1 Ввр України. - 1992. - № 27. - Ст. 385.

2. повернення на роботу реабілітованих осіб;

3. працівник був притягнений до кримінальної відповідально­сті, що згодом визнано незаконним, якщо він звернувся із заявою про поновлення на роботі не пізніше 1 місяця від дня винесення виправдувального вироку чи постанови;

4. працівник поновлений на роботі рішенням суду.

В інших випадках, передбачених законодавством, особи мають право на попереднє місце роботи лише тоді, коли воно є вакантним. В іншому разі вони мають право на працевлаштування на тому ж або за їх згодою на іншому підприємстві.

Такі пільги мають особи:

• звільнені після закінчення строкової військової служби;

• що повернулися з-за кордону після закінчення строку дого­вору;

• у яких закінчився строк випробування.

У випадку звільнення внаслідок поновлення на роботі пра­цівника, який раніше виконував цю роботу, одержання попере­дньої згоди профспілкового органу законодавством не передба­чено. Працівникові, звільненому за п. 6 ст. 40 КЗпП, має бути виплачена вихідна допомога в розмірі середнього місячеюго заро­бітку.

Щодо звільнення внаслідок появи на роботі в нетверезому сталі, у стані наркотичного чи токсичного сп'яніння, то факт появи на роботі працівника в такому стані незалежно від наслідків є підста­вою для припинення з ним власником або уповноваженим ним ор­ганом трудових відносин. Це має бути підтверджене медичним осві­дченням працівника або актом, склад еним власником чи уповно­важеним ним органом за участю членів профспілкового органу, по­казаннями свідків чи іншими доказами в той же день, коли був здійснений проступок.

Звільнення з роботи на цій підставі допускається, якщо праців­ник у такому стані знаходиться:

1 )у робочий час;

2. на місці виконання своїх трудових обов'язків;

3. не па своєму робочому місці, але на тій території, де йому доручено виконувати свої трудові обов'язки.

Для працівників із ненормованим робочим днем час перебуван­ня на роботі понад установлену його загальну тривалість також вважається робочим. Розірвання працівником на таких підставах трудового договору потребує від власника або уповноваженого ним органу одержання попередньої згоди профспілкового органу на його звільнення. Власник або уповноважений ним орган також має пра­во відсторонити такого працівника від роботи (ст. 46 КЗпП).

Для звільнення працівника за вчинення за місцем роботи роз­крадання майна власника необхідно, щоб:

1. мав місце конкретний факт;

2. розкрадання було скоєно на тому ж підприємстві, де він пра­цює, чи па іншому, у трудових відносинах з яким він не пе­ребуває, але з якихось причин виконує там свої трудові обо­в'язки, незалежно від того, у робочий час чи ні була скоєна крадіжка;

3. викрадене майно має власника в особі держави, громадської організації чи іншого об'єднання громадян;

4. факт розкрадання майна підтверджений вироком суду чи прийнятою постановою про накладення адміністративного стягнення або заходів громадського впливу.

Відповідно до ст. 148 КЗпП, трудовий договір може бути розір­ваний із зазначених підстав не пізніше одного місяця з дня набран­ня законної сили вироком суду чи дня прийняття постанови гро­мадського впливу за вчинення крадіжки, не враховуючи часу зві­льнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацезда­тністю або перебуванням його у відпустці. Одержання попередньої згоди профспілкового органу на звільнення з цих мотивів законом не передбачене.

За одноразове грубе порушення трудових обов'язків власник або уповноважений ним орган може розірвати трудовий договір:

1. з керівництвом підприємства (філії, представництва чи ін­шого відокремленого підрозділу) та його заступника;

2. з головним бухгалтером підприємства, установи, організа­ції та його заступниками;

3. із службовими особами митних органів і державних подат­кових інспекцій, яким присвоєні персональні звання;

4. зі службовими особами державної контрольно-ревізійної служби та органів державного контролю за цінами (п. 1 ст. 41 КЗпП).

Для вирішення питання, чи є грубим вчинене порушення, по­трібно виходити:

• з характеру проступку;

• з обставин, за яких його вчинено;

• з того, яку ним завдано (могло бути завдано) шкоду.

