24 Пропозиція. Закон пропозиції. Нецінові фактори зміни пропозиції.

Пропозиція – це сукупність якісних характеристик товару, які товаровиробник виставляє на ринок за даною ціною з метою їхнього продажу.

Пропозиція – шкала, яка показує різну кількість продукту, яку виробник бажає і здатний виробити та запропонувати до продажу на ринку по кожній конкретній ціні з ряду можливих цін на протязі певного періоду часу.

У цьому понятті необхідно виділити два аспекти:

• готовність товаровиробника задовольняти ринковий попит;

• реальну можливість цього виробника виробити і запропонувати ринку прогнозований товар.

Крім ціни, на рівень пропозиції впливають такі фактори :

1. наявність виробничих потужностей і природних ресурсів, робочої сили (R)

2. характер технології (К)

3. податки і дотації (ТS)

4. природно-кліматичні умови (С)

5. ціни на ресурси й інші товари (від Р до Р )

Отже обсяг пропозиції - це максимальна кількість якогось товару, яку згідний виставити на продаж продавець або група продавців в одиницю часу за певних умов, перерахованих вище.

Залежність обсягу пропозиції від визначальних його факторів називається функцією пропозиції. У загальному виді функція пропозиції має вид :

Q =f(P,P... P,R,K,C,TS і ін.) Якщо усі фактори, крім ціни даного товару, прийняті за невідомі, то функція буде відбивати залежність кількості запропонованої продукції від її ціни : Q =f(P )

Залежність обсягу пропозиції від ціни може бути різноманітною, проте самою типовою буде така: чим вище ринкова ціна, тим більший обсяг пропозиції, і навпаки.

Основною функцією пропозиції є максимальне задоволення потреб, які виникають у споживача у процесі його життєдіяльності або у процесі подальшого виробництва.

Пропозиція знаходиться у прямій залежності від сукупного попиту споживача і у зворотній залежності від його купівельної спроможності. На пропозицію на ринку випливає цінова політика, яку проводить держава щодо розвитку ринку, ступінь її втручання у процес купівлі – продажу товарів, а також рівень конкуренції на даному сегменті ринку.

Cуть закону пропозиції в тому, що обсяг пропозиції товару збільшується при підвищенні ціни і зменшується при знищенні ціни. Закон пропозиції, по-суті, вимагає привести пропозицію у відповідність з існуючимпопитом або знизити витрати виробництва, узгодити їх з новою ціною.

Види пропозиції:

1. Сукупна пропозиція – загальна кількість товарів та послуг, які пропонуються споживачеві на всіх сегментах ринку;

2. Сегментарна пропозиція – пропозиція даного типу товарів по даній ціні, яка призначені для конкретного споживача даної купівельної спроможності.

Пропозиція залежить від наступних факторів:

1. Економічний стан країни і рівень виробництва;

2. Розміщення продуктивних сил;

3. Місце країни у міжнародному розподілі праці і їх спеціалізації;

4. Нормативно-законодавча база щодо імпортно-експортних операцій;

5. Рівень конкурентоспроможності країни та її товаровиробників на міжнародних ринках;

26. Ринковий механізм та його елементи. Закони функціонування ринкової економіки.

Ринкове регулюван­ня здійснювалося через механізм вільної конкуренції та вільного ціноутворення, цілковитої свободи економічної діяльності господарських суб’єктів. При цьому відбува­лися стихійне переливання капіталу внаслідок внутріга­лузевої та міжгалузевої конкуренції, структурні зрушен­ня в економіці, встановлювалися пропорції між сферами та галузями народного господарства тощо, тобто мало місце саморегулювання економіки.

Такий механізм функціонував без відчутних збоїв упродовж приблизно трьох століть. Уперше він виявив свою неспроможність під час економічної кризи 1825 р., яка засвідчила, що збалансованість національного ринку, і насамперед рівновага між попитом і пропозицією, дося­гаються внаслідок руйнування, знищення частини націо­нального багатства, стагнації продуктивних сил. Так, від­повідна збалансованість народного господарства періодич­но (через кожні 10—11 років) відновлювалася впродовж майже 50 років. Остаточного краху система ринкового са­морегулювання зазнала під час кризи 1929—1933 рр.

Причини неспроможності механізмів ринкового регу­лювання:

1. Розвиток продуктивних сил, їх постійне усклад­нення. Цей процес виявився у тому, що у цій системі, по-перше, з’явилися нові елементи, зокрема наука. Відмежу­вання науки як окремого елемента почалося ще в період промислової революції кінця XVIII — початку XIX ст. Чіткіше контури такого відокремлення окреслилися на­прикінці XIX ст. Неспроможність ринкового механізму виявилась у процесі відокремлення науки як продуктив­ної сили, коли в її складі сформувався новий напрям розвитку — фундаментальні наукові дослідження. Нині в системі продуктивних сил з’явився ще один структурний елемент — інформація, що вимагає посилення регулюю­чої ролі держави.

Відбулися також істотні кількісно-якісні зміни в тра­диційних елементах системи продуктивних сил — робо­чій силі, використовуваних людьми силах природи, засо­бах виробництва тощо. Так, ринок робочої сили. Її якість у XIX ст. були переважно дуже простими (низький рі­вень освіти, кваліфікації, потреб тощо). Тому не було потреби в загальнонаціональному масштабі витрачати ве­личезні кошти на розвиток освіти, охорони здоров'я, перекваліфікацію та ін. Роль людини, робочої сили у сучасному виробництві кардинально змінилася, тому держава, наприклад у США, витрачала на розвиток освіти у 1999 р. 456 млрд. дол. Аналогічні труднощі виникають за необхідності забезпечення населення послугами пошти, транспортними сполученнями, шляхами, мостами тощо, оборони та ін.

