1. Поняття та види причетності до злочину. Кримінальна від­повідальність за причетність до злочину.

Причетність до злочину — це дія чи бездіяльність, яка хоча і пов'язана з вчиненням злочину, але не є співучастю в ньому.

На підставі положень частин 6 і 7 ст. 27 КК, з урахуванням теорії і сформованої практики, виділяються такі види причетності до злочину:

Заздалегідь не обіцяне (тобто не обіцяне до закінчення (завер­шення) злочину) приховування злочину.

Заздалегідь не обіцяне придбання чи збут майна, добутого зло­чинним шляхом.

3)         Легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом.

Заздалегідь не обіцяне потурання злочину.

Неповідомлення про злочин — це заздалегідь не обіцяне непові­домлення про достовірно відомий особливо тяжкий злочин, що готу­ється, вчинюється або вчинено, тягне за собою кримінальну відповіда­льність лише у випадках, спеціально передбачених цим Кодексом.

Ці види причетності є самостійними злочинами і тому тягнуть за собою кримінальну відповідальність.

Приховування злочину — це активна діяльність особи по при­ховуванню злочинця, засобів і знарядь вчинення злочину, його слідів або предметів, здобутих злочинним шляхом. Причому мова йде тільки про заздалегідь не обіцяне приховування, тобто про приховування, не обіцяне до закінчення (завершення) злочину. Це, наприклад, випадок, коли вбивця в закривавленому одязі після вчинення злочину прийшов до свого знайомого і, розповівши про те, що трапилося, попросив дати йому інший одяг, а закривавлений спалити, що знайомий і вчинив. Пе­ред нами заздалегідь не обіцяне приховування як злочинця, так і слідів злочину. Такий приховувач несе відповідальність за ст. 396 КК. Ця стаття встановлює відповідальність за заздалегідь не обіцяне прихову­вання лише тяжких або особливо тяжких злочинів. Приховування зло­чинів середньої або невеликої тяжкості кримінальній відповідальності не підлягає. Причому в силу ч. 2 ст. 396 КК не підлягають криміналь­ній відповідальності за приховування тяжких і особливо тяжких зло­чинів члени сім'ї особи, яка вчинила злочин, а також її близькі родичі, коло яких визначається законом. Відповідно до п. 11 ст. 32 КПК ними вважаються батьки, дружина, чоловік, діти, рідні брати і сестри, дід, баба, внуки.

В теорії кримінального права заздалегідь не обіцяне сприяння уча­сникам злочинних організацій чи укриття їх злочинної діяльності (ст. 256 КК), іноді, виділяється як самостійний вид причетності до зло­чину.

Так М. Мельник вважає, що це є особливим видом причетності, бо воно можливе щодо окремих злочинів, пов'язаних із створенням та функціонуванням злочинних організацій.

Придбання чи збут майна, здобутого злочинним шляхом, — це активна діяльність особи, що виявляється у купівлі або іншій опла-тній передачі майна, здобутого злочинним шляхом, або зберіганні та­кого майна. Мова йде лише про дії, заздалегідь не обіцяні. Якщо такі дії були заздалегідь обіцяні, то вони утворять, у силу ч. 5 ст. 27 КК, пособництво. Придбання і збут, що не були заздалегідь обіцяні до за­кінчення злочину, тягнуть за собою відповідальність за самостійний злочин за ст. 198 КК — як вид причетності до злочину (ч. 6 ст. 27 КК). Даний злочин передбачає знання суб'єктом того, що придбане ним майно здобуто злочинним шляхом, тобто в результаті конкретного злочину, крадіжки, розбою тощо.

3)         Легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом.

До даного виду причетності слід віднести злочини передбачені ст. ст. 209 та 306 КК.

а) легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом (ст. 209 КК);

б) використання коштів, здобутих від незаконного обігу наркотич­них засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів (ст. 306 КК). Мова йде лише про дії, заздалегідь не обіцяні. Якщо такі дії були заздалегідь обіцяні, то вони утворять, у силу ч. 5 ст. 27, пособ­ництво.

4)         Потурання виражається в тому, що особа, яка зобов'язана була і могла перешкодити вчиненню злочину, такому злочину не перешко- джає: злочин відбувається. Наприклад, працівник міліції, знаючи про злочин, що готується, його не припиняє, хоча зобов'язаний був це зро- бити, а тому злочин вчиняється.