Усе це встановлює власник або уповноважений ним орган. Для звільнення за цими мотивами не потрібно вчинення ряду порушень, а достатньо лише одного з них. Законодавством не передбачено оде­ржання власником або уповноваженим ним органом попередньої згоди профспілкового органу для звільнення працівника за п. 1 ст. 41 КЗпП. Разом із тим не допускається звільнення працівника на цій підставі в період його тимчасової непрацездатності, а також у період перебування у відпустці.

Звільнення можливе також за вив ні дії працівника, який без­посередньо обслуговує грошові або товарні цінності, якщо ці дії мають підстави для втрати довір'я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу.

У зв'язку з втратою довір'я можуть бути звільнені лише ті пра­цівники, які безпосередньо обслуговують грошові, матеріальні цін­ності, тобто зайняті прийняттям, зберіганням, транспортуванням, обробкою, відпуском, використанням у процесі виробництва і роз­поділом цих цінностей, незалежно від того, у якому розмірі на них покладена матеріальна відповідальність за шкоду, заподіяну влас­нику, підприємству.

Для втрати довір'я не обов'язково, щоб шкода була наяв­ною. Може бути достатньо й того, що працівник своїми діями створив реальну можливість для заподіяння шкоди. Також не обов'язково, щоб такі дії працівника мали систематичний хара­ктер, достатньо й одиночного факту. Ці факти чи дії мають під­тверджуватись відповідними докуме нтами (акти ревізі й, інвен­таризації, акти про обрахування, обважування, порушення пра­вил торгівлі тощо).

При встановленні в передбаченому законом порядку факту вчи­нення працівниками розкрадання, хабарництва та інших корис­ливих порушень, ці працівники можуть бути звільнені на підставі втрати довір'я до них і в тому випадку, коли зазначені дії не пов'я­зані з їх роботою. Не можна звільнити у зв'язку з втрато ю довір'я працівників, які несуть бригадну матеріальну відповідальність, якщо конкретні винуватці заподіяння шкоди не виявлені.

Розірвання трудового договору з працівником за п. 2 ст. 41 КЗпП не є заходом дисциплінарного стягнення, і тому строки й порядок дисциплінарного стягнення на цей випадок не поширюється. Звіль­нення працівника за цими мотивами не має проводитись у період перебування його у відпустці, а також тимчасової непрацездатності. Також для цього власник або уповноважений ним орган повинен одержати попередньо згоду профспілкового органу (ст. 43 КЗпП).

Що стосується звільнення працівника, який виконує виховні функції, за вчинення аморального проступку, не сумісного з продов- женням даної роботи, то до категорії працівників, які виконують виховні функції, належать учителі, викладачі, практикуючі пси­хологи, соціальні педагоги, майстри виробничого навчання, мето­дисти, педагогічні працівники позашкільних закладів та ін. Пра­цівники, основний зміст роботи яких не пов'язаний безпосередньо з виконанням виховної функції (обслуговуючий персонал навчаль­них закл адів тощо), не можуть бути звільнені на цій підставі.

Звільнення працівника, що вчинив аморальний проступок, до­пускається як за вчинення його при виконанні трудових обов'яз­ків, так і не пов'язаних з ними (у громадських місцях або побуті).

Для звільнення на цій підставі необхідні умови:

• аморальний проступок має бути підтверджений;

• скоєння проступку не сумісне з продовженням роботи, що має виховну функцію.

Підтвердженням проступку можуть бути свідчення громадян, акти різних органів та організацій. Аморальність скоєного просту­пку не дає права виконувати трудові обов'язки, що потребують ви­сокої моральної чистоти та бездоганної поведінки.

При звільненні працівника за п. З ст. 41 КЗпП потрібно додер­жуватись таких вимог:

1. отримати попередню згоду на це профспілкового органу;

2. не звільняти працівника за його відсутності або під час його тимчасової непрацездатності.

Щодо звільнення тимчасових працівників та працівників, за­йнятих на сезонних роботах, то трудовий договір з ними може бути розірваний з ініціативи власника або уповноваженого ним органу на підставах, передбачених чинним законодавством, а також у випадках:

• невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором;

• припинення робіт на підприємстві, в установі, організації строком більше одного тижня без причин виробничого ха­рактеру, а також скорочення обсягів робіт;

• неявки тимчасового працівника на роботу більш як два тижні підряд унаслідок тимчасової непрацездатності; при втраті працездатності, унаслідок трудового каліцтва, про­фесіонального захворювання або хвороби на туберкульоз місце роботи (посада) зберігається за ним до відновлення працездатності або встановлення інвалідності, але не біль­ше, ніж до закінчення строку роботи за договором.

