5.2. Неустойка

Неустойка (штрафна пеня) - це визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредитору в разі не­виконання або неналежного виконання зобов'язання. Як прави­ло, неустойка встановлюється простою домовленістю сторін або ж відповідним зобов'язанням, яке є приписом закону.

У деяких випадках обов'язок сплати неустойки безпосередньо передбачається нормативним актом. Так, відповідно до закону, перевізник і відправник несуть майнову відповідальність у разі не­подання перевізних засобів і за інші порушення зобов'язання, які випливають із плану перевезення, та у випадках, не передбачених таким планом, але встановлених транспортним статутом, і тоді йдеться про нормативну неустойку. Залежно від особливостей ви­значення розміру неустойки і характеру порушень, за які вона вста­новлюється, говорять про штраф або пеню.

Штраф - це неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пеня — це неустойка, що обчислюється у відсотках від суми не­своєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день про­строчення виконання.

У зв'язку з тим, що зобов'язання зі сплати неустойки є додат­ковим щодо зобов'язання з відшкодування збитків, виникає пи­тання про їх співвідношення. За цим критерієм неустойка розме­жовується на залікову, виключну, штрафну та альтернативну.

При заліковій неустойці збитки стягуються в тій частині, яка не покривається неустойкою. Вона має загальний характер і засто­совується в усіх випадках, якщо договором чи законом не передба­чено інше. Така неустойка є найбільш привабливою для боржни­ка, адже її розмір суттєво зменшується.

Для боротьби з найбільш серйозними порушеннями зобов'язань (реалізація недоброякісної та некомплектної продукції) понад зби­тки стягується неустойка, яка називається штрафною (ст. 549 ЦК України).

За виключної неустойки стягненню підлягає лише неустойка, а збитки не стягуються. Закон дозволяє сторонам договору встано­вити відповідальність у вигляді відшкодування лише збитків або лише стягнення неустойки, тому остання називається альтерна­тивною.

Розмір неустойки, як уже зазначалося, установлюється догово­ром за домовленістю сторін. Разом з тим ЦК України передбачає правило, згідно з яким сторони можуть домовитися про зменшення встановленого розміру неустойки, крім випадків, передбачених за­конодавством. Розмір неустойки може бути зменшений за рішен­ням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, а також за наявності інших обставин, які мають важливе значення. Які саме обставини є важливими, суд визначає в кожному конкретному ви­падку. Але суд не має права повністю звільнити боржника від не­устойки (ст. 551 ЦК України).

Кредитор не має права на неустойку, якщо боржник не відпо­відає за порушення зобов'язання (ст, 617 ЦК України). Відсотки на неустойку не нараховуються (ст. 550 ЦК України). Сплата не­устойки не звільняє боржника від виконання зобов'язання в на­турі¹.

Законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначе­ний розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін забороняється. Якщо порушено господарське зобов'язання, у яко­му хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з ви­конанням державного контракту, або виконання зобов'язання фі­нансується за рахунок державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

• за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплект­ності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі 20% вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

• за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня в розмірі 0,1% вартості товарів (робіт, послуг), за яки­ми допущено прострочення виконання за кожний день про­строчення, а за прострочення понад тридцять днів додатко­во стягується штраф у розмірі 7% указаної вартості.

Законом може бути визначений розмір штрафних санкцій також за інші порушення окремих видів господарських зобов'язань.

Якщо розмір штрафних санкцій законом не визначений, санк­ції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлений договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, або в пев­ній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'я­зання, незалежно від ступеня його виконання, або в кратному роз­мірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У разі недосягнення згоди між сторонами щодо встановлення та розміру штрафних санкцій за порушення зобов'язання спір може бути вирішений у судовому порядку за заявою заінтересованої сто­рони відповідно до вимог ГК України¹.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань установ­люються у відсотках, розмір яких визначається обліковою став­кою Національного банку України за весь час користування чужи­ми коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Розмір штрафних санкцій, що застосовуються у внутрішнього­сподарських відносинах за порушення зобов'язань, визначається відповідним суб'єктом господарювання - господарською організа­цією (ст. 231 ГК України). Законом щодо окремих видів зобов'я­зань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна яких за погодженням сторін не допускається.

У ст. 232 ГК України встановлюється порядок застосування штрафних санкцій. Якщо за невиконання або неналежне виконан­ня зобов'язання встановлено штрафні санкції, то збитки відшко­довуються в частині, не покритій цими санкціями.

Законом або договором можуть передбачатися такі випадки:

• коли допускається стягнення тільки штрафних санкцій;

• коли збитки можуть бути стягнуті в повній сумі понад штрафні санкції;

• коли за вибором кредитора можуть бути стягнуті або збит­ки, або штрафні санкції.

Вимогу щодо сплати штрафних санкцій за господарське пра­вопорушення може заявити учасник господарських відносин, пра­ва чи законні інтереси якого порушено, а в передбачених законом випадках - уповноважений орган, наділений господарською ком­петенцією.

Відсотки за неправомірне користування чужими коштами спра­вляються до дня сплати суми цих коштів кредитору, якщо законом або договором не встановлено для нарахування відсотків інший строк.

За грошовим зобов'язанням боржник не повинен платити від­сотки за час прострочення кредитора.Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконане. У передбачених законом випадках штрафні санк­ції за порушення господарських зобов'язань стягуються судом у дохід держави.