- •1. Поняття, завдання та система кримінального права України. Конституція України як концептуальне джерело кримінального права.
- •2. Поняття та система Особливої частини кримінального права. Наукові основи кваліфікації злочинів.
- •1. Функції кримінального права, предмет і метод кримінально-правового регулювання
- •2. Дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади (ст. 109 кк).
- •1. Принципи кримінального права
- •2. Державна зрада (ст. 111 кк). Відмінність від шпигунства (ст. 114 кк).
- •1. Закон про кримінальну відповідальність.
- •2. Посягання на державного чи громадського діяча (ст. 112 кк).
- •1. Структура Кримінального кодексу України. Співвідношення Загальної та Особливої частини кримінального права.
- •2. Умисне вбивство (ст. 115 кк).
- •1. Структура статей Кримінального кодексу України. Види диспозицій і санкцій
- •2. Види умисного вбивства за пом’якшуючих обставин (статті 116-118 кк)
- •1. Тлумачення кримінально-правових норм та його види
- •1. Чинність закону про кримінальну відповідальність у просторі. Конституційні положення щодо дії закону про кримінальну відповідальність у просторі
- •2. Катування (ст. 127 кк)
- •1. Чинність закону про кримінальну відповідальність у часі. Конституційні положення щодо дії закону про кримінальну відповідальність у часі
- •2. Зараження венеричною хворобою (ст. 133 кк)
- •2. Залишення в небезпеці (ст. 135 кк). Відмінність від ненадан-ня допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані (ст. 136 кк).
- •2. Незаконне позбавлення волі або викрадення людини (ст. 146 кк).
- •1. Поняття та ознаки злочину. Малозначність діяння (ч. 2 ст. 11 кк). Відмінність злочинів від інших правопорушень.
- •1. Поняття та практичне значення класифікації злочинів.
- •2. Торгівля людьми або інша незаконна угода щодо людини (ст. 149 кк). Конвенція оон про боротьбу з торгівлею людьми і експлуатацією проституції третіми особами від 21 березня 1949 р.
- •1. Поняття та види стадій вчинення умисного злочину. Поняття закінченого злочину.
- •2. Зґвалтування (ст. 152 кк). Відмінність від насильницького задоволення статевої пристрасті неприродним способом (ст. 153 кк).
- •1. Момент закінчення окремих видів злочинів
- •2. Примушування до вступу в статевий зв’язок (ст. 154 кк)
- •1. Готування до злочину. Відмінність готування до злочину від виявлення умислу
- •2. Розбещення неповнолітніх (ст. 156 кк)
- •1. Замах на злочин та його види. Добровільна відмова від вчи-нення злочину та її відмінність від діяльного каяття
- •2. Перешкоджання здійсненню виборчого права або права брати участь у референдумі, роботі виборчої комісії або комісії з референдуму чи діяльності офіційного спостерігача (ст. 157 кк)
- •1. Добровільна відмова при незакінченому злочині
- •2. Порушення недоторканності житла (ст. 162 кк)
- •1. Поняття, елементи, ознаки складу злочину. Види складу злочину та його значення для кримінально-правової кваліфікації
- •2. Ухилення від сплати аліментів на утримання дітей (ст. 164 кк)
- •1. Функції складу злочину.
- •2. Грубе порушення законодавства про працю (ст. 172 кк).
- •1. Класифікація складів злочину.
- •2. Крадіжка (ст. 185 кк). Відмінність крадіжки від грабежу.
- •1. Поняття об'єкта складу злочину, його значення для визначення характеру суспільної небезпеки діяння. Класифікація об'єктів.
- •2. Грабіж (ст. 186 кк). Відмінність грабежу від розбою.
- •1. Структура суспільних відносин як об'єкта злочину. Точки зору науковців щодо визначення поняття об'єкта та його видів.
- •2. Розбій (ст. 187 кк). Відмінність розбою від вимагання.
