33. Теорія поведінки споживача. Ефект заміщення та ефект доходу
Споживча поведінка - це формування попиту споживача на різноманітні товари і послуги, що визначає розвиток виробництва та споживання ринку.
Споживча поведінка обумовлена їхніми доходами. Людина керується при купівлі товарів і послуг розмірами доходів та уявленнями про ті блага, які задовольнять особисті потреби.
На малюнку показана альтернатива споживацького вибору між двома групами товарів - їжею та одягом. Лінія споживчого бюджету це крива КН. Криві байдужості зазначені пунктирними лініями А, Б, В, Г. Точка рівноваги в споживанні – Е, де крива байдужості В торкається з лінією бюджетного обмеження. Криві байдужості показують всі комбінації їжі та одягу, які мають для споживача однакову сукупну користь. Криві А і Б розташовані нижче, кривою споживчого бюджету і свідчать про нечасте споживання товарів цієї групи. Крива байдужості проходить за межами кривої бюджетного обмеження, тобто споживання на цьому рівні перевищує можливість доходу і особистого бюджету цього споживача.
Стан рівноваги бюджету і можливість споживання їжі та одягу досягається у точці перетину кривої байдужості В з бюджетною кривою КН у точці Е можлива заміна одного товару, іншим з урахуванням цін на них.
Витрати домогосподарства на споживання пов’язані з попитом та з такими явищами, як ефект доходу та ефект заміщення.
Якщо грошовий дохід домогосподарства є сталим, то збільшення ціни для нього рівнозначне зменшенню його реального доходу або купівельної спроможності. Точніше, ефект доходу означає вплив зміни ціни на реальний дохід споживачів. Якщо ціна зростає, а грошові доходи залишаються сталими, то реальні доходи домогосподарств зменшуються, і вони купують менше товарів. Навпаки, за зниження цін попиту реальні доходи домогосподарств за сталості їх доходів зростатимуть.
Перший фактор, що пояснює зменшення споживання домогосподарств із підвищенням цін, є цілком очевидним. Але одну і ту саму потребу можна задовольнити не одним, а декількома продуктами, кожен з них відіграє роль замінника. Отже, ефект заміни (заміщення) полягає втому, що коли ціна на товар, то споживачі намагаються замінити цей товар іншим ,аби отримати бажане за найнижчу ціну.
Домогосподарства чинять так, як і підприємства, коли зростання ціни на певний фактор змушує їх замінювати дорогі фактори виробництва більш дешевими. Домогосподарства, замінюючи дорогі товари дешевими, купують задоволення за менші витрати.
34.Проблема формування ціни в економічній теорії.
Ціна є економічною формою, в якій сфокусовані економічні відносини ринкової економіки виробництва (пропозиції) та споживання (попиту) будь-якого товару.
Ціна — грошова оцінка товару, що відображає його споживчі властивості (корисність), витрати на його виробництво та інші параметри цінового і нецінового порядку; грошове вираження споживчої вартості та вартості товару. Ціна компенсує виробникам їхні зусилля і витрати; подає сигнали, які спонукають продавців обирати певний варіант використання ресурсів, впливає на прибутковість альтернативних благ і послуг. Проблеми ціни та ціноутворення належать до найскладніших розділів економічної теорії і найважливіших компонентів практики. У командній економіці ціни на більшість товарів встановлюються органами центральної та місцевої влади, що призводить до втрати цінами регулюючої та стимулюючої функцій. Вони виконують розрахункову функцію та функцію перерозподілу вартості та доходів. Функції ціни в ринковій економіці безпосередньо пов'язані та детермінуються внутрішньою «анаболією» (структурою) ціни. Щоб зрозуміти структуру ціни певного товару, необхідно з'ясувати її сутність, яка випливає із двоїстої природи товару і втіленої у ньому праці. У XIX ст. в економічній науці існували два головні напрями щодо пізнання природи ціни. Згідно з першим, пов'язаним з ім'ям К.Маркса, основою ціни є вартість товару, згідно з другим, розробленим австрійською школою політекономії, основою ціни є корисність товару. На перший погляд, ці два напрями протистоять один одному як взаємовиключні. на ціну впливають й інші чинники, що зумовлюють її зміну та коливання. До них належать: попит і пропозиція, грошовий обіг, монополізація ринку, нееластичність виробництва, рідкісність економічного блага, невідтворюваність блага, чинник часу, рівень національного багатства тощо.