2. Поступове наростання труднощів у взаємодії лю­дини з природою, екологічна криза. Ринок позбавлений внутрішніх чинників, які б стимулювали підприємців зберігати природу. Він не може враховувати екологічний фактор, який неможливо відобразити у ринковій ціні.

3. Неспроможність рівномірно розвивати регіони кра­їни, продуктивні сили, забезпечувати їхню зайнятість тощо.

4. Неможливість забезпечити справедливий розподіл і соціальний захист населення.

5. Поглиблення процесу усуспільнення виробництва та праці, тобто відносин спеціалізації, кооперування, комбінування виробництва. Його концентрації тощо. Конкретним виявом цього процесу є зростання кількості галузей, посилення міжгалузевих зв’язків. Для координації цих процесів у масштабах всього народного господарства необхідний єдиний центр управління,

6. Значне ускладнення відносин власності. У США, наприклад, кількість суб’єктів власності за повоєнний період збільшилася майже на 15 мли. Щоб утримувати економічну систему конкурентоспроможною, держава повинна сформувати для цих суб'єктів єдину нормативну базу, виробити науково обґрунтовану політику оподаткування тощо.

7. Необхідність проведення єдиної економічної полі­тики розвитку всієї соціально-економічної системи. Формування такої політики, збирання, обробка та вико­ристання для цього розгалуженої системи інформації, здійснення економічного програмування.

• Наявність внутрішньої конкуренції;

• Рівень купівельної спроможності споживача і його сукупні до товару;

• Природно-кліматичні фактори;

• Демографічні фактори;

• Соціальні фактори.

У пропозиції визначальними є питання що виробляти та для кого виробляти. Перше позиція основується на власному потенціалі виробника, його можливостях залучення сировинної та ресурсної бази для даного виробництва, а також наявність конкуренції серед інших аналогічних товаровиробників.

Друга позиція базується на сукупному попиті і з’ясуванні конкретних сегментарних груп споживачів, які за будь-яких умов будуть споживати даний товар. Питання для кого виробляти для підприємства обумовлено визначенням головного сегменту ринку з якого воно буде отримувати основні прибутки на якому знаходиться більша частина його споживачів, які обумовлюють рівень виробництва товарів, їхню собівартість і ресурсність.

Ресурсність товару при інших однакових властивостях товару впливає на конкретний вибір споживача даної одиниці товару.

Концепція цінової еластичності також застосовується і до пропозиції.

Найважливішим фактором, який впливає на еластичність пропозиції є кількість часу, який є в розпорядженні виробників, для того щоб відреагувати на дану зміну ціни продукту. Взагалі, чим довший час, яким володіє виробник, для того щоб пристосуватися для даної зміни цін, тим більше зміниться об’єм виробництва і тим більша відповідна еластичність пропозиції.

Збільшення пропозиції приведе до ефекту пониження ціни і ефекту приросту кількості продукту. І навпаки: ціна росте, кількість падає.

Існують ще такі випадки:

• Попит і пропозиція змінюються в протилежних напрямках. Наприклад, попит скорочується, а пропозиція зростає – результат – значне зниження ціни, а збільшення чи зменшення кількості продукту залежить від відносних параметрів змін пропозицій і попиту.

• Попит зростає, а пропозиція падає – збільшення ціни високе і зменшення чи збільшення кількості продукції залежить від відносних параметрів зміни пропозиції і попиту.

• Попит і пропозиція збільшуються – збільшення кількості продукції і (ефект зменшення ціни в результаті збільшення пропозиції і ефект збільшення ціни в результаті збільшення попиту) - якщо збільшення пропозиції більше збільшення попиту – ціна знизиться, і навпаки. Те саме можна сказати коли попит і пропозиція падає (коли масштаби зменшення пропозиції більше масштабів скорочення попиту – ціна виростає, і навпаки).

8. Неспроможність забезпечити народне господарст­во необхідною кількістю грошей і проводити єдину гро­шово-кредитну політику через центральний банк.

9. Ґрунтування такого механізму на базі стихійної дії економічних регуляторів (коливання попиту і пропо­зиції, переливання капіталів, економічних криз тощо), що вимагає тривалого часу для усунення диспропорцій.

10. Неспроможність подолати монополізм, монопо­лістичні тенденції в економіці, наростання інфляції, кризи надвиробництва, безробіття та інші негативні явища, які породив сам ринковий механізм. Так, конку­рентна боротьба призводить до таємних угод між крупни­ми товаровиробниками тощо.

Таким чином, ринок не зміг забезпечити стабільного економічного зростання.

Ці найважливіші причини (а також менш істотні при­чини й фактори) розкривають кризу ринкової системи лише в межах окремих національних держав. Ще більшу неспроможність ринковий механізм виявляє у межах сві­тової системи господарства, світового ринку, де необхід­но здійснювати регулювання світогосподарських зв’язків (торгівлі, валютних відносин тощо).

Обмеженість ринкового механізму в цих сферах не означає, однак, що ринкові регулятори тут цілком зайві. Вони повинні використовуватися в органічній єдності з державним та недержавним регулюванням, але пріоритет у забезпеченні збалансованості національного та світово­го ринків, у встановленні (або відновленні) названих про­порцій і розв’язанні багатьох проблем розвитку сучасної економічної системи належить державі. В майбутньому значення державного регулювання відчутно зросте. Це зумовлено насамперед виникненням і загостренням та­ких глобальних проблем сучасності, як можливість зни­щення людства в ядерній війні, світова екологічна криза тощо. Все це вимагає розширення й посилення економіч­них функцій держави.