1. Факультативні ознаки об’єктивної сторони складу злочину та їх кримінально-правове значення

До факультативних ознак об’єктивної сторони складу злочину належать: суспільно небезпечні наслідки, причиновий-зв’язок між ді-янням і суспільно небезпечними наслідками, місце, час, обстановка, спосіб, знаряддя і засоби вчинення злочину. Вони мають різне юридичне значення залежно від того, чи віднесені вони кримінальним законом до ознак певного складу злочину. Якщо ці ознаки включені в диспозицію кримінально-правової норми, то вони є обов’язковими для цього складу злочину і мають вирішальне значення для підстав кримінальної відповідальності та кваліфікації злочину. Якщо ж ці ознаки в диспозиції норми не передбачено, то для одних складів вони не мають юридичного значення, а для інших мають значення для визначення таких ознак злочину: суспільної небезпечності, винності, мотивів вчинення злочину, мети його вчинення. Незважаючи на це, спосіб злочину, а також місце, час і обстановка вчинення злочину притаманні будь-якому злочинному діянню, виступають у ролі постійних ознак, що мають місце завжди, у всіх випадках, у здійсненні будь-якого злочину. Саме тому в ст. 64 КПК України зазначено, що час, місце, спосіб вчинення злочину, які характеризують подію злочину, підлягають доведенню за кожною кримінальною справою.

Суспільно небезпечні наслідки - це передбачена кримінально- правовою нормою матеріальна чи нематеріальна шкода, заподіяна злочинною дією чи бездіяльністю об’єкта посягання.

Вчинювана злочином шкода може бути класифікована на два види:

1) матеріальні наслідки: фізичні (вбивство, тілесні ушкодження); майнові (зменшення майнових фондів, заподіяння інших майнових збитків); екологічні; 2) нематеріальні наслідки: ідеологічні; політичні; моральні.

Під причиновим зв’язком у кримінальному праві слід розуміти об’єктивно існуючий зв’язок між діянням - дією чи бездіяльністю (причиною) - і суспільно небезпечними наслідками (наслідком), коли дія чи бездіяльність викликає настання суспільно небезпечного наслідку.

Місце вчинення злочину - це певна територія або інше місце, де відбувається суспільно небезпечне діяння і настають його суспільно небезпечні наслідки.

Час вчинення злочину - це певний проміжок часу, протягом якого відбувається суспільно небезпечне діяння і настають суспільно не-безпечні наслідки.

Обстановка вчинення злочину - це конкретні об’єктивно-предметні умови, в яких вчиняється злочин.

Спосіб вчинення злочину - це певний метод, порядок і послідовність рухів, що застосовуються особою для вчинення злочину.

Засоби вчинення злочину - це предмети матеріального світу, що сприяють (полегшують) вчиненню особою злочину.

Знаряддями вчинення злочину називаються ті предмети, речі, за допомоги яких безпосередньо було вчинено злочин.

2. Виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пере-силання, ввезення в Україну з метою збуту або збут підроблених грошей, державних цінних паперів чи білетів державної лотереї (ст. 199 кк)

Стаття складається з трьох частин, що містять заборонювальні норми, та примітки. Родовим об’єктом злочину є сфера господарської діяльності (врегульовані державою відносини між членами суспільства з приводу виробництва і реалізації товарів, продукції різного призначення, виконання робіт і надання послуг, тобто правовідносини, які складають систему господарювання). Безпосередній об’єкт злочину - встановлений законодавством порядок формування і функціонування кредитно-грошової системи України. Предмет цього злочину становлять: підроблені національна валюта України у виді банкнот чи металевої монети; іноземна валюта; державні цінні папери; білети державної лотереї.

Об’єктивна сторона злочину (ч. 1 ст. 199) полягає у: 1) виго-товленні; 2) зберіганні; 3) придбанні; 4) перевезенні; 5) пересиланні; 6) ввезенні в Україну; 7) збуті зазначених вище предметів.

Виготовлення - це дії, внаслідок яких створюються підроблені валюта, державні цінні папери чи білети державних лотерей (наприклад, друкування типографським способом, малювання, ксерокопіювання тощо). Зберігання - перебування цих предметів безпосередньо у винного чи в будь-якому іншому місці, де вони перебувають у його розпорядженні та під контролем. Придбання - їх оплатне чи безоплатне отримання винним від іншої особи (наприклад, купівля, обмін, одержання в подарунок, виграш в азартні ігри; привласнення знайдених таких предметів тощо). Перевезення - переміщення їх винним із використанням будь-яких транспортних засобів. Пересилання - переміщення їх винним у просторі з використанням засобів поштового зв’язку (наприклад, у листах, посилках, бандеролях, інших поштових відправленнях). Ввезення в Україну - їх переміщення винним із-за кордону на територію України. Збут - їх умисне відчуження - як оплатне, так і безоплатне (використання як засобу платежу, продаж, розмін, обмін, дарування, передача в борг або в рахунок покриття боргу тощо).

