1. Випадок (казус). Його відміна від злочинної недбалості

Від злочинної недбалості треба відрізняти «випадок» («казус»). Особливе розповсюдження має «випадок» у справах із заподіяння шкоди життю та здоров’ю людини, виробничого травматизму, порушення правил безпеки руху та експлуатації транспорту.

«Випадок» - це такий психічний стан особи, коли вона не передбачає настання суспільно небезпечних наслідків, не повинна була або (і) не могла їх передбачити. Випадок виключає вину в поведінці особи.

У визначенні злочинної недбалості в поведінці особи важливе місце посідає встановлення обов’язку і можливості особи передбачити суспільно небезпечні наслідки. Обов’язок чи повинність передбачити наслідки («повинна була») в теорії кримінального права називають об’єктивним критерієм злочинної недбалості; можливість передба-чення («могла») - суб’єктивним критерієм. Для констатації злочинної недбалості необхідно сполучення об’єктивного і суб’єктивного критеріїв.

Обов’язок бути уважним і обачливим під час здійснення певних дій, передбачити настання їх небезпечних наслідків може виходити із вимог законів, спеціальних правил (інструкцій, положень), які регулюють ту чи іншу службову або професійну діяльність, а також із загальновизначених норм людського спілкування. Вирішальне значення має встановлення фактичної можливості особи передбачити вказані в законі наслідки. Ця можливість пов’язується: по-перше, з індивідуальними якостями особи (вік, освіта, ступінь підготовленості й кваліфікації, знання загальних і спеціальних правил обережності, наявність життєвого та професійного досвіду, стан здоров’я і т. ін.); по-друге, з тією конкретною ситуацією, в якій діяла дана особа.

На відміну від необережності, «випадок» характеризується відсут-ністю об’єктивного чи суб’єктивного критеріїв, які визначають необе-режність як вид вини, або одночасною відсутністю цих критеріїв.

Так, поняттям «випадок» охоплюється ситуація, коли, незважаючи на наявність у особи обов’язку передбачити суспільно небезпечні наслідки (об’єктивного критерію), вона, внаслідок конкретних обставин, не має реальної можливості їх передбачити (відсутній суб’єктивний критерій). Випадкове спричинення суспільно небезпечних наслідків може бути обумовлено також відсутністю тільки об’єктивного критерію необережності - обов’язку передбачити суспільно небезпечні наслідки. Наприклад, завідуючу магазином Н. було віддано під суд за службову недбалість, яка полягала в тому, що вона не перевірила якість ремонту печі, внаслідок чого виникла пожежа. Судова колегія з кримінальних справ Верховного Суду України закрила справу відносно Н. за відсутністю складу злочину, вказавши, що Н. не зобов’язана була передбачити можливість неякісного ремонту печі, оскільки вирішення цього питання не входило до її службових обов’язків.

Отже, «випадок» виключає кримінальну відповідальність за від-сутністю ознак складу злочину.

2. Незаконне полювання (ст. 248 кк)

Стаття складається з двох частин, що містять заборонювальні норми. Родовим об’єктом злочину є суспільні відносини, що забез-печують охорону довкілля. Безпосередній об’єкт злочину - встанов-лений порядок охорони, раціонального використання і відтворення тваринного світу суходолу (диких звірів і птахів як невід'ємної складової частини довкілля).

Предметом злочину є дикі звірі та птахи, що охороняються законом і перебувають у стані природної волі або утримуються в напів- вільних умовах, включені до державного мисливського фонду та які перебувають у мисливських угіддях, а також випущені туди з метою розведення. Не є предметом цього злочину звірі та птахи, які не охо-роняються законом (наприклад, сірі ворони, сороки, бродячі собаки і коти тощо), а також звірі та птахи, які перебувають у вольєрі, на зві- ро- або птахофермі, у зоопарку тощо (їх протиправний відстріл чи відлов слід кваліфікувати як злочин проти власності).

Об’єктивна сторона злочину (ч. 1 ст. 248 КК) виражається у:

1) порушенні правил полювання, якщо воно заподіяло істотну шкоду; 2) незаконному полюванні в заповідниках або на інших територіях та об’єктах природно-заповідного фонду; 3) полюванні на звірів, птахів чи інші види тваринного світу, що занесені до Червоної книги України.

