Розділ 9

Участь юридичної служби в забезпеченні дотримання законодавства про працю та трудової

дисципліни

9.11. Основні напрямки роботи юридичної служби в забезпеченні законодавства про працю

Юридичні служби підприємств беруть активну участь у роботі із забезпечення дотримання законодавства про працю та зміцненні трудової дисципліни, яка здійснюється керівниками підприємств, структурних підрозділів, відділами кадрів, охорони праці й тех­ніки безпеки, іншими службами. Форми та методи участі в за­безпеченні додержання законодавства про працю та зміцненні трудової дисципліни повинні відображатися в положенні про юридичну службу.

Основні напрямки роботи юридичної служби підприємства в забезпеченні додержання законодавства про працю та в зміцненні трудової дисципліни передбачені Загальним положенням про юри­дичну службу міністерства, іншого органу виконавчої влади, дер­жавного підприємства, установи та організації, затвердженого по­становою Кабінету Міністрів України від 26.11.2008 р. № 1040¹. Зокрема:

- перевірка на відповідність законодавству проектів наказів, ін­ших актів, що подаються на підпис керівника підприємства

та візування їх за наявності погодження цих проектів заін­тересованими підрозділами;

• здійснення контролю за відповідністю законодавству актів, прийнятих керівниками структурних підрозділів, внесення пропозицій керівникові підприємства для вжиття заходів до їх зміни чи скасування;

• забезпечення обліку і зберігання текстів законодавчих та інших нормативних актів, а також актів нормативного ха­рактеру, виданих підприємством;

• участь у підготовці заходів щодо зміцнення трудової дисци­пліни, забезпечення охорони праці на виробництві, надан­ня правової допомоги працівникам підприємства, які потре­бують соціального захисту.

Реалізація основних напрямків роботи юридичної служби в за­безпеченні законодавства про працю та зміцненні трудової дисцип­ліни здійснюється на підставі планів роботи юридичної служби. Пропозиції юридичної служби щодо приведення у відповідність із законодавством проектів рішень, наказів, інших правових актів підприємства, що суперечать закону, є обов'язковими для розгля­ду керівниками підприємства та його структурних підрозділів.

Слід також використовувати аналітичні матеріали про стан трудової дисципліни, які розробляються відділом кадрів за під­розділами, а також підготовлені відповідними службами матеріа­ли узагальнень листів, заяв, скарг працівників, документи комі­сій, судову практику з розгляду трудових спорів, які виникли на підприємстві.

9.2. Правове регулювання трудових правовідносин і участь юридичної служби в цьому процесі

Трудові правовідносини - це юридична форма вираження суспі­льно-трудових правовідносин між працівником і роботодавцем, що закріплює їх трудові права та обов'язки стосовно виконання за винагороду обумовленої трудовим договором роботи за умови створення роботодавцем для цього належних умов з підпорядку­ванням внутрішньому трудовому розпорядку, що діє на даному підприємстві.

Підставою виникнення трудових правовідносин є юридичний факт, конкретна обставина, з якою правова норма пов'язує певні правові наслідки. Стосовно трудових правовідносин юридичним фактом є укладення добровільної угоди - трудового договору між роботодавцем і працівником, результатом якої е видання наказу керівника про призначення на посаду, зарахування на роботу. У деяких випадках трудові правовідносини виникають у результаті конкурсного відбору на заміщувану посаду, працевлаштування молодих спеціалістів та інше.

Сутність трудових правовідносин полягає в тому, що одна їх сторона, иабуваючи статусу працівника конкретного підприємства, зобов'язана виконувати роботу за обумовленою спеціальністю, ква­ліфікацією чи на певній посаді, а інша - роботодавець - зобов'я­зується створити для працІБ;ника необхідні для виконання покла­деної на нього роботи умови і. відповідно її оплачувати. Обумовлена цим фактична діяльність сторін трудових відносин безпосередньо пов'язана та підпорядкована її змісту - суб'єктивним правам та обов'язкам учасників цих відносин.

Слід зазначити, що суб' єктивні права та обов'язки сторін ма­ють кореспондуючий характер, тобто права однієї зі сторін тру­дових правовідносин є обов'язком іншої сторони і навпаки. На­приклад, право роботодавця вимагати від працівника виконан­ня обумовленої трудовим договором роботи кореспондується з обов'язком працівника виконувати її особисто, якісно і в строк. Водночас працівник для виконання свого обов'язку має право вимагати від роботодавця його обов'язку щодо забезпечення на­лежних умов праці, надання необхідних для цього засобів і пред­метів праці.

Таким чином, окремі кореспондуючі права та обов'язки сторін трудових відносин складають елементарні правовідносини різного характеру, але всі вони можуть функціонувати лише в рамках єди­них складних трудових правовідносин.

На жаль, через об'єктивні та суб'єктивні причини роботода­вець або працівник не завжди виконують або виконують неналеж­ним чином свої обов'язки. Інтереси роботодавця і працівника не завжди збігаються, і, прироцно, можливе зіткнення цих інтересів на будь-якій стадії трудових правовідносин, що, у свою чергу, при­зводить до виникнення розбіжностей. А останні виникають у зв'я­зку з відсутністю коштів на оплату праці, наданням з ініціативи роботодавця відпусток без збереження заробітної плати або з част­ковим її збереженням, порушенням норм трудового законодавства щодо укладення, зміни, припинення трудового договору, порушен­ням порядку ведення трудових книжок. Зразки формулювання на­казів і записів у трудових книжках наводяться в додатку 53. У під­розділі 9.6 розкривається порядок розв'язання спорів, що виника­ють при звільненні працівників.