1. Поняття покарання та його мета за кримінальним правом України. Система покарань та її кримінально-правове значення.

Покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держа­ви за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засуд­женого.

Метою покарання є кара, виправлення засуджених, а також запобі­гання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особа­ми. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або прини­зити людську гідність.

Передбачені чинним кримінальним законодавством окремі види покарань утворюють певну систему. Система покарань, установлена ст. 51 КК, і є тією юридичною базою, на якій ґрунтується діяльність судів із застосування покарань. Законодавець, визначаючи систему по­карань, створює цим базу і для побудови санкцій у відповідних статтях Особливої частини КК, де передбачено види і межі покарань за окремі злочини. Система покарань покликана визначати однаковість у право-застосовній діяльності та згідно з цим бути важливим засобом забезпе­чення законності.

Під системою покарань прийнято розуміти встановлений кримі­нальним законом та обов'язковий для суду вичерпний перелік пока­рань, розташованих у певному порядку за ступенем їх суворості.

Система покарань містить такі види покарань: штраф; позбав­лення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікацій­ного класу; позбавлення права обіймати певні посади чи провадити певну діяльність; громадські роботи; виправні роботи; службові обме­ження для військовослужбовців; конфіскація майна; арешт; обмеження волі; тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців; позбавлення волі на певний строк; довічне позбавлення волі (ст. 51 КК). Отже, КК передбачає 12 видів покарань.

Покарання класифікуються за порядком (способом) їх призна­чення; за суб'єктом, до якого застосовується покарання; за можливіс­тю визначення строку покарання та ін. За порядком призначення пока­рань ст. 52 КК підрозділяє всі покарання на три групи: а) основні покарання; б) додаткові покарання; в) покарання, що можуть призна­чатися і як основні, і як додаткові.

Основні покарання — це покарання, що призначаються у вироні лише як самостійні покарання. До основних покарань закон відносить: громадські роботи, виправні роботи, службові обмеження для військо­вослужбовців, арешт, обмеження волі, тримання у дисциплінарному батальйоні військовослужбовців, позбавлення волі на певний строк, довічне позбавлення волі.

Додаткові покарання — це такі покарання, що призначаються лише на додаток до основних покарань і самостійно застосовуватися не можуть. До них ст. 52 КК відносить: конфіскацію майна, позбав­лення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікацій­ного класу. Покарання, що можуть призначатись і як основні, і як до­даткові — це позбавлення права обіймати певні посади або провадити певну діяльність і штраф.

2. Несанкціоноване втручання в роботу електронно-обчислю­вальних машин (комп'ютерів), автоматизованих систем, комп'ю­терних мереж чи мереж електрозв'язку (ст. 361 КК).

Стаття складається з двох частин, які містять заборонювальні нор­ми, та примітки. Родовий об'єкт злочину — врегульовані законодав­ством суспільні відносини, що забезпечують безпеку комп'ютерної ін­формації та нормальне функціонування ЕОМ (комп'ютерів), систем та комп'ютерних мереж і мереж електрозв'язку. Безпосередній об'єкт злочину — встановлений порядок обробки інформації в ЕОМ (комп'ютерах), автоматизованих системах, комп'ютерних мережах чи мережах електрозв'язку. Предмет злочину:

/) ЕОМ (комп 'ютери) — це комплекси апаратно-програмних засо­бів, призначених для автоматизованого оброблення інформації в про­цесі вирішення обчислювальних та інформаційних завдань;

автоматизовані системи — це операційні системи (MS-DOS, Windows та ін.), які встановлюються на певній машині та за допомо­гою яких здійснюється її робота, а також різні автоматизовані системи (зокрема, системи управління), за допомогою котрих відбувається фу­нкціонування одного чи кількох комп'ютерів. Такі системи здійсню­ють автоматизовану обробку даних, до складу таких систем входять технічні засоби їх обробки (засоби обчислювальної техніки та зв'язку), а також методи й процедури, програмне забезпечення;

комп 'ютерні мережі — це сукупність комп'ютерів, програмних і технічних засобів, за допомогою яких забезпечується можливість до­ступу з одного комп'ютера до програмних або технічних засобів іншо­го комп'ютера (комп'ютерів) чи до інформації, що зберігається в сис­темі іншого комп'ютера (комп'ютерів). Ці мережі передбачають спільне використання ресурсів обчислювальних центрів і забезпечу­ють запуск загальних програм, які входять до комп'ютерних систем;

мережі електрозв'язку — це комплекс технічних засобів теле-комуніканій та споруд, призначених для маршрутизації, комутації, пе­редавання та/або приймання знаків, сигналів, письмового тексту, зо­бражень та звуків або повідомлень будь-якого роду по радіо, проводових, оптичних чи інших електромагнітних системах;

комп 'ютерна інформація — це текстова, графічна чи будь-яка інша інформація (дані, відомості) про певні факти, події, предмети, явища, процеси, окремих осіб тощо, що існує в електронному вигляді, зберігається на відповідних носіях і може створюватися, змінюватися, оброблятися, використовуватися або змінюватися за допомогою ЕОМ (комп'ютера);

6) інформація, що передається мережами електрозв 'язку, — це будь-яка інформація (дані, відомості), подана у вигляді сигналів, зна­ків, звуків, зображень чи в інший спосіб (наприклад, телефонні розмо­ви, телеграфні повідомлення, радіо- та телепередачі тощо), в тому чис­лі й за допомогою комп'ютера, якщо вона передається від одного комп'ютера до іншого через мережі електрозв'язку.