- •1. Теоретичні погляди криміналістів щодо визначення місця предмета в структурі складу злочину.
- •2. Шахрайство (ст. 190 кк).
- •1. Поняття, ознаки та значення об’єктивної сторони складу зло-чину. Вплив нездоланної сили фізичного та психічного примусу на кримінальну відповідальність
- •2. Привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем (ст. 191 кк)
- •1. Факультативні ознаки об’єктивної сторони складу злочину та їх кримінально-правове значення
- •2. Виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пере-силання, ввезення в Україну з метою збуту або збут підроблених грошей, державних цінних паперів чи білетів державної лотереї (ст. 199 кк)
- •1. Суспільно небезпечні наслідки та їх види
- •2. Контрабанда (ст. 201 кк)
- •1. Причиновий зв’язок та його кримінально-правове значення
- •2. Незаконний обіг дисків для лазерних систем зчитування, ма-триць, обладнання та сировини для їх виробництва (ст. 203-1 кк)
- •2. Фіктивне підприємництво (ст. 205 кк).
- •1. Осудність як обов'язкова ознака суб'єкта злочину. Поняття осудності та її значення.
- •1. Поняття неосудності за кримінальним правом. Критерії неосудності.
- •2. Умисне порушення вимог законодавства про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму (ст. 209-1 кк).
- •1. Поняття, ознаки та значення суб'єктивної сторони складу злочину.
- •1. Вина як головна ознака суб'єктивної сторони злочину. Форми та види вини. Конституційні положення щодо встановлення вини при притягненні особи до кримінальної відповідальності.
- •2. Доведення до банкрутства (ст. 219 кк).
- •1. Поняття та види умислу. Різновиди умислу, які вироблені кримінально-правовою теорією та судовою практикою.
- •1. Поняття та види необережності. Випадок (казус), його харак-теристика та відмежування від злочинної недбалості
- •2. Незаконна порубка лісу (ст. 246 кк)
- •1. Випадок (казус). Його відміна від злочинної недбалості
- •2. Незаконне полювання (ст. 248 кк)
- •1. Подвійна (складна чи змішана) форма вини. Її значення для кваліфікації
- •2. Незаконне зайняття рибним, звіриним або іншим водним до-бувним промислом (ст. 249 кк)
- •1. Поняття та види помилок у кримінальному праві. Їх вплив на кримінальну відповідальність
- •1. Поняття та значення співучасті у злочині. Об'єктивні та суб'єктивні ознаки співучасті.
- •2. Терористичний акт (ст. 258 кк).
- •1. Види співучасників. Підстави та межі кримінальної відповідальності співучасників (кваліфікація їхніх дій та призначення покарання).
- •1. Поняття та види причетності до злочину. Кримінальна відповідальність за причетність до злочину.
- •1. Поняття та види множинності злочинів. Відмінність множинності злочинів від триваючих, продовжуваних та складних (складених) злочинів.
- •1. Поняття, ознаки та види повторності злочинів. Правові на-слідки повторності злочинів
- •1. Поняття, ознаки та види сукупності злочинів. Правові наслід-ки сукупності злочинів
- •2. Пошкодження об’єктів магістральних нафто-, газо- та нафто- продуктопроводів (ст. 292)
- •1. Поняття, ознаки та види рецидиву злочинів. Правові наслідки рецидиву злочинів
- •2. Масові заворушення (ст. 294 кк)
- •1. Поняття і види обставин, що виключають злочинність діяння
- •2. Ввезення, виготовлення, збут і розповсюдження порнографічних предметів (ст. 301 кк).
- •1. Диференціація відповідальності при уявній обороні. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 р. № 1 «Про судову практику у справах про необхідну оборону».
- •2. Сутенерство або втягнення особи в заняття проституцією (ст. 303 кк).
- •2. Втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність (ст. 304 кк).