Полювання - це дії людини, спрямовані на вистежування, пере-слідування з метою добування та власне добування (відстріл, відлов) мисливських тварин, які перебувають у стані природної волі чи утри-муються в напіввільних умовах. Полювання визнається кримінально караним за умови його незаконності. Порушення правил полювання означає, що цей вид використання тваринного світу здійснюється: 1) без належного дозволу (без ліцензії чи відстрільної картки); 2) в за-боронений час; 3) у недозволених місцях, зокрема на територіях та об’єктах природно-заповідного фонду; 4) забороненими знаряддями або способами; 5) стосовно тих видів тварин, які занесені до Червоної книги України.

До полювання прирівнюється перебування осіб: у межах мислив-ських угідь, зокрема й на польових і лісових дорогах (крім доріг за-гального користування), з будь-якою стрілецькою зброєю чи з капка-нами та іншими знаряддями добування звірів і птахів, або з собаками мисливських порід чи ловчими звірами та птахами, або з продукцією полювання; на дорогах загального користування з продукцією полю-вання або з будь-якою зібраною розчохленою стрілецькою зброєю.

Спеціальні питання кваліфікації та призначення покарання за цей злочин, тлумачення певних термінів і понять, відмежування його від інших злочинів розкриваються в постанові Пленуму Верховного Суду України № 17 від 10 грудня 2004 р. «Про судову практику у справах про злочини та інші правопорушення проти довкілля».

Порушення правил полювання є закінченим злочином із моменту заподіяння істотної шкоди (наприклад, зникнення того чи іншого виду тварин у певній місцевості; знищення місць компактного проживання та розмноження звірів і птахів, їхніх жител, споруд; руйнування об’єктів природного середовища; знищення тварин, відтворення яких з урахуванням особливостей або чисельності того чи іншого виду (видів) пов’язане зі значними труднощами; тощо), тобто має матеріальний склад. Незаконне полювання в заповідниках або на інших територіях і об’єктах природно-заповідного фонду чи полювання на об’єкти тваринного світу, занесені до Червоної книги України, вважається закінченим з моменту початку полювання незалежно від того, чи мали місце шкідливі наслідки (формальний склад).

Суб’єкт злочину загальний, тобто фізична осудна особа, яка досягла 16-річного віку.

Суб’єктивна сторона злочину характеризується умислом або нео-бережністю.

Кваліфікуючими ознаками злочину (ч. 2 ст. 248 КК) є вчинення його: 1) службовою особою з використанням службового становища; 2) за попередньою змовою групою осіб; 3) способом масового знищення звірів, птахів чи інших видів тваринного світу (це такі дії, які здатні спричинити чи спричинили загибель великої кількості представників дикої фауни, наприклад, знищення популяції або певного виду тваринного світу в тій чи іншій місцевості чи водоймі, застосування отруйних або вибухових речовин, газу, диму, електроструму, автоматичної зброї, спрямування стада тварин на болото тощо); 4) з використанням транспортних засобів (гелікоптера, автомашини, мотоциклу, моторного човна, трактора тощо, що застосовується безпосередньо для вистежування, переслідування та добування звірів і птахів); 5) особою, раніше судимою за цей злочин.

Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 248 КК - штраф до 100 неоподат-ковуваних мінімумів доходів громадян або обмеження волі на строк до 3 років, з конфіскацією знарядь і засобів полювання та всього добутого; за ч. 2 ст. 248 КК - штраф від 100 до 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеження волі на строк до 5 років, або позбавлення волі на той самий строк, з конфіскацією знарядь і засобів полювання та всього добутого.

3. Задача

М„ працюючи начальником відділу кадрів заводу, видав своєму знайомому Б. фіктивну довідку про те, що той працював на заводі 10 років, чим збільшив його трудовий стаж. Довідку Б. взяв для того, щоб належним чином оформити пенсію, що і зробив згодом, пред’явивши її у відповідні установи. Пенсію Б. отримував протягом року в загальній сумі 6000 гривень.

Кваліфікуйте дії М. і Б.

Відповідь

Дії М. потрібно кваліфікувати за ч. 1 ст. 366 КК як службове під-роблення, а дії Б. - за ч. 1 ст. 190 КК як шахрайство.

Білет № 38