21. Теорія «граничної продуктивності». Граничні витрати і граничний продукт

Аналіз динаміки змінних витрат необхідний для вирішення питання про обсяги випуску продукції. Змінні витрати, а отже і валові, зростають зі збільшенням обсягів, а постійне не змінюються, і тому витрати на одиницю продукції зменшуються. Це зменшення має свої межі, після чого витрати збільшуються. Ця межа – граничні витрати.

Отже, динаміка показника граничного продукту свідчить про те, що існує певна межа, за якою віддача від збільшення якого-небудь певного елемента витрат починає зменшуватися. У цьому знаходить відображення закон спадної віддачі (чи закон спадної граничної продуктивності). Він свідчить про обмеженість зростання випуску продукції за рахунок лише одного з видів затрачуваних ресурсів. Падіння віддачі відбувається через те що вичерпуються можливості саме цього ресурсу, тоді як використання всіх інших лишається на незмінному рівні.

Такий характер руху продуктивності використовуваних у виробництві чинників впливає і на динаміку самих витрат. Її найкраще відбиває показник середніх чи питомих витрат, котрий розраховується як величина витрат на одиницю продукції, що випускається (СВ). Оскільки постійні витрати, за визначенням, не залежні від обсягу випуску, середні постійні витрати обчисленні як їхнє відношення до кількості продукції, що випускає, будуть скорочуватися в міру збільшення випуску.

Динаміка змінних середніх витрат складніша. Спочатку вони мають тенденцію до зниження, оскільки залучення додаткових ресурсів на стадії їхнього недовикористання спричиняє зростання ефективності використання чинників і, як наслідок, швидше зростання випуску порівняно зі зростанням витрат. Але після певного моменту подальше залучення до виробництва змінних ресурсів дає дедалі меншу віддачу, оскільки досягнута мета завантаження виробничих потужностей.

Важлива характеристика витрат виробника - показник граничних витрат (ГВ), який виражає витрати на виробництво кожної додаткової одиниці продукції, що випускається. Вони визначаються як відношення зміни в загальних витратах до зміни обсягу випуску:

Показник граничних витрат містить надзвичайно важливу інформацію. Він показує не тільки те, у що обходиться виробництво кожної додаткової одиниці продукції, а й той виграш, що одержить фірма , відмовившись від виробництва останньої одиниці випуску. Це дуже важливо для прийняття рішення про те, яку кількість продукції випускати, збільшувати чи скорочувати виробництво.

23. Попит. Закон попиту. Нецінові фактори зміни попиту

Попит – це кількість продукту, яку споживачі бажають і спроможні купити на ринку за певну ціну за певний проміжок часу. Попит завжди конкретно визначений, має властивість динамічно змінюватись під впливом ряду факторів. Попит тісно пов’язаний з реальними суспільними потребами, але не збігається з їхньою кількісною визначеністю. Також попит залежить від платоспроможності покупців, тобто від забезпеченості потенційної потреби в товарах і послугах грошовим покриттям. Отже, універсальною формою вираження попиту, є гроші (обсяг сумарної вартості товарів чи послуг, що можуть бути куплені). Суб’єкт попиту репрезентує сферу споживання (виробничого чи особистого) і представлений на ринку покупцем. Об’єктами попиту можуть бути будь-які об’єкти ринкових відносин, що мають вартісну оцінку і певну корисність для споживання.

Коливання ринкового попиту зумовлюється багатьма факторами. Систематизація факторів створює теоретичні передумови для свідомого управління динамікою попиту та широкого використання в сучасній практиці маркетингу на мікроекономічному рівні.

Фактори формування попиту

Об’єктивні
Економічні	Соціальні	Демографічні
Базовий рівень розвитку виробництва, дійсних потреб і задоволення їх. Середній рівень грошових доходів населення. Структура і рівень оптових та роздрібних ринкових цін. Рівень цін споріднених товарів і товарів-замінників. Принципи розподілу доходів.	Рівень розвитку масової культури, духовних цінностей. Соціальна структура суспільства. Освітній ценз населення. Поширений спосіб життя	Ємність ринку, зумовлена кількістю населення. Розміри та склад середньої сім’ї. Статево-віковий склад нас. Співвідношення міського та сільського нас.
Суб’єктивні
Психолого-традиційні	Естетичні	Природнокліматичні
Уподобання і смаки. Поведінка продавця та стосунки, що склалися між ним і споживачем. Місцеві традиції та принципи виховання. Сила і особливості релігійного впливу на повсякденне споживання	Відповідність моді. Привабливість зовнішніх якостей товару, реклами, форми продажу.	Клімат. Кількість опадів. Середні та екстремальні температури. Рельєф та місцезнаходження. Флора і фауна

На попит суттєво впливають уподобання та смаки людей, мода, місцеві традиції та релігія, а також особливості погоди, природні ресурси, рельєф тощо.

Вирішальними для попиту є економічні і соціальні фактори. Це пояснюється сталими особливостями формування виробничих і соціальних відносин у сфері виробництва й обігу. Для ринкового попиту визначальними економічними факторами є базовий рівень розвитку потреб і задоволення їх, рівень доходів, принципи розподілу та структура цін.

Попит на благо – це не кількісна величина (на відміну від обсягу попиту), а функціональне співвідношення між двома економічними змінними – ціною і обсягом попиту. Залежність обсягу попиту від чинників, що його визначають, зветься функцією попиту. Ця функція може представлятись в трьох формах: аналітичній (кожному значенню ціни мусить відповідати одне значення обсягу попиту), табличній (таблиця попиту) та графічній (крива попиту).