На підставі порушення встановлених правил провадиться звіль­нення, якщо прийнята на роботу особа:

1. була засуджена за розкрадання майна або інші корисливі злочини, а її нова робота пов'язана з матеріальною відпові­дальністю;

2. за вироком суду не має права обіймати певні посади або за­йматися певною діяльністю;

3. має родинні стосунки з керівними працівниками підприємс­тва, якщо їхня робота пов'язана з безпосередньою підпо­рядкованістю або підпорядкованістю один одному.

Законодавством (ст. 45 КЗпП) передбачено розірвання трудо­вого договору (контракту) з керівником підприємства або усунення його з обійманої посади, якщо він порушує законодавство про пра­цю і не виконує зобов'язань за колективним договором, на вимогу профспілкового органу, який за дорученням трудового колективу підписав колективний договір.

У тому випадку, коли колективний договір підписав інший уповноважений на представництво орган, трудовий договір із ке­рівником може бути розірвано за такими мотивами на вимогу цьо­го органу.

Якщо власник або уповноважений ним орган, керівник, щодо якого висунуто вимогу про розірвання договору, не погоджуються з цією вимогою, вони можуть оскаржити її в суді у двотижневий строк. У такому разі виконання вимоги про розірвання трудового догово­ру зупиняється до винесення судом ріпіення. Зразки позовних заяв до місцевого суду про відновлення порушених трудових прав пра­цівників наводиться в додатках 54-59.

Контрольні запитання

1. У якому нормативному акті передбачені основні напрямки роботи юридичної служби підприємства в забезпеченні додержання законо­давства про працю?

2. Що ви розумієте під трудовими правовідносинами?

3. У чому полягає сутність трудових правовідносин?

4. Яким чином юридична служба бере участь у розробці документів право­вого характеру, що регулюють трудові правовідносини на підігриємстві?

5. Яким чином юридична служба бере участь у роботі по зміцненню трудової дисципліни на підприємстві?

6. Назвіть причини виникнення трудових спорів.

Слисок використаної літератури

Нормативно-правові акти

1. Конституція України // ВВР України. - 1996. - № ЗО. - Ст. 141.

2. Закон України «Про відпустки»// ВВР України. - 1997.-№ 2.-Ст. 4.

3. Закон України «Про зайнятість населення» // ВВР України. - 1991.- № 14. - Ст. 170.

4. Закон України «Про колективні договори й угоди» // ВВР України. - 1993.-№36. -Ст. 361.

5. Закон України «Про компенсацію громадянам втрати частини дохо­дів, у зв'язку з порушенням строків їх виплати» // ВВР України. - 2000.-№49.-Ст. 422.

6. Закон України «Про оплату праці» //ВВР України. - 1995.-№ 17.- Ст. 121.

7. Кодекс Законів про працю України з постатейними матеріалами. Бюлетень законодавства і юридичної практики України : у 2 ч. - К. : Юрінком Інтер, 2004.

8. Положення про дисципліну працівників залізничного транспорту : Постанова Кабінету Міністрів України від 26.01.1993 р. № 55 // Зібрання постанов Уряду України. - 1993. - № 4-5. — Ст. 71.

9. Про застосування контрактної форми трудового договору: Постанова Кабінету Міністрів України від 19.03.1994 р. № 170 // Зібрання по­станов Уряду України. - 1994. - № 7. - Ст. 172.

10. Положення про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати : Поста­нова Кабінету Міністрів України від 20.12.1997 р. № 1427 // Офіцій­ний вісник України. - 1997. - № 52. - С. 50.

Матеріали судової практики

1. Про практику розгляду судами трудових спорів : Постанова Плену- хму Верховного Суду України від 16.11.1992 р. // Офіційний вісник України. - 1992. - № 12.

2. Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя: По­станова Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 р. № 9 // Юридичний вісник України. — 1996. - № 48.

3. Про практику застосування судами законодавства про оплату праці. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 р. № 13.

Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподія­ної підприємствам їх працівниками : Постанова Пленуму Верховно­го Суду України від 29.12.92 № 14 // Кодекс законів про працю. З постатейними матеріалами. Бюлетень законодавства і юридичної практики. - Ч. 1.- К. : Юрінком Інтер, 2004. - С. 551-560

.