- •1. Поняття крайньої необхідності та умови її правомірності. Відмінність крайньої необхідності від необхідної оборони.
- •1. Фізичний або психічний примус. Поняття та зміст цих обставин.
- •1. Виконання наказу або розпорядження. Поняття, зміст і правове значення цих обставин.
- •2. Викрадення, привласнення, вимагання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів чи заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживання службовим становищем (ст. 308 кк).
- •1. Поняття та ознаки діяння пов'язаного з ризиком, як обставини, що виключає злочинність діяння.
- •2. Розголошення державної таємниці (ст. 328 кк)
- •1. Виконання спеціального завдання з попередження чи роз-криття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації
- •2. Незаконне переправлення осіб через державний кордон Укра-їни (ст. 332 кк)
- •1. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з ді-йовим каяттям
- •1. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з примиренням винного з потерпілим.
- •2. Втручання в діяльність працівника правоохоронного органу працівника державної виконавчої служби (ст. 343 кк).
- •1. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з передачею особи на поруки.
- •2. Погроза або насильство щодо працівника правоохоронного органу (ст. 345 кк).
- •1. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку зі зміною обставин.
- •1. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності.
- •2. Примушування до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов'язань (ст. 355 кк).
- •1. Поняття покарання та його мета за кримінальним правом України. Система покарань та її кримінально-правове значення.
- •1. Позбавлення волі на певний строк. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 р. № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання».
- •1. Правова характеристика обмеження волі.
- •2. Перевищення влади або службових повноважень (ст. 365 кк)
- •1. Правова характеристика арешту. Постанова Пленуму Верхо-вного Суду України від 24 жовтня 2003 р. № 7 «Про практику при-значення судами кримінального покарання»
- •2. Одержання хабара (ст. 368 кк)
- •1. Правова характеристика громадських робіт
- •2. Провокація хабара (ст. 370 кк)
- •1. Правова характеристика штрафу. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 р. № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання».
- •1. Принципи та загальні засади призначення покарання. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 р. № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання».
- •2. Завідомо незаконні затримання, привід, арешт або тримання під вартою (ст. 371 кк).
- •1. Обставини, які пом'якшують покарання. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 р. № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання».
- •2. Примушування давати показання (ст. 373 кк).
- •1. Обставини, які обтяжують покарання. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 р. № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання».
- •2. Проблемні питання кримінальної відповідальності свідків і потерпілих.
- •1. Призначення покарання за сукупністю злочинів. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 р. № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання».
- •2. Дії, що дезорганізують роботу установ виконання покарань (ст. 392 кк).
- •2. Втеча з місця позбавлення волі або з-під варти (ст. 393 кк)
- •1. Поняття, підстави й види звільнення від кримінального пока-рання та його відбування
- •2. Приховування злочину (ст. 396 кк)
- •2. Непокора (ст. 402 кк)
- •2. Невиконання наказу (ст. 403 кк)
- •1. Правова характеристика амністії. Конституційні положення щодо амністії. Закон України «Про застосування амністії в Україні» від 1 жовтня 1996 р.
- •2. Порушення статутних правил взаємовідносин між військовослужбовцями за відсутності відносин підлеглості (ст. 406 кк).
- •1. Помилування. Положення про порядок здійснення помилування (затверджене Указом Президента України від 16 вересня 2010 року № 902/2010).
- •2. Дезертирство (ст. 408 кк).
- •2. Планування, підготовка, розв'язування та ведення агресивної, війни (ст. 437 кк).
- •2. Екоцид (ст. 441 кк).
- •2. Геноцид (ст. 442 кк).
- •2. Найманство (ст. 447 кк). Міжнародна конвенція про боротьбу з вербуванням, використанням, фінансуванням і навчанням на-йманців (ратифікована Україною 14 липня 1993 р.)
- •3. Задача
1. Структура суспільних відносин як об'єкта злочину. Точки зору науковців щодо визначення поняття об'єкта та його видів.
