2. Торгівля людьми або інша незаконна угода щодо людини (ст. 149 кк). Конвенція оон про боротьбу з торгівлею людьми і експлуатацією проституції третіми особами від 21 березня 1949 р.

Стаття складається з трьох частин, які містять заборонювальні но­рми, та примітки, що має три пункти.

У «Конвенції про боротьбу з торгівлею людьми і з експлуатацією проституції третіми особами» від 21 березня 1950 р. (УРСР приєдна­лась до Конвенції 15 листопада 1954 р.) визначається, що проституція і зло, яке супроводжує її, яким є торгівля людьми, що має на меті прос­титуцію, несумісні з гідністю і цінністю людської особи і загрожують добробуту людини, сім'ї і суспільства. Тому, згідно ст. 1 Сторони в цій Конвенції зобов'язуються накладати кару на кожного, хто для вдово­лення похоті іншої особи: 1) зводить, умовляє або спокушає з метою проституції іншу особу, навіть за згодою цієї особи; 2) експлуатує про­ституцію іншої особи, навіть за згодою цієї особи.

Родовим та безпосереднім об'єктом злочину є воля, честь і гід­ність особи. Додатковий факультативний безпосередній об'єкт — життя та здоров'я особи, встановлений порядок здійснення службови­ми особами своїх повноважень, суспільна моральність тощо. Потерпі­лий від злочину — будь-яка особа з 18-річного віку. Вчинення цього злочину щодо неповнолітнього утворює кваліфікований вид злочину (ч. 2 ст. 149 КК), а щодо малолітнього — особливо кваліфікований (ч. 3 ст. 149 КК).

Об'єктивна сторона злочину (ч. 1 ст. 149 КК) виражається у таких формах: 1) торгівля людьми; 2) здійснення іншої незаконної угоди, об'єктом якої є людина; 3) вербування людини; 4) переміщення людини; 5) переховування людини; 6) передача людини; 7) одержання людини.

Торгівля людьми — це вчинення актів куплі-продажу людей. Здійс­нення іншої незаконної угоди, об'єктом якої є людина, включає здійс­нення таких угод, як дарування, міна, надання у безоплатне користу­вання, передача в рахунок погашення боргу, та будь-які інші дії, за якими особа передається для експлуатації. Вербування людини — це дії, що полягають у досягненні домовленності через безпосереднє на­ймання людини, тобто запрошування та набору добровольців начебто для участі у певній діяльності. Переміщення людини — це зміна місця перебування людини через її перевезення та інше переміщення як че­рез державний кордон України, так і в межах території України. Пере­ховування людини — це розміщення людини у певному приміщенні, у транспортному засобі, у певній місцевості тощо, надання їй підробле­них документів, вчинення щодо неї пластичної операції тощо. Переда­ча та одержання людини — це дії, вчинені після акту куплі-продажу щодо людини, її вебування, переміщення тощо, пов'язані з переходом фактичного контролю над нею від однієї особи (групи осіб) до іншої.

Обов'язковою ознакою злочину, передбаченого ч. 1 ст. 149 КК, якщо він вчинюється у третій — сьомій формах, крім випадків вчи­нення його щодо малолітнього та неповнолітнього, є спосіб — викори­стання обману, шантажу чи уразливого стану особи. Приміром, під уразливим станом особи (у статтях 149 та 303 КК) слід розуміти зумо­влений фізичними чи психічними властивостями або зовнішніми об­ставинами стан особи, який позбавляє або обмежує її здатність усвідо­млювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними, приймати за своєю волею самостійні рішення, чинити опір насильницьким чи іншим неза­конним діям, збіг тяжких особистих, сімейних або інших обставин (п. 2 примітки до ст. 149 КК).

У перших двох формах злочин є закінченим з моменту продажу (іншої передачі) людини іншій особі (особам). Злочин у його третій — сьомій формах є закінченим з того моменту, коли жертва злочину, від­повідно, завербована, переміщена, перехована, передана чи одержана.

Суб'єкт злочину — загальний, тобто фізична осудна особа, що до­сягла 16-річного віку.

Суб'єктивна сторона злочину передбачає прямий умисел і, зазви­чай, корисливий мотив. Для третьої — сьомої форм цього злочину обов'язковою ознакою є мета експлуатації людини. Відповідно до п. 1 примітки до ст. 149 КК, під експлуатацією людини слід розуміти всі форми сексуальної експлуатації, використання в порнобізнесі, приму­сову працю або примусове надання послуг, рабство або звичаї, подібні до рабства, підневільний стан, залучення в боргову кабалу, вилучення органів, проведення дослідів над людиною без її згоди, усиновлення (удочеріння) з метою наживи, примусову вагітність, втягнення у зло­чинну діяльність, використання у збройних конфліктах тощо.

Кваліфікуючими ознаками злочину (ч. 2 ст. 149 КК) є вчинення його: 1) щодо неповнолітнього; 2) щодо кількох осіб; 3) повторно; 4) за попередньою змовою групою осіб; 5) службовою особою з викорис­танням службового становища; 6) особою, від якої потерпілий був у матеріальній або іншій залежності; 7) у поєднанні з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого чи його близьких, або 8) з погрозою застосування такого насильства.

Особливо кваліфікуючими ознаками злочину (ч. 3 ст. 149 КК) ви­знається вчинення тих самих дій: 1) щодо малолітнього; 2) організованою групою; 2) у поєднанні з насильством, яке є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого чи його близьких, або 4) з погрозою застосування такого насильства, а так само 5) якщо вони спричинили тяжкі наслідки (це може бути тяжка хвороба, заподіяння потерпілому тяжкого тілесного ушкодження, самогубство жертви чи її зникнення безвісти тощо).

Відповідальність за вербування, переміщення, переховування, пе­редачу або одержання малолітнього чи неповнолітнього за цією стат­тею має наставати незалежно від того, чи вчинені такі дії з викорис­танням обману, шантажу чи уразливого стану зазначених осіб або із застосуванням чи погрозою застосування насильства, використання службового становища, або особою, від якої потерпілий був у матеріа­льній чи іншій залежності (п. 3 примітки до ст. 149 КК).

3. Задача:

К їхав на своїй автомашині із Черкас до Києва. На шляху він поба­чив збиту кимось людину. Зупинивши машину, К з'ясував, що потер­ггілий знаходиться в небезпечному для життя стані, бо має значні тіле­сні ушкодження. Побоюючись, що його можуть визнати винним в наї­зді на людину, К. залишив потерпілого на шляху і нікого не сповістив про це. Потерпілий згодом помер на місці пригоди. Кваліфікуйте дії К

Відповідь:

Дії К необхідно кваліфікувати за ч. 3 ст. 135 КК як залишення в небезпеці, що спричинило смерть потерпілого. Згідно ч. 2 ст. 37 Основ законодавства України про охорону здоров'я, водії зобов'язані (тобто вони можуть бути спеціальними суб'єктами) надавати першу медичну допомогу потерпілим внаслідок дорожньо-транспортних подій і нада­вати транспортний засіб для доставки у найближчий медичний заклад осіб, які потребують невідкладної медичної допомоги.

 

Білет № 14