1. Правова характеристика штрафу. Постанова Пленуму Вер­ховного Суду України від 24 жовтня 2003 р. № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання».

Штраф — це грошове стягнення, що накладається судом у випад­ках та межах визначених санкцією кримінально-правової норми Особ­ливої частини та тягне судимість особи.

Судам необхідно мати на увазі, що штраф як основне й додаткове покарання призначається у випадках і в межах, установлених санкцією статті (частини статті) Особливої частини КК (п. 14 постанови).

Штраф може бути як основним, так і додатковим видом пока­рання. Як основний він накладається у випадках і межах, встановле­них Особливою частиною Кодексу. В якості додаткового покарання штраф може бути призначений лише тоді, якщо його спеціально пе­редбачено як додаткове покарання у санкції певної статті Особливої частини КК. На даний час чинний КК має лише дві статті, що передба­чають штраф як додаткову міру покарання. Це ч. 1 ст. 144 (насильни­цьке донорство) та ч. 2 ст. 367 (службова недбалість).

Законом передбачені і деякі інші випадки застосування штрафу як міри покарання: суду надане право при наявності певних умов призначити винній особі більш м'яке покарання, що не зазначене сан­кігією Особливої частини Кодексу, за якою ця особа обвинувачується (ст. 69). Таким більш м'яким видом покарання може бути і штраф, ме­жі якого визначаються ст. 53 КК (п. 14 постанови). При цьому законом передбачений розрахунок

а)         один місяць виправних робіт рівноцінний трьом неоподаткову- ваним мінімумам доходів громадян;

б)         у разі звільнення від відбування основного покарання з випробу- ванням (ст. 77) суд може призначити особі додаткові покарання, в то- му числі штраф у межах, передбачених ст. 53 КК;

в)         особам, що відбувають покарання у виді обмеження або позбав- лення волі, невідбута частина покарання при певних умовах може бути замінена судом на більш м'яке покарання, яким може бути штраф (ст. 82) в межах, передбачених ст. 53 КК;

г)         вирішуючи питання про звільнення від відбування покарання у виді обмеження або позбавлення волі на строк до 5 років вагітних жі- нок та таких, що мають дітей до 3 років, суд може замінити покарання більш м'яким, яким може бути і штраф (ч. 4 ст. 83) в загальних межах, передбачених ст. 53 КК;

д)         більш м'яким покаранням (в тому числі штрафом) може бути замінений визначений вироком суду вид покарання згідно з амністією та актом про помилування (ст. 85 та 86 КК).

Штраф визначається не в конкретній сумі гривень, а у вигляді су­ми, яка відповідає певній кількості неоподатковуваного мінімуму до­ходів громадян, офіційно встановленого державою.

Загальний розмір становить від 30 до 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Можливі винятки, коли розмір штрафу в санкціях норм Особливої частини Кодексу може бути вищим. Законо­давець надав суду можливість самостійно вирішувати в кожній справі розмір штрафу та зазначив критерії такого розсуду: залежно від тяжко­сті вчиненого злочину; з урахуванням майнового стану винного.

Якщо особа, яка засуджена не може сплатити штраф, то суд за­мінює йому штраф покаранням у виді громадських або виправних ро­біт. При цьому вживається розрахунок: десять годин громадських ро­біт за один неоподатковуваний мінімум доходів громадян. Або один місяць виправних робіт за чотири встановлених законодавством не­оподатковуваних мінімумів доходів громадян, але на строк не більше 2 років. Порядок заміни передбачений ст. 410 КПК України.

Згідно ст. 26 КВК засуджений зобов'язаний сплатити штраф у мі­сячний строк після набрання вироком суду законної сили і повідомити про це відповідний суд шляхом представлення документа про сплату штрафу. У разі несплати засудженим штрафу у місячний строк, його стягнення провадиться примусово. Але існує один виняток, коли з урахуванням майнового стану особи суд може призначити штраф з розстрочкою виплати певними частинами строком до трьох років (ч. 4 ст. 53 КК України — набрала чинності з 1 січня 2009 р.).

Державною виконавчою службою на підставі виконавчого листа, виданого судом, який постановив вирок, з такими особливостями: в постанові про відкриття виконавчого провадження державний викона­вець не встановлює строк для добровільного виконання вироку суду; засуджений звільняється від сплати виконавчого збору.