У Загальній частині КК прямо не встановлено відповідальність за потурання. Питання про відповідальність за потурання вирішується таким чином:

якщо воно було заздалегідь обіцяним, то стає пособництвом, то­му що таке потурання є не що інше, як усунення перешкод вчиненню злочину чи сприяння приховуванню злочину (ч. 5 ст. 27);

заздалегідь же не обіцяне потурання утворює собою у випадках, передбачених в Особливій частині КК, службовий злочин (зловживан­ня службовим становищем — ст. 364, службова недбалість — ст. 367). Можлива і відповідальність за згаданою вище ст. 256, а також за ст. 426 КК.

Таким чином, з закону випливає, що наявність заздалегідь даної обіцянки чи її відсутність дає можливість дати різну юридичну оцінку приховуванню, придбанню або збуту предметів, здобутих злочинним шляхом, і потуранню. Якщо ці дії (бездіяльність) були заздалегідь обі­цяні — це пособництво злочину, якщо така обіцянка була дана після закінчення злочину, відповідальність настає за самостійний злочин у випадках, передбачених у КК.

5)         Неповідомлення про злочин — це заздалегідь не обіцяне непо- відомлення про достовірно відомий особливо тяжкий злочин, що готу- ється, вчинюється або вчинено.

Чинний КК окремо не передбачає спеціальної норми про відпові­дальність за недонесення (як це було передбачено в КК 1960 р.). На думку М. Мельника відповідальність за недонесення передбачена статтями 384, 385 КК, якщо ж заздалегідь не обіцяне неповідомлення про злочин створює умови, які сприяють злочинній діяльності учасни­ків злочинної організації, вчинене слід кваліфікувати за ст. 256 КК.

2. Порушення правил безпеки на вибухонебезпечних підприєм­ствах або у вибухонебезпечних цехах (ст. 273 КК).

Стаття складається з двох частин, які містять заборонювальні нор­ми. Родовим об'єктом злочину є безпека виробництва. Безпосередній об'єкт злочину — безпека на вибухонебезпечних підприємствах або у вибухонебезпечних цехах. Додатковим необхідним безпосереднім об'єктом злочину є здоров'я людини. Додаткові факультативні без­посередні об'єкти злочину — життя людини, власність, довкілля. По­терпілими від злочину можуть бути як працівники вибухонебезпечних підприємств (цехів), так і сторонні особи.

Об'єктивна сторона злочину (ч. 1 ст. 273 КК) характеризується: 1) діянням у формі порушення правил безпеки на вибухонебезпечних підприємствах або у вибухонебезпечних цехах; 2) наслідками у вигляді створення загрози загибелі людей чи настання інших тяжких наслідків, заподіянням шкоди здоров'ю потерпілого; 3) причиновим зв'язком між указаними діянням і наслідками; 4) місцем вчинення злочину.

Порушення правил безпеки на вибухонебезпечних підприємствах або у вибухонебезпечних цехах полягає у діях, які заборонені відповід­ними правилами (наприклад, проведення роботи з використанням від­критого вогню у шахті з підвищеною концентрацією вугільного пилу), або бездіяльності — невиконанні дій, які винний міг і повинен був вчинити (неувімкнення вентиляції, невжиття заходів при вияв ленні того, що кількість вибухових речовин в певному складі перевищує до­пустиму тощо). Відповідно до ст. 273 КК як правила безпеки на вибу­хонебезпечних підприємствах або у вибухонебезпечних цехах слід ро­зуміти будь-які нормативно-правові акти (закони, постанови, інструкції, правила тощо), що містять відповідні норми. При цьому слід мати на увазі, що вони не обмежуються лише правилами пово­дження з вибуховими речовинами, за порушення яких передбачено кримінальну відповідальність у статті 267 КК. Правила попередження вибухів та захисту від вибухів, які діють на вибухонебезпечних під­приємствах і в цехах, охоплюють не лише поведінку з вибуховими ре­човинами, а й вимоги до дотримання технологічної дисципліни, вико­нання окремих видів робіт на виробництві, де такі речовини не використовуються. Належність підприємства (цеху) до вибухонебезпе­чних визначається категорією і класом виробництва, встановленими технологічним регламентом.

Вибухобезпечність — це стан виробничого процесу, за якого виклю­чається можливість вибуху або у випадку його виникнення виключаєть­ся вплив на людей небезпечних і шкідливих факторів, що пов'язані з ви­бухом, та забезпечується зберігання матеріальних цінностей.

