1. Класифікація складів злочину.

Виділення окремих видів складів злочинів (їх класифікація) має важливе значення для пізнання окремих складів злочинів і встанов­лення їх суттєвих ознак, а в підсумку — для точної кваліфікації злочи­ну. Склади злочину можна класифікувати за ступенем суспільної не­безпечності, за характером їх структури, тобто за способом описування ознак складу в законі, і за особливостями законодавчого конструю­вання.

За ступенем суспільної небезпечності вирізняють: 1) основний

склад злочину — він містить основні ознаки злочину і не містить ні обтяжуючих, ні пом'якшуючих обставин. Так, у ч. 1 ст. 185 КК дається визначення крадіжки і передбачено покарання за крадіжку без пом'якшуючих і без обтяжуючих обставин; 2) кваліфікований склад злочину, або склад злочину з кваліфікуючими ознаками, тобто з таки­ми, що обтяжують відповідальність і впливають на кваліфікацію. До них слід віднести, наприклад, вбивство за обтяжуючих обставин (ч. 2 ст. 115 КК); 3) особливо кваліфікований склад злочину, тобто склад злочину з ознаками, що додають злочинові особливої небезпечності (розбій, поєднаний зі спричиненням тяжких тілесних ушкоджень, — ч. 4 ст. 187 КК); 4) склад злочину з пом'якшуючими обставинами, що характеризується обставинами, які значною мірою знижують суспіль­ну небезпечність і караність цього виду злочину (умисне вбивство, вчинене у стані сильного душевного хвилювання — ст. 116 КК).

За характером структури складів злочину, тобто за способом описування їх ознак безпосередньо у кримінальному законі, усі вони можуть бути поділені на: 1) прості, які містять ознаки одного суспіль­но небезпечного діяння, що посягає на один об'єкт (ч. 1 ст. 115 КК); 2) складні, в яких законодавча конструкція ускладнена якими-небудь обставинами. Тому складними слід визнати склади з двома об'єктами (бандитизм — ст. 257 КК, розбій — ст. 187 КК), з двома формами вини (умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпіло­го, — ч. 2 ст. 121 КК) тощо. До числа складних відносять також альте­рнативні склади злочину, об'єктивна сторона яких може виражатися в кількох діях (державна зрада — ст. 111 КК) чи способах дії або в різ­них наслідках (порушення вимог законодавства про охорону праці — ч. 2 ст. 271 КК).

За особливостями конструкції вирізняють злочини з формальним складом, злочини з матеріальним складом і злочини з усіченим скла­дом. Таке конструювання ґрунтується на тому, що будь-який злочин у своєму розвитку може пройти низку стадій: готування, замах і закінче­ний злочин.

Злочином з формальним складом прийнято називати такий зло­чин, що не має суспільно небезпечних наслідків, а тому злочин вважається закінченим з моменту вчинення зазначених у законі дій (ст. 201 КК).

Злочином з матеріальним складом прийнято вважати злочин, за­кінчення якого пов'язується з настанням суспільно небезпечних нас­лідків (ст. 185 КК).

Злочином з усіченим складом звичайно визнають злочин, в якому момент закінчення злочину самим законом переноситься на стадію го­тування або на стадію замаху (ст. 187 КК).