Якщо засуджений злісно ухиляється від сплати штрафу, то приму­шення до виконання судових рішень забезпечується шляхом притяг­нення до кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 389 КК.

Згідно п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 28 травня 2004 р. № 9 «Про деякі питання застосування судами України адміністративного та кримінального законодавства у зв'язку з набран­ням чинності Законом України від 22 травня 2003 р. «Про податок з до­ходів фізичних осіб,» судам необхідно враховувати, що запровадження Законом податкових соціальних пільг не впливає на розмір покарання й адміністративного стягнення у виді штрафу, якщо він визначений у від­повідних санкціях у неоподатковуваних мінімумах доходів громадян.

2. Проблеми співвідношення: незаконне використання спеціа­льних технічних засобів негласного отримання інформації та ви­користання спеціальних засобів, призначених для негласного зняття інформації.

Незаконне придбання або збут спеціальних технічних засобів не­гласного отримання інформації, а також незаконне їх використання є злочином, оскільки закон передбачив за це відповідальність у ст. 359 КК. Тоді як використання спеціальних засобів, призначених для неглас­ного зняття інформації, — це дії, вчинені відповідними оперативними підрозділами на підставах і за умов, визначених законом, тобто засто­сування таких засобів, залежно від конкретного виду, за прямим при­значенням (вказані дії реалізуються на виконання завдань оперативно-розшукової діяльності). У будь-якому іншому випадку використання спеціальних засобів, призначених для негласного зняття інформації, є незаконним.

Спеціальні технічні засоби негласного отримання інформації — це технічні засоби, устаткування, апаратура, прилади, пристрої, препара­ти та інші вироби, спеціально створені, розроблені, модернізовані, за­програмовані або пристосовані для виконання завдань з негласного отримання інформації під час здійснення оперативно-розшукової дія­льності (приміром, спрямований мікрофон, радіозакладний засіб, спе­ціалізовані пристрої зняття інформації з оптичних, кабельних і прово-дних ліній зв'язку тощо). Спірні питання щодо належності предмета до спеціальних технічних засобів вирішуються експертним шляхом.

Вироблені кустарним способом технічні засоби негласного отри­мання інформації, а також такі звичайні технічні засоби, як відеокаме-ри, фотоапарати, диктофони, телефони тощо, не є спеціальними, тому будь-яке їх використання з метою негласного отримання інформації не може бути кваліфіковане за ст. 359 КК. За певних обставин такі дії можуть кваліфікуватися за статтями 111, 114, 182, 231, 330 КК. Неза­конна діяльність, пов'язана з розробленням, виготовленням і реалізаці­єю спеціальних технічних засобів, за відповідних підстав кваліфіку­ється за ч. 1 ст. 202 КК.

Незаконне використання спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації, поєднане з порушенням таємниці листування, телефонних розмов, телеграфної чи іншої кореспонденції, що переда­ються засобами зв'язку або через комп'ютер, кваліфікується за ч. 2 ст. 163 КК, а за наявності кваліфікуючих чи особливо кваліфікуючих обставин, передбачених ч. 2 або ч. 3 ст. 359 КК, — за сукупністю зло­чинів, передбачених ч. 2 ст. 163 і ч. 2 чи ч. 3 ст. 359 КК.

3. Задача:

О. та С. ввечері прийшли додому до 3. і почали вимагати, щоб останній повернув борг у сумі 15 тис. гривень сестрі О. Строк сплати боргу, згідно укладеного договору позики, закінчився три місяці тому. 3. пообіцяв через тиждень повернути борг, але обіцянки не виконав, О. та С. знову прийшли до 3. та побили його, примушуючи виконати свої зобов'язання, тобто повернути борг. 3. були заподіяні легкі тілесні ушкодження, що потягли за собою короткочасний розлад здоров'я.

Кваліфікуйте дії О. та С.

Відповідь:

Дії О. та С. потрібно кваліфікувати за ч. 3 ст. 355 КК як примушу­вання до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов'язань, поєднане з насильством, що є небезпечним для життя і здоров'я потер­пілого, вчинене за попередньою змовою групою осіб.

 

Білет № 71