1

2

З

4

5

6

7

8

1

2

З

4

5

6

7

8

9

Юридична література

Болотіна Н. Б. Трудове право України : підручник / Н. Б. Болотіна. — 5-те вид., перероб. і доп. - К. : Знання, 2008. - 860 с.

Прокопенко В. І. Трудове право / В. І. Прокопенко. - К., 1996.

Прокопенко В. І. Трудове право України / В. І. Прокопенко. - X., 1998.

Прокопенко В. І. Трудовий договір і трудові правовідносини / В. І. Про­копенко. -К, 1971.-С. 81.

Процевський А. И. Предмет трудового права / А. И. Процевський. — М., 1979.-С. 5.

Трудове право України: практикум: навчальний посібник / П. Д. Пили- пенко, 3. Я. Козак, Д. Р. Лещук та ін. - К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2008. - 344 с.

Трудове право України: академічний курс: підручник / П. Д. Пилипен- ко, В. Я. Бурак, 3. Я. Казак та ін. - 3-тє вид., перероб. та доп. - К. : Видавничий Дім «Ін Юре», 2007. - 536 с.

Хуторян Н. М. Проблеми відповідальності в трудовому праві / Н. М. Ху­торян. - К., 1999. - С. 89-117.

Наукові статті

Бенедиктова В. М. Регулювання робочого часу в умовах ринкової еко­номіки / В. М. Венедиктова // Право України. - 2000. - № 10. - С. 67.

Заржицький О. Про трудові процесуальні правовідносини / О. Зар- жицький // Право України. - 2008. — № 3. — С. 65-67.

Кожушко С. Трудова дисципліна в системі елементів трудових пра­вовідносин / С. Кожушко // Право України. - 2005. - № 9. - С. 89-91.

Козуб І. Природне право на працю осіб із зниженою працездатністю / І. Козуб // Підприємництво, господарство і право. - 2009. - № 10. - С.122-126.

Козуб І. Гарантії права на працю осіб із зниженою працездатністю при припиненні трудових правовідносин /1. Козуб // Підприємницт­во, господарство і право. - 2009. - № 7. - С. 93-98.

Константінова Н. Поняття заходів захисту в трудовому праві / Н. Кон- стантінова // Право України. - 2005. - № 4. - С. 45-48.

Костюк В. Поняття та ознаки правосуб'єктності в умовах кодифікації трудового законодавства: проблеми та напрями вирішення / В. Кос­тюк // Право України. - 2009. - № 3. - С. 48-53.

Мосейчук Р. Функції юридичної служби підприємства в процесі відшкодування збитків / Р. Мосейчук // Право України. - 2004. - С.50-53.

Процевський В. Відсторонення від роботи / В. Процевськи а // Право України. - 1996. - № 8.

10. Пилиленко Т. Способи укладення трудового договору / Т. Пилипен- ко // Право України. - 2001. - № 4.

11. Титаренко В. Юрисконсульт на підприємстві / В. Титаренко, X. Лу- щак И Право України. - 2004. - № 12. - С. 105-108.

12. Хара В. Реформування трудових відносин за проектом Трудового ко­дексу України / В. Хара // Право України. - 2009. - № 3. - С. 22-26.

13. Хуторян Н. М. Проблеми правового регулювання відпусток у проекті Трудового кодексу України / Н. М. Хуторян // Право України. - 2009. -№3. - С. 35-40.

14. Щербина В. Загальна характеристика структури охоронних право­відносин у трудовому праві / В. Щербина // Право України. - 2005. - № 4. - С. 45-48.

15. Щербина В. Соціальні та правові засади забезпечення соціального миру та належного морально-психологічного клімату між роботодав­цями та працівниками в умовах ринкових відносин / Б. Щербина // Право України. - 2005. - № 7. - С. 22-26.

16. Щербина В. Розірвання трудового договору з ініціативи роботодав­ця: порівняльно-правовий аспект / В. Щербина // Підприємництво, господарство і право. - 2008. — № 11. — С. 145-149.

17. Яресько А. Поліпшення механізму розгляду індивідуальних трудо­вих спорів / А. Яресько // Право України. - 2000. - № 10. - С. 67.

Розділ 10

Участь юридичної служби в природоохоронній діяльності