З об'єктивної сторони злочин (ч. 1 ст. 361 КК) характеризується:

діянням — несанкціонованим втручанням у роботу ЕОМ (комп 'ю-терів), автоматизованих систем, комп 'ютерних мережах чи мереж електрозв 'язку;

наслідками у вигляді витоку, втрати, підробки, блокування ін­формації, спотворення процесу обробки інформації або порушення встановленого порядку її маршрутизації;

причиновим зв'язком між діями та наслідками.

Несанкціоноване втручання в роботу ЕОМ (комп 'ютерів), авто­матизованих систем, комп 'ютерних мережах — це дії, що провадять­ся з порушенням встановленого законодавством порядку доступу до інформації, яка в них обробляється, пов'язані з подоланням програм­них, технічних чи організаційних заходів захисту, а так само дії, що полягають в незаконному впливі на інформацію. Такі дії вчиняються через безпосереднє чи опосередковане (віддаленим доступом) проник­нення до комп'ютерної інформації, з використанням різних програм­них і технічних засобів (наприклад, злам паролів, кодів допуску тощо), які змінюють режим роботи ЕОМ (комп'ютерів), автоматизованих си­стем, комп'ютерних мереж або ж повністю чи частково припиняють їх роботу без дозволу (згоди) відповідного власника або уповноважених ним осіб. Наслідками такого несанкціонованого втручання є витік, втрата, підробка, блокування інформації, спотворення процесу оброб­ки інформації.

Несанкціоноване втручання в роботу мереж електрозв 'язку — це будь-які незаконні дії, здатні вплинути на роботу засобів телекомуні-кацій, що забезпечують здійснення інформаційного обміну (наслідка­ми таких дій є порушення встановленого порядку маршрутизації інфо­рмації).

Витік інформації — результат дій порушника, внаслідок яких ін­формація стає відомою чи доступною суб'єктам, що не мають права доступу до неї. Втрата інформації — результат дій порушника, вна­слідок яких інформація в автоматизованих системах перестає існувати для фізичних чи юридичних осіб, які мають право власності на неї в повному чи обмеженому обсязі. Підробка інформації — результат на­вмисних дій, внаслідок яких відбувається перекручення інформації (модифікація) інформації, що обробляється чи зберігається в автомати­зованих системах. Блокування інформації — результат дій порушника, через що унеможливлюється (припиняється) санкціонований доступ до інформації в автоматизованих системах. Спотворення процесу обробки інформації — результат дій порушника, наслідком яких є зміна поряд­ку (послідовності, алгоритму) чи змісту операції по обробці інформації (збирання, введення, записування, перетворення, зчитування, зберіган­ня, знищення, реєстрація), що здійснюються за допомогою технічних і програмних засобів, включаючи обмін по каналах передачі даних. По­рушення встановленого порядку маршрутизації інформації — резуль­тат дій порушника, що призводять до зміни визначеного маршруту пе­редавання чи приймання інформації каналами зв'язку.

Злочин є закінченим з моменту настання хоча б одного із зазначе­них наслідків: витоку, втрати, підробки, блокування інформації, спо­творення процесу обробки інформації або порушення встановленого порядку її маршрутизації (матеріальний склад).

Суб'єкт злочину — загальний, тобто фізична осудна особа, що до­сягла 16-річного віку.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується умислом (став­лення винного до наслідків злочину може характеризуватись як пря­мим, так і непрямим умислом).

Кваліфікуючими ознаками злочину (ч. 2 ст. 361 КК) є вчинення його: 1) повторно; 2) за попередньою змовою групою осіб; 3) заподі­яння ним значної шкоди (згідно з приміткою до ст. 361 КК, значною шкодою у статтях 361-361-1, якщо вона полягає в завданні матеріаль­них збитків, є шкода, що в 100 та більше разів перевищує неоподатко­вуваний мінімум доходів громадян).

З огляду на те, що в законі визначено тільки матеріальний вимір шкоди, суди можуть визнавати такою шкоду й нематеріального харак­теру: охоронюваним законом правам та інтересам окремих громадян або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб — це як матеріальна шкода, так і шкода нематеріального характе­ру: порушення прав і свобод людини та громадянина, підрив авторите­ту і престижу органів державної влади чи органів місцевого самовря­дування, створення обставин, які утруднюють установі, організації, підприємству здійснення основних функцій та ін.

Несанкціоноване втручання в роботу ЕОМ (комп'ютерів), автома­тизованих систем, комп'ютерних мереж чи мереж електрозв'язку може бути способом вчинення інших, найчастіше більш тяжких, злочинів. У таких випадках дії винного повинні кваліфікуватися за сукупністю злочинів — за ст. 361 і відповідною статтею КК, яка передбачає відпо­відальність за злочин, вчинений шляхом незаконного втручання в ро­боту ЕОМ (комп'ютерів), автоматизованих систем, комп'ютерних ме­реж чи мереж електрозв'язку.

3. Задача:

Н., бажаючи заволодіти грошима, під виглядом наркотичних засо­бів збув М. 10 грам крейди замість кокаїну, отримавши 1500 доларів США. М. хотів потім перепродати наркотичні засоби іншим особам.

Кваліфікуйте дії Н. і М.

Відповідь:

Дії Н. потрібно кваліфікувати за ч. 1 ст. 190 КК як шахрайство, а дії М. за ч. 2 ст. 15 і ч. 2 ст. 307 КК, як закінчений замах на придбання на­ркотичних засобів у великих розмірах (для кокаїну великий розмір становить від 1 до 15 грам).

 

Білет № 65