30.Теорія «граничної корисності» та суб'єктивна цінність блага.Сутність «маржиналізму».

Основою цінності товару теорія граничної корисності вважає ступінь корисного ефекту, який він приносить споживачу. Цей напрям економічної теорії виник у останній третині минулого століття. Найбільш відомими його представниками були У. Джеванс і А. Маршалл, К. Менгер, Ф. Візер, Е. Бем-Баверк, Д. Кларк.

Головна ідея їхнього підходу полягає у тому, що зведення вартості до витрат (самої праці чи праці, землі, капіталу) є неприйнятним, тому що не дає змоги врахувати корисність товару. Вартість, на їхню думку, визначається суб’єктивною граничною корисністю останньої реальної одиниці певного блага. Якщо благо є в достатній кількості, то якою б не була його сукупна корисність (наприклад, води), корисність останньої одиниці дорівнюватиме нулю. Оскільки немає значення, яку саме одиницю вважати останньою, то нулю дорівнюватиме будь-яка одиниця цього блага. І навпаки, якщо сукупна корисність усіх наявних благ (наприклад, діамантів) не дуже велика, то їхня обмежена кількість робить цінність граничного (останнього) екземпляра дуже високою. Звідси висновок: останній екземпляр певного блага, що задовольняє “граничну потребу”, має і граничну корисність, яка визначає ринкову цінність. Правильність теорії граничної корисності переконливо доводить славнозвісне з часів існування адміністративно-командної системи явище “дефіциту”. Цінність речі, виробленої з тими самими витратами, що й інші блага, підвищуватиметься залежно від суспільної потреби в ній. Перевищення попиту над пропозицією сприятиме зростанню ціни над вартістю - і навпаки.

Аналіз взаємодії потреб і попиту здійснили представники теоретичної течії, що має назву маржиналізм. Зародилась вона в другій половині XIX ст. і залишила глибокий слід у світовій економічній науці (К. Менгер, Ф. Візер, Е. Бем-Баверк, А. Маршалл, В. Парето, Д. Хікс).

Маржиналісти розробили теорію споживацької поведінки, сутність якої полягає ось у чому:

1. В умовах стабільної економіки кожна людина прагне поводити себе раціонально, тобто оптимізувати свій добробут — максимально задовольнити особисті потреби.

2. Щоб досягти цієї мети, покупець виключно суб’єктивно оцінює наявність тієї чи іншої потреби, інтенсивність її. Відповідно до цих оцінок він розподіляє свій доход між різними споживчими благами. Чим вища інтенсивність потреби, тим вищі суб’єктивні оцінки, а тому й більший попит на це благо.

3. Для визначення суб’єктивних оцінок використовують явище спадної граничної корисності споживчого блага, тобто суб’єктивна оцінка того блага, яке купують, формується на рівні його граничної корисності.

32.Бюджетні обмеження споживача, бюджетне рівняння та фактори впливу на бюджетну лінію.

У теорії споживання бюджетне обмеження показує які набори товарів та послуг (споживчі набори) може придбати споживач, маючи певну суму (бюджет) при заданих цінах.

Випадок двох товарів. Бюджетна лінія Випадок двох товарів дозволяє проілюструвати розв'язування задачі максималізації корисності графічно і, одночасно, виявити більшість властивостей розв'язку цієї задачі в загальному випадку. Ліва сторона нерівності (1) скорочується до двох доданків:

Бюджетною множиною є трикутник утворений осями та прямою Точка A на рисунку не належить до бюджетної множини, тобто, споживач не може купити відповідного набору. Набори B та C є досяжні для користувача, причому, на набір B він видасть увесь свій бюджет. Відрізок прямої (2), що знаходиться між осями (на рисунку синій колір), називається бюджетною лінією. Бюджетна лінія містить усі комбінації товарів, на які споживач мусить видати весь свій бюджет. На приклад, точка перетину з віссю X1 означає, що користувач на весь бюджет купив w\p1 диниць першого товару. Пересуваючись лінією бюджету вгору-вліво зменшуємо кількість першого товару та збільшуємо другого.

Бюджетна лінія містить усі комбінації товарів, на які споживач мусить видати весь свій бюджет.Рівняння можна записати у вигляді:

Коефіцієнт P1,P2 визначає нахил бюджетної лінії — більшим абсолютним значенням цього кофіцієнта відповідає більш стрімка бюджетна лінія. Водночас, цей кофіцієнт має просту економічну інтепретацію: відношення цін P1,P2 є відношенням, згідно з яким на ринку вимінюються два товари.

Фактори, що впливають на бюджетну лінію:

1)зміна бюджету споживача. При збільшенні бюджету бюджетна лінія переміщується паралельно вгору-вправо, що викликає збільшення бюджетної множини, тобто, збільшення споживчих можливостей. Зменшення бюджету викликає зворотні зміни; зміна цін товарів.

2)При збільшенні ціни першого товару точка перетину лінії бюджету з віссю x1пересувається ближче до початку координат, лінія бюджету стає більш стрімкою. При збільшенні ціни другого товару точка перетину з віссю пересувається донизу x2, лінія бюджету стає менш стрімкою.