1. Виконання наказу або розпорядження. Поняття, зміст і пра­вове значення цих обставин.

Дія чи бездіяльність особи, що заподіяла шкоду правоохоронюва-ним інтересам, не є злочином, якщо вона була вчинена з метою вико­нання законного наказу або розпорядження. Зміст закону полягає в то­му, що відповідальності підлягає не особа, що спричинила шкоду, внаслідок виконання виданого наказу чи розпорядження, а особа, яка видала наказ чи розпорядження.

Кримінально-правові принципи регулювання спричинення шкоди внаслідок виконання наказу були сформовані в міжнародному праві під час роботи Нюрнберзького міжнародного трибуналу у справі голо­вних німецьких воєнних злочинців, створеного після Другої світової війни.

Наказ — це видана в належній формі, належною особою, в межах її компетенції, офіційна, власна обов'язкова вимога виконати чи не ви­конати підлеглому якісь дії. У деяких випадках невиконання наказу тя­гне за собою кримінальну відповідальність (ст. 403 КК «Невиконання наказу»).

Кримінальне право (ч. 2 ст. 41 КК) визначає, що наказ чи розпоря­дження буде законним за таких умов: вони повинні бути видані від­повідною особою, в належному порядку, в межах її компетенції; наказ чи розпорядження повинні не суперечити чинному законодавству і не порушувати конституційних прав і свобод людини і громадянина.

Виконання наказу, згідно з чинним законодавством, буде закон­ним за таких умов: виконавцем наказу чи розпорядження може бути лише особа, підлегла особі, що видала наказ чи розпорядження; наказ чи розпорядження, належним чином видані, є обов'язковими для ви­конавця; виконання наказу чи розпорядження в їх межах призвело до спричинення шкоди правоохоронюваним інтересам; наказ чи розпоря­дження не повинно бути заздалегідь незаконним для виконавця.

Явна незаконність наказу або розпорядження означає, що вико­навець знає про їх явно незаконний, злочинний характер, або повинен знати про це на підставі покладених на нього юридичних обов'язків (наказ застосовувати зброю, під час припинення несанкціонованого мі­тингу).

Особа, яка відмовилася виконати явно злочинний наказ або розпо­рядження, не підлягає кримінальній відповідальності. Особа, що вико­нала явно злочинний наказ або розпорядження, за діяння, вчинені з метою виконання такого наказу або розпорядження, підлягає кримі­нальній відповідальності на загальних підставах, як і начальник, чиє волевиявлення вона виконала. Особа, яка знає про злочинність наказу або розпорядження, однак виконує його внаслідок примусу, підлягає кримінальній відповідальності за правилами, передбаченими ст. 40 КК.

У тих випадках, коли особа не усвідомлювала і не могла усвідоми­ти злочинного характеру наказу або розпорядження, відповідальності підлягає тільки та особа, яка видала злочинний наказ чи розпоряджен­ня. Водночас учинення злочину внаслідок порушення умов правомір­ності виконання наказу чи розпорядження може бути визнано обста­виною, що пом'якшує покарання.

2. Викрадення, привласнення, вимагання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів чи заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживання службовим становищем (ст. 308 кк).

Стаття складається з трьох частин, що містять заборонювальні но­рми. Родовим і безпосереднім об'єктом злочину є сфера обігу нарко­тичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів. Додатковим безпосереднім об'єктом може виступати життя та здоров'я особи, власність. Предмет злочину — наркотичні засоби, психотропні речо­вини або їх аналоги.

Об'єктивна сторона злочину полягає в умисному протиправ­ному вилученні наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів будь-яким способом з підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності чи в окремих громадян (при цьому не має значення правомірно чи незаконно особа володіла зазначеними предметами).

Способами такого вилучення є: 1) викрадення (крадіжка чи грабіж), 2) привласнення, 3) вимагання, 4) заволодіння вказаними засобами та речовинами шляхом шахрайства (ч. 1 ст. 308 КК); 5) заволодіння ними шляхом зловживання службової особи своїм службовим становищем (ч. 2 ст. 308 КК); 6) розбій (ч. 3 ст. 308 КК).

