6.3, Організашя приймання продукції і товарів за якістю і кількістю на підприємстві

Для того щоб не допустити невиробничих витрат, випуску та про­дажу неякісної продукції, використання неякісної продукції у ви­робництві, вантажоотримувач повинен провести приймання про­дукції за кількістю та якістю.

Підвищення якості всіх видів виготовлюваної продукції, робіт і послуг, забезпечення їх відповідності світовим та вітчизняним зра­зкам і вимогам, збереження якості виробів на весь час експлуатації або використання - один із найважливіших напрямків перебудови господарського механізму, підвищення ефективності суспільного виробництва.

Незабезпечення високої якості продукції, робіт і послуг призво­дить до значних матеріальних і моральних збитків. Тому одне з основних завдань органів господарського управління і підприємств, які виготовляють продукцію та надають послуги, полягає у випус­ку зисокоякісиої продукції, що сприяє підвищенню економічних показників роботи підприємства в цілому.

Правове забезпечення на підприємстві передбачає виконання таких основних завдань:

• дотримання і зміцнення законності при виготовленні про­дукції;

• організація ефективного застосування правових засобів з ме­тою підвищення якості продукції до належного рівня;

• застосування правової відповідальності до осіб, винних у ви­пуску продукції неналежної якості;

• правова регламентація господарських відносим з управлін­ня якістю продукції.

Основою правового забезпечення є законодавство України, нор­мативні акти міністерств та інших органів виконавчої влади, стан­дарти, накази, положення, інструкції та інші акти підприємств. Правове забезпечення управління якістю на підприємстві здійсню­ють керівники та інші посадові особи згідно з покладеними на них обов'язками. Вони несуть персональну відповідальність за вигото­влення продукції належної якості.

Юридична служба підприємства здійснює методичне керівниц­тво правовим забезпеченням роботи з управління якістю продук­ції, координуючи свою діяльність з іншими структурними підрозді­лами, надає допомогу їх керівникам у розробці нормативних актів з питань якості продукції, здійснює правову експертизу нормативно- технічної документації з якості продукції.

Особливу увагу юридична служба повинна приділяти додер­жанню встановленого порядку приймання продукції за якістю, а в разі виявлення порушень разом з іншими структурними під­розділами готувати матеріали, що стосуються випуску неякісної продукції, для передавання правоохоронним органам, а також вживати заходів щодо відшкодування збитків, завданих підпри­ємству.

Особливе значення для юридичної служби мають претензійно- позовна робота, узагальнення та аналіз практики застосування законодавства з якості продукції, підготовка пропозицій щодо усу­нення причин та умов випуску неякісної продукції. Роботу, пов'я­зану з підвищенням якості продукції, юридична служба повинна починати з ознайомлення і правової оцінки наказів, інструкцій з питань забезпечення якості продукції, а якщо інструкції відсутні, організовувати їх розробку й надавати правову допомогу підрозді­лам підприємства в розробленні проектів цих актів з метою забезпе­чення їх відповідності чинному законодавству.

Юридична служба підприємства повинна вивчати практику ви­користання правових засобів у роботі з поліпшення якості про­дукції, зокрема щодо пред'явлення претензій і позовів, відшкоду­вання збитків винними особами, притягнення їх до дисциплінар­ної відповідальності, проводити періодичний аналіз судових справ, пов'язаних з постачанням підприємством неякісної продукції, ана­ліз практики підприємства щодо відшкодування збитків через ви­пуск і постачання продукції неналежної якості за рахунок винних осіб¹.

Основними нормативно-технічними документами, що встанов­люють вимоги до якості продукції, є стандарти. Залежно від харак­теру, призначення та сфери застосування, стандарти поділяються на державні, галузеві і стандарти підприємств.

Вимоги до якості продукції, на яку немає стандартів, або додат­кові (до вимог, установлених стандартом) визначаються технічни­ми умовами, під якими слід розуміти нормативно-технічний доку­мент, що встановлює комплекс вимог до конкретних типів продук­ції. Якість окремих видів продукції може визначатись еталонами або зразками, які затверджуються уповноваженими органами господар­ського керівництва відповідно до стандартів і технічних умов.

Випуск і постачання продукції, виконання робіт, надання по­слуг з відхиленням від належних вимог, що погіршує їх якість, вважаються грубим порушенням державної та договірної дисцип­ліни.