Загроза загибелі людей чи настання інших тяжких наслідків — це такі зміни у стані виробничих об'єктів, підприємств, унаслідок яких виникає реальна небезпека життю людей або реальна небезпека запо­діяння (настання) шкоди вказаним у цих статтях благам. Тяжкість ймовірних наслідків визначається залежно від цінності благ, які поста­влено під загрозу, кількості осіб, які можуть постраждати від небезпе­чних дій, розміру можливої матеріальної шкоди тощо.

Місцем вчинення злочину є вибухонебезпечні підприємства або ви­бухонебезпечні цехи, тобто підприємства та цехи, функціонування яких пов'язане з постійною небезпекою (загрозою) вибуху. Під вибу­хом. звичайно розуміють процес вивільнення великої кількості енергії в обмеженому об'ємі за короткий проміжок часу. Підприємством у ст. 273 КК розуміються виробничі установи, які: а) мають відокремлену територію, організаційну самостійність; б) займаються виробничою ді­яльністю — виготовленням чи ремонтом продукції виробничого при­значення чи товарів народного споживання, добуванням корисних ко­палин, створенням сільськогосподарської продукції, наданням транспортних послуг тощо; в) на яких існує небезпека вибуху. Цех — це основний структурний підрозділ виробничого підприємства, до яко­го можуть бути віднесені не підприємства в цілому, а їх окремі складо­ві (дільниці, відділення, склади, лабораторії), а також установки, обла­днання та інші об'єкти, що знаходяться поза межами підприємства. Місцем вчинення передбаченого статтею 273 КК злочину, не можуть визнаватися об'єкти невиробничого призначення, наприклад, опалю­вальні котельні, бойлерні, паросилові цехи, трансформаторні підстан­ції тощо. Водночас порушення правил вибухобезпеки у виробничих підрозділах, які перебувають у складі військових частин, навчальних закладів чи наукових установ і які в установленому порядку віднесені до певної категорії вибухонебезпечності, охоплюється статтею 273 КК.

Спеціальні питання кваліфікації та призначення покарання за цей злочин, тлумачення окремих термінів і понять, відмежування його від інших злочинів розкриваються в постанові Пленуму Верховного Суду України № 7 від 12 червня 2009 р. «Про практику застосування судами України законодавства у справах про злочини проти безпеки виробни­цтва».

Злочин є закінченим з моменту настання наслідків у вигляді ство­рення загрози загибелі людей чи настання інших тяжких наслідків або заподіяння шкоди здоров'ю потерпілого (матеріальний склад).

Суб'єкт злочину — спеціальний. Це особа, зобов'язана дотримува­тися правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується необережністю що­до наслідків. Власне порушення може бути умисним або необережним.

Кваліфікуючими ознаками злочину (ч. 2 ст. 273 КК) є спричи­нення ним: 1) загибелі людей; 2) інших тяжких наслідків.

Загибель людей — це випадки смерті однієї або кількох осіб. Інші тяжкі наслідки — це випадки заподіяння тяжких тілесних ушкоджень хоча б одній людині, середньої тяжкості тілесних ушкоджень двом і більше особам, шкоди у великих розмірах підприємству, установі, ор­ганізації чи громадянам, а так само тривалий простій підприємств, це­хів або їх виробничих дільниць.

3. Задача:

Ж., Р. та А. організували підпільний цех з виробництва коньячних виробів, використовуючи при цьому недоброякісний спирт. Вони за­купили партію підроблених акцизних марок і наклеювали їх на пляш­ки. Після придбання і вжиття коньяку, виробленого в цьому цеху, чет­веро громадян отруїлися і перебували на лікуванні в амбулаторних умовах протягом 21 дня. Ж., Р., та А. встигли отримати доход в сумі 7000 гривень.

Кваліфікуйте дії зазначених осіб.

Відповідь:

Дії Ж., Р., та А. потрібно кваліфікувати за ч. 3 ст. 204 і ч. 2 ст. 216 КК як незаконне виготовлення алкогольних напоїв шляхом відкриття підпільного цеху, що призвело до тяжких наслідків у вигляді тривало­го розладу здоров'я (більше ніж 21 день) у чотирьох осіб, та незаконне використання підроблених марок акцизного збору, вчинене за попере­дньою змовою групи осіб.

 

Білет № 45