Викрадення — це обернення зазначених засобів або речовин на свою користь чи інших осіб шляхом крадіжки або ненасильницького грабежу. Привласнення — це дії, пов'язані з протиправним утриман­ням чи неповерненням наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів володільцю особою, якій вони були довірені по службі (для зберігання, перевезення, пересилання) або якою були вилучені в іншої особи, котра протиправно ними володіла, тощо. Вимагання — це вимо­га передачі вказаних засобів або речовин з погрозою застосування в майбутньому вбивства або насильства до потерпілого чи його близь­ких родичів, обмеження прав або законних інтересів цих осіб, пошко­дження чи знищення їхнього майна або майна, що перебуває в їхньому віданні чи під охороною, або розголошення відомостей, які потерпілий чи його близькі родичі бажають зберегти в таємниці (при цьому така вимога може супроводжуватись і реальним пошкодженням чи зни­щенням майна). Заволодіння наркотичними засобами, психотропними речовинами чи їх аналогами шляхом шахрайства — це заволодіння ними шляхом обману або зловживання довірою.

Спеціальні питання кваліфікації та призначення покарання за цей злочин, тлумачення окремих термінів і понять, відмежування його від інших злочинів розкриваються в постанові Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 р. № 4 «Про судову практику в справах про злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів».

Злочин є закінченим залежно від форми і способу діяння (усічений склад — при розбої; формальний склад — при вимаганні; матеріаль­ний склад — при крадіжці, грабежі, привласненні, шахрайстві чи заво-лодінні шляхом зловживання службової особи своїм службовим стано­вищем).

Суб'єкт злочину — фізична осудна особа, яка досягла 14-річного віку (при вчиненні крадіжки, грабежу, розбою та вимагання) або 16-річного віку (у всіх інших випадках).

Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. При розбої спеціальною метою є заволодіння наркотичними засобами, психотропними речовинами або їх аналогами.

Кваліфікуючими ознаками злочину (ч. 2 ст. 308 КК) є вчинення його: 1) повторно; 2) за попередньою змовою групою осіб; 3) із засто­суванням насильства, що не є небезпечним для життя чи здоров'я по­терпілого або з погрозою застосування такого насильства; 4) особою, яка раніше вчинила один із злочинів, передбачених статтями 306, 307, 310, 311, 312, 314, 317 КК; 5) у великих розмірах; 6) службовою осо­бою шляхом зловживання своїм службовим становищем.

Особливо кваліфікуючими ознаками злочину (ч. 3 ст. 308 КК) є вчинення його: 1) в особливо великих розмірах; 2) організованою гру­пою, а також 3) розбій з метою викрадення наркотичних засобів, пси­хотропних речовин, їх аналогів; 4) вимагання цих засобів чи речовин, поєднане з насильством, небезпечним для життя і здоров'я.

Незаконне заволодіння наркотичними засобами, психотропними речовинами, їх аналогами та наступне їх зберігання, перевезення, пе­ресилання з метою збуту чи без такої мети, а також їх незаконний збут утворюють сукупність злочинів, передбачених ст. 308 і ст. 307 чи ст. 309 КК, проте не утворюють ознаки повторності, передбаченої ч. 2 ст. 307 або ч. 2 ст. 309 КК (абз. 1 п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 р. № 4 «Про судову практику в спра­вах про злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних ре­човин, їх аналогів або прекурсорів»). Сукупність має місце й тоді, коли з викрадених наркотиковмісних рослин виготовляється наркотичний засіб нового виду (з коноплі — гашиш, анаша, настойка та екстракт, марихуана; з макової соломи — екстракційний або ацетильований опій тощо). Повторності в цьому разі також немає.

3. Задача:

О., працюючи начальником авторемонтної майстерні, під час вико­нання робіт в оглядовій ямі, нехтуючи наявністю паливно-мастильних матеріалів, запалив сірника, через що виникла пожежа, внаслідок якої зварник Д., який знаходився поруч, отримав тяжкі тілесні ушкодження.

Кваліфікуйте дії О.

Відповідь:

Дії О. потрібно кваліфікувати за ч. 2 ст. 270 і ч. 2 ст. 367 КК як по­рушення встановлених законодавством вимог протипожежної безпеки та   неналежне   виконання   службовою   особою   своїх службових обов'язків, через несумлінне ставлення до них (службова недбалість), що спричинило тяжкі наслідки у вигляді заподіяння тяжких тілесних ушкоджень.

 

Білет № 56