Підвищення якості продукції, робіт і послуг можливе лише в разі належного контролю за якістю та паявності ефективних засо­бів боротьби з порушенням установлених вимог.

Розрізняють два види контролю:

1. зовнішній, який поширюється на організації, що не нале­жать до різних з контролюючим органом систем;

2. внутрішній, що здійснюється в межах однієї системи.

Зовнішній контроль поділяється на позавідомчий і контр­агентський, а внутрішній - на відомчий і такий, що здійснюється структурними підрозділами підприємств.

Позавідомчий контроль (або нагл яд) за додержанням стандар­тів і норм здійснює Держстандарт України та його територіальні органи - центри стандартизації, метрології та сертифікації в Авто­номній Республіці Крим і областях, їх посадові особи, на яких по­кладено обов'язки здійснення державного нагляду за додержанням стандартів, а також інші спеціально уповноважені на це органи.

До контрагентського належить контроль, який сторони здійс­нюють за договором. Основною формою такого контролю є прийн­яття покупцем, замовником поставленої продукції, виконаних ро­біт за якістю, технічний нагляд замовника за договором підряду на капітальне будівництво за відповідністю якості робіт проектам і кошторисам. Відомчий контроль здійснюють органи господарсько­го керівництва стосовно підпорядкованих їм підприємств та орга- ' ііізацій.

Контроль за якістю виготовленої продукції безпосередньо на під­приємстві, а також за якістю сировини й матеріалів, що надходять

на підприємство, здійснюють відділи технічного контролю, право­вий статус яких визначений Типовим положенням про відділ тех­нічного контролю промислового підприємства. З підприємства може бути відправлена покупцям тільки та продукція, що була прийнята відділом технічного контролю.

Вантажоотримувач зобов'язаний забезпечити приймання про­дукції (товарів) за якістю й кількістю відповідно до стандартів, тех­нічних умов, інструкцій П-6 та П-7, інших обов'язкових правил і договорів. При прийманні вантажів від органу транспорту підпри- ємство-вантажоотримувач, згідно з чинними на транспорті прави­лами перевезення вантажів, зобов'язане перевірити, чи забезпече­не зберігання вантажів при перевезенні, а саме:

1. перевірити в необхідних випадках наявність на транспорт­них засобах (вагоні, цистерні, автофургоні) або на контей­нерах пломб відправника або пункту відправника (станції, порту), справність пломб, відбитки на них, стан вагону, ін­ших транспортних засобів або контейнера, наявність захи­сного маркування вантажу, а також справність тари;

2. перевірити відповідність найменування вантажу і транспорт­ного маркування на ньому указаним у транспортному доку­менті і вимагати від органів транспорту видання вантажу за кількістю місць або ваги в усіх випадках, коли такий обо­в'язок покладений на них правилами, що діють на транспо­рті, та іншими нормативними актами.

У разі видачі вантажу без перевірки кількості місць або ваги отримувач у порядку, встановленому правилами видачі вантажу, зобов'язаний вимагати від органів транспорту, щоб на транспорт­ному документі (додаток 26) була оформлена відповідна позначка. У всіх випадках, коли при прийманні вантажу від органів транспо­рту виявлено пошкодження або псування вантажу, невідповідність найменування та ваги вантажу або кількості місць даним, вказа­ним у транспортному документі, а також у всіх інших випадках, коли це передбачено правилами, що діють на транспорті, отриму­вач зобов'язаний вимагати від органу транспорту складання акта загальної форми або комерційного акта (позначки на товарно-транс- портній накладній або складання акта - при доставленні вантажу автомобільним транспортом) (додаток 27, 28).

Акт загальної форми ГУ-23 складається у випадках, передбаче­них Правилами складання актів, затвердженими наказом Мінтран- су від 28.05.02 № 344 та зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 8.07.02 за № 567/6855.

Акт загальної форми підписується особами, які брали участь у засвідченні обставин, що стали підставою для складання акта, але не менше ніж двома особами.

Акт загальної форми складається також у випадках відмови або ухилення відправників (одержувачів) від підписання пам'яток, ві­домостей про користування вагонами (контейнерами), облікових, накопичувальних карток тощо. На вказаних документах у цих випадках ставиться позначка про складений акт.

