112. Сутність, умови та етапи міжнародного поділу праці

Міжнародний поділ праці (МПП) – це вищий ступінь розвитку суспільно-територіального поділу праці між країнами, який охоплює спеціалізацію окремих країн на виробництво окремих видів продукції і призводить до обміну результатами виробництва між країнами в певних пропорціях.

МПП – це спеціалізація окремих країн на виробництві певних товарів. Наявність МПП являє з себе головну умову міжнародної торгівлі, тобто обміну товарів між країнами.

Умовами виникнення МПП є:

1. Природно-географічні відмінності між окремими країнами, що зумовлює нерівномірний розподіл ресурсів по території світу.

2. Історичні особливості розвитку та традиції, тобто накопичення у країні досвіду виробництва певного товару.

3. Нерівномірне накопичення капіталу у вигляді виробничого потенціалу, робочої сили певної кваліфікації, підприємницької здатності. Веде до переважного розвитку певної галузі у країнах, де ця галузь вже існує.

4. Нерівномірність розвитку НТП. Основні винаходи з’являються у розвинутих країнах, які мають високий науково-технічний потенціал. Інші країни змушені купувати досягнення НТП.

Етапи історичного розвитку МПП:

Період переважно натурального виробництва (до 18 ст.