Встановлення об'єкту злочину має велике теоретичне та практичне значення. Однак проблема об'єкту злочину ще достатньо не вирішена. Мається різнобічність тлумачення поняття об'єкту злочину в кримінально-правовій науці як в нашій країні так і за її межами.
Досить сказати, що даній проблемі в науці зарубіжних країн приділяється мало уваги. Такому положенню сприяє те, що в Загальних частинах кримінальних кодексів ряду країн, або в розділах, які містять загальні положення кримінального законодавства, відсутні вказівки на об'єкт злочину (Японія, Австралія).
Загальні частини кримінальних кодексів ряду країн містять норми де вказується на об'єкт злочину. Наприклад, ст. 1 КК Франції визначає об'єкт злочину як: «діяння, яке закони карають болісним або позорним покаранням». Кримінальний кодекс Німеччини (параграф 12 глава 11) визначає злочин як: «протиправне діяння за яке передбачено позбавлення волі на строк не менше одного року або більш суворе покарання» Як бачимо, об'єктом злочину закон зарубіжних країн називає сам злочин, а в окремих випадках правові норми.
Вчення про об'єкт злочину в науці кримінального права України являється одним з основних.
Потрібно відзначити, що проблема об'єкту злочину в нашій країні має свою історію і розвиток.
Так, видатний юрист М. Таганцев вважав, що об'єктом злочину являється: «юридична норма в її реальному бутті». В післяреволюційний період професор А. Піонтковський зробив висновок, що об'єктом злочину являються суспільні відносини. В той же час А. Піонтковський вважав, що об'єктом злочину можуть бути самі речі, матеріали і люди.
Таким чином не проводилось відмежування предмету і об'єкту злочину. Таке положення призводило до помилок при кваліфікації злочинних діянь. Тому, точка зору А. Піонтковського була піддана справедливій критиці спочатку Я. Брайніним, а потім і іншими вченими (Б. Нікіфоровим, М. Коржанським, В. Тандем). Навіть у тих випадках, коли майно знищується або пошкоджується при вчиненні злочину, то шкода спричиняється не майну, а його власнику. Майно не може бути об'єктом злочину тому, що в житті існують відносини між людьми з приводу речей, а не між людиною і якоюсь річчю.
В юридичній літературі є й інші погляди. Один з них: об'єкт — це «інтерес». Аналіз кримінально-правових норм показує, що законодавець використовує категорію «інтерес» в окремих кримінально-правових нормах як об'єкт злочину. Так, в статті 364 КК України, яка передбачає відповідальність за зловживання владою або службовим становищем, інтереси служби, інтереси окремих громадян, інтереси юридичних осіб, державні чи громадські інтереси передбачені як об'єкт цього злочину. Поняття інтерес використовується і в інших статтях Кримінального кодексу (ст. 365 КК України — Перевищення влади або службових повноважень; ст. 367 КК України — Службова недбалість). В деяких підручниках з кримінального права також вказується на «інтерес» як об'єкт злочину.
В теперішній час теорія кримінального права виходить із того, що об'єктом злочину є суспільні відносини, які перебувають під охороною кримінального закону, на які посягає злочин, яким заподіюються або які ставляться під загрозу заподіяння суспільно небезпечної шкоди.
Суспільні відносини, як об'єкт злочину, мають внутрішню структуру. В науці кримінального права немає єдиної точки зору на структуру суспільних відносин. Все ж таки, найбільш розповсюдженим поглядом є той, що структурними елементами суспільного відношення являються: суб'єкти суспільних відносин; предмет суспільних відносин; соціальний зв'язок, як зміст суспільних відносин.
Дана теза загальновизнана в теорії права. Такої думки дотримуються також вчені-криміналісти М. Коржанський, В. Тацій та інші.
Структурні елементи суспільних відносин знаходяться між собою в єдності і відділити один структурний елемент від іншого можливо лише при теоретичному аналізі.