Жодна із сторін не має права відмовитися від підписання акта загальної форми. У разі незгоди зі змістом акта сторона може ви­класти свою думку. У випадку відмови від підписання акта пред­ставників відправника (одержувача) акт підписується особами, що брали участь у його складанні. При цьому в акті робиться відмітка про пред'явлення акта на підпис представнику відправника (одер­жувача) та про його відмову від підписання акта. Ця відмітка та­кож засвідчується підписами осіб, що брали участь у складанні акта.

У разі виявлення завантажених вагонів з комерційними неспра­вностями, що загрожують безпеці руху або схоронності вантажів, акт загальної форми складається в двох примірниках, з яких пер­ший додається до перевізних документів, а другий зберігається на станції. У разі складання комерційного акта перший примірник акта загальної форми додається до комерційного.

У випадках виявлення під час перевезення крадіжок вантажів акт загальної форми складається в трьох примірниках, з яких пер­ший примірник надсилається разом із перевізними документами на станцію призначення, другий - лінійному відділу внутрішніх справ, а третій залишається в справах станції.

Виявлені лід час перевезення обриви пломб (ЗПП) на автомобі­лях, тракторах та сільськогосподарських машинах, пошкоджен­ня деталей, нестача запасних частин, деталей та інструмента засві­дчуються актами загальної форми. У цих випадках на станції при­значення видача вантажу одержувача здійснюється з перевіркою.

Комерційні акти складаються на бланках форми ГУ-22, що ма­ють типографську нумерацію, у випадках і за порядком, встанов­леним ст. 129 Статуту залізниць України, Правилами складання актів, затвердженими наказом Міптрансу від 28 травня 2002 р. № 334 і зареєстрованими в Мінюсті 8 липня 2002 р. № 567/6855, та Інструкцією з актово-претензійної роботи на залізницях України.

Комерційні акти при перевезеннях у міжнародних сполученнях складаються відповідно до угоди про міжнародні вантажні заліз­ничні сполучення.

У разі необґрунтованої відмови органу транспорту від скла­дання комерційного акта отримувач зобов'язаний відповідно до чинних на транспорті правил оскаржити цю відмову та провести приймання продукції (товарів) у порядку, передбаченому Інструк­ціями про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю та якіс­тю (П-6, П-7).

Приймання продукції (товарів) проводиться особами, які впов­новажені на це керівником підприємства-отримувача. Ці особи не­суть відповідальність за дотримання правил приймання вантажу.

Особам, уповноваженим приймати продукцію (товар) за кількі­стю та якістю, видається посвідчення (додаток 29). У разі виявлен­ня неякісної продукції, нестачі продукції (товарів) складається акт (додаток ЗО, 31,32).

Одночасно з призупиненням приймання отримувач зобов'яза­ний викликати для участі в продовженні приймання продукції (то­варів) представника постачальника (виготовлювача) телефоногра­мою, факсом (додаток 33).

Контрольні запитання

1. Якими нормативно-правсвими актами регулюється приймання про­дукції та товарів за кількістю і якістю?

2. Яким чином юридична служба підприємства може впливати на збе­реження майна підприємства?

3. Яким чином проводиться приймання продукції та тозарів від органів транспорту?

4. Яка послідовність приймання продукції та товарів за якістю?

5. Як і ким саме оформлюється акт приймання продукції, товарів за кількістю та якістю?

Список рекомендованої літератури

Нормативно-правові акти

1. Господарський кодекс України // Голос України. - 2003. - 14 березня.

2. Закон України «Про захист прав споживачів» //ВВРУкраїни. - 1994. - № 1. - Ст. 1.

3. Закон України «Про якість та безпеку харчових продуктів і продоволь­чої сировини» // ВВРУкраїни. - 1998. - № 19. - Ст. 98.

Закон України «Про стандартизацію» // ВВР України. - 2001. - № 31. - Ст. 145

6. .Указ Президента України від 12.01.2002 р. «Про заходи щодо поси­лення державного захисту прав споживачів» // Урядовий кур'єр. — 2002. - 18 січня.

7. Інструкція про порядок приймання продукції виробничо техніч­ного призначення та товарів народного споживання за кількістю (затверджена постановою Держарбітражу СРСР від 15.06.1965 р. № П-6) // Бюлетень нормативних актів міністерств і відомств СРСР. - 1975. -№ 2.