Спеціальні питання кваліфікації та призначення покарання за даний злочин, тлумачення окремих термінів і понять, відмежування його від інших злочинів розкриваються в постанові Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1996 р. № 6 «Про практику розгляду судами кримінальних справ про виготовлення або збут підроблених грошей чи цінних паперів».

Злочин є закінченим з моменту вчинення будь-якої із зазначених дій (формальний склад).

Суб’єкт злочину - загальний, тобто фізична осудна особа, яка до-сягла 16-річного віку.

Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом і спеціальною метою подальшого збуту предметів злочину.

Кваліфікуючими ознаками злочину (ч. 2 ст. 199 КК) є вчинення його: 1) повторно; 2) за попередньою змовою групою осіб; 3) у великому розмірі (якщо сума підробки у 200 та більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян).

Особливо кваліфікуючими ознаками злочину (ч. З ст. 199 КК) є вчинення його: 1) організованою групою; 2) в особливо великому розмірі (якщо сума підробки у 400 та більше разів перевищує неопо-датковуваний мінімум доходів громадян).

Підроблення лише цифрового номіналу купюри іноземної валюти у разі спроби її збуту має кваліфікуватися лише як готування до шахрайства, а за фактичного збуту такої купюри - як шахрайство (див. п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1996 р. № 6 «Про практику розгляду судами кримінальних справ про виготовлення або збут підроблених грошей чи цінних паперів»), оскільки у такій купюрі буде неузгодженість цифрового та буквеного номіналів, що виключає можливість перебування такої купюри в обігу. Підробляючи лише цифровий номінал купюри іноземної валюти, винна особа розраховує на те, що конкретний потерпілий, якому збувається така купюра, за певних обставин не виявить підробки. Пересічний же громадянин, який раніше «тримав у руках» іноземну валюту, таку її підробку у звичайних умовах здатний виявити. Як виготовлення підроблених грошей, державних цінних паперів та білетів державних лотерей мають кваліфікуватись і дії особи, яка свідомо придбала підроблені гроші, державні цінні папери чи білети державних лотерей з метою їх наступного збуту і для надання їм більшої подібності до справжніх і внесла до них додаткові підробки, які створювали можливість перебування їх в обігу (див. абз. 1 п. 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1996 р. № 6 «Про практику розгляду судами кримінальних справ про виготовлення або збут підроблених грошей чи цінних паперів»).

Виготовлення з метою збуту підроблених бездокументарних дер-жавних цінних паперів, їх підроблення чи використання підроблених бездокументарних державних цінних паперів, які існують у формі відкритого зберігачем рахунку, здійснюються внесенням неправдивих даних до рахунку в цінних паперах у зберігана на електронних носіях інформації, тобто є одночасно несанкціонованим втручанням у роботу автоматизованої системи, якою є така система реєстру. Такі дії одночасно утворюють і склад злочину, передбачений ст. 361 КК, і мають кваліфікуватися за сукупністю злочинів, передбачених частинами 1, 2 чи 3 ст. 199 КК та відповідною частиною ст. 361 КК, оскільки внесення змін у рахунок є підробкою інформації чи спотворенням процесу її обробки.

Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 199 КК - позбавлення волі на строк від 3 до 7 років; за ч. 2 ст. 199 КК - позбавлення волі на строк від 5 до 10 років; за ч. З ст. 199 КК - позбавлення волі на строк від 8 до 12 років з конфіскацією майна.

3. Задача

Ч., який систематично пиячив, під час випивок пригощав свого 15- річного сина та його приятеля Б. спиртними напоями. Одного разу він запропонував їм здійснювати крадіжки. Перші кілька крадіжок підлітки вчинили разом з Ч. У подальшому син Ч. та його приятель Б. вчиняли крадіжки самі, а Ч. тільки приймав викрадене і розпоряджався ним.

Кваліфікуйте дії зазначених осіб.

Відповідь

Дії Ч. потрібно кваліфікувати за ст. 304, ч. 2 ст. 185 і ч. 5 ст. 27,

ч. 2 ст. 185 КК як втягнення неповнолітніх в злочинну діяльність і пияцтво, крадіжки, вчинені повторно й за попередньою змовою групою осіб, та пособництво у крадіжках, вчинених повторно й за попередньою змовою групою осіб.

Дії сина Ч. та його приятеля Б. потрібно кваліфікувати за ч. 2 ст. 185 КК як крадіжки, вчинені повторно й за попередньою змовою групою осіб.

Білет № 28