Суб'єкти суспільних відносин — це учасники, тобто носії них відносин. Суспільні відносини передбачають наявність двох сторін.
Суспільні відносини можуть виникнути між окремими громадянами. Наприклад, при крадіжці майна громадян (ст. 185 КК).
Другим елементом суспільних відносин являється предмет суспільних відносин. За визначенням В. Глистіна «предмет суспільних відносин це все те, з приводу чого і в зв'язку з чим існують ці суспільні відносини». Предметом суспільних відносин можуть виступати товари, майно, немайнові цінності та інше.
Цікавим є питання про співвідношення понять «предмет суспільних відносин» і «предмет злочину». Необхідно відрізняти предмет, як структурний елемент суспільних відносин і предмет злочину, як самостійну факультативну ознаку складу злочину. Це не одне і теж.
Наприклад, законодавець встановив кримінальну відповідальність за виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну з метою збуту або збут підроблених грошей, державних цінних паперів чи білетів державної лотереї (ст. 199 КК). Предметом охоронюваних кримінальним законом суспільних відносин являються справжні, тобто не підроблені гроші, державні цінні папери, білети державної лотереї. При скоєнні злочину, передбаченого ст. 199 КК України предметом злочину являються вже підроблені гроші, державні цінні папери чи білети державної лотереї. В деяких випадках предмет суспільних відносин і предмет злочину можуть співпадати. Наприклад, при крадіжці (ст. 185 КК).
Правильне визначення предмета суспільних відносин сприяє встановленню механізму злочинної дії на об'єкт злочину, а також точному встановленню шкоди, яка заподіяна об'єкту.
Третім структурним елементом суспільних відносин являється соціальний зв'язок, як зміст суспільних відносин.
Під змістом суспільних відносин розуміється певна взаємодія, взаємозв'язок суб'єктів по відношенню до предмета суспільних відносин.
Для встановлення суті соціального зв'язку необхідно встановити характер діяльності суб'єктів, а також встановити зміст їх поведінки. При цьому необхідно визначити той соціальний зв'язок ту діяльність, яка поставлена під охорону кримінального закону.
Вагомою ознакою соціального зв'язку являється обов'язок певної поведінки суб'єктів суспільних відносин.
Так, наприклад, при крадіжці майна (ст. 185 КК) суб'єктами суспільних відносин виступають з однієї сторони держава, з другої сторони — громадянин. Предметом суспільних відносин являється майно. Соціальний зв'язок (зміст відносин), полягає в тому, що одна сторона (власник) має право володіти і розпоряджатись майном. Інші суб'єкти повинні не порушувати цих прав. Саме такі відносини знаходяться під охороною кримінального закону. При скоєнні злочину суб'єкт (громадянин) порушує права іншого суб'єкта суспільних відносин (держави). В зв'язку з цим і порушуються суспільні відносини, які охороняються законом.
У теорії кримінального права широке розповсюдження отримала тричленна класифікація об'єктів злочину на загальний, родовий та безпосередній. Це — класифікація «по вертикалі». З такою класифікацією не погоджується М. Коржанський.
Так, М. Коржанський вважає, що всі об'єкти необхідно розділити на чотири групи: загальний, родовий, видовий, безпосередній. Відповідно до цієї точки зору безпосереднім об'єктом злочину слід вважати об'єкт конкретного злочинного посягання (життя Петрова, здоров'я Сидорука та ін.). Тобто безпосереднім об'єктом являються суспільні відносини, які вже порушені окремим конкретним злочином, а не ті суспільні відносини, які знаходяться під охороною кримінально-правової норми. Під родовим об'єктом слід розуміти окрему групу однорідних суспільних відносин, які складають певну галузь суспільного життя (власність, особа). Видовий об'єкт — це суспільні відносини одного виду (життя, індивідуальна, державна власність).