8. Інструкція про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю (затверджено постановою Держарбітражу СРСР від 25.04.1966 р. № П-7) // Бюле­тень нормативних актів міністерств і відомств СРСР. - 1975. - № 2.

Матеріали судової практики

1. ГІро деякі питання практики вирішення спорів, що виникають, з перевезення вантажів автомобільним транспортом : Роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 21.07.1992 р. № 01-6-856 // Збірник офіційних доку ментів Вищого арбітражного суду України. - К., 1997. - С. 20-29.

2. Про деякі питання практики вирішення господарських спорів, по­в'язаних з прийомкою продукції і товарів за кількістю та якістю : Роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 12.10.1993 р. № 01-6/1106 // Збірник офіційних документів Вищого арбітражного суду України. - К., 1997. - С. 71-75.

3. Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з постав­кою продукції і товарів неналежної якості та некомплектних : Роз'яс­нення Президії Вищого арбітражного» суду України від 12.11.1993 р. № 01-6/1205 // Збірник офіційних документів Вищого арбітражного суду України. - К., 1997. - С. 75-80.

Юридична література

1. Бичківський Р. Управління якістю: навч. посібник / Р. Бичків- ський. - Л. : Вид-во ДІ «Львівська політехніка», 2000. - 328 с.

2. Вінник О. М. Господарське право : курс лекцій / О. М. Вінник. - К. : Атіка, 2004. - 624 с.

3. Господарське законодавство України: правове регулювання госпо­дарської діяльності. Збірник нормативних актів / упоряд. М. І. Кам- лик. - К. : Атіка, 2004.

4. Горевий В. І. Юридична служба в агропромисловому комплексі / В. 1. Горевий. - К. : Мінагропром України, 1998. - 232 с.

5. Долг ополов А. М. Організація юридичної служби на підприємствах : курс лекцій / А. М. Долгополов. - К. : МАУГІ, 2000. - 72 с.

в. Законодавство України про стандартизацію, метрологію і сертифіка­цію. - К. : Юрінком Інтер, 2003. - 448 с.

7. Фомичев С. К. Основы управления качеством : учебное пособие / Фомичев С. К., Старостина А. А., Скребина Н. И. - К. : МАУП,

2000. - 160 с.

Наукові статті

1. Білоус Ж. Деякі проблеми визначення умов господарського договору // Підприємництво, господарство і право / Ж. Білоус. - 2000. - № 5. — С.15-18.

2. Безсмертний Н. Межі здійснення приватної власності в Україні / Н. Безсмертний // Право України. - 2002. - № 6. - С. 53—56.

3. Горевий В. І. Участь юридичної служби у відшкодуванні збитків, заподіяних суб'єкту господарювання (підприємництва) контраген­тами / В. І. Горевий, А. М. Куліш // Підприємництво, господарство і право. - 2008. - № 10. - С. 39-42.

4. Горевий В. І. Участь юридичної служби у відшкодуванні шкоди, запо­діяної йому працівником / В. 1. Горевий, А. М. Куліш // Підприєм­ництво, господарство і право. - 2009. - № 3. - С. 81-83.

5. Грузинський І. Роль договору у формуванні підприємницьких відно­син / І. Грузинський // Право України. - 2002. - № 2.

6. Космін Ю. Про форми власності / Ю. Космін /'/ Право України. -

2000. - № 10. - С. 75-77.

7. Кузьміна М. Умови якості продукції в договорі поставки / М. Кузь- міна // Підприємництво, господарство і право. - 2009. - № 4. - С.19-23.

8. Станіславський В. Правова природа договору поставки продукції рос­линництва як вид договору купівлі-продажу / В. Станіславський // Право України - 2008. - № 10. - С. 55-64.

9. Овечкін В. Е. Проблемні питання відправлення правосуддя у спра­вах, пов'язаних із застосуванням законодавства про власність /

   2. Е. Овечкін // Вісник господарського судочинства. - 2001. - № 1. -

   3. 42-49.

10. Яворська О. С. Право власності юридичних осіб // Вісник Хмельниць­кого інституту регіонального управління і права. - 2002. - № 2. - С.105-109.

Розділ 7

Участь юридичної служби в захисті прав і законних інтересів підприємств