисципліни (statuta patrum, traditiones patrum), і створили первинні форми літургії... Отці в такий спосіб дали перший раз свідому та обдуману відповідь на Святе Письмо, формулюючи його не як абстрактну теорію, але як щоденну пасторальну динаміку досвіду і науки із глибини серця в літургійних зібраннях»1.
На основі творів та історичних свідчень можна до певної міри побачити словесний образ старовинних християнських авторів. Це стане правдивим вивченням і буде становити окрему науку, що у корпусі богословських дисциплін називається патрологія, чи патристика.
Є достаньо рацій щодо поглибленого вивчення патрології під час богословських студій2. Ідентичність християнства. Святі Отці є перш за все найдостовірнішими свідками християнської ідентичності. Чому саме? Якщо, до прикладу, в програмі загальноосвітнього навчання є передбачене вивчення історії літератури, то тим більше християнам, а особливо богословам, потрібно пізнавати писання тих, які на протязі усіх віків творили і берегли Церкву, проповідували і вчили Божий народ правильно молитися і спатися.
Природа християнства. Вивчення Отців та Святого Передання відповідає природі самого християнства. Есхатон не є далеким і бажаним майбутнім, але навпаки, воно тяжіє до теперішнього, наповнює теперішнє новим змістом, перемінює і обожествлює його. Есхатон знаходить своє місце в кожному конкретному моменті із життя Церкви. Тому, коли вивчаємо Святих Отців, ми можемо слідкувати за тим, як Боже спасіння виявлялося в історії, знаходило своє благодатне виявлення серед людей.
Розвиток християнства. Святі Отці Церкви вірно зберігали та послідовно розвивали церковну богослов’ю. Вони є автентичними свідками церковного передання. Вивчати Святих Отців означає повертатися до першоджерел християнства, ознайомлюватися становилася як становилася і формувалася церковна віра. Вивченню Святих Отців у Католицькій Церкві особливо посприяв біблійний рух після ІІ Ватиканського Собору, адже Святі Отці найкраще знали Святе Письмо, вони його пояснювали і винайшли вірні способи його розуміння. Висловом молитви і життя Святих Отців є церковна літургійна традиція, особливо у східній3. Для правильного вивчення молитви Церкви треба знати Святих Отців, постійно перебувати у спілкуванні із ними.
Твори Святих Отців збереглися, як в цілості, так і фрагментарно, багато з них пропало. Збережені твори представляють велику цінність, вони проливають світло на синтези і висновки теперішнього богослов’я. В Церкві маємо багато особистостей, через котрих особливо проявилася благодать спасіння. Але не всі вони залишили пам’ять про себе. Патрологія, тому, може вивчати тих Отців, які полишили за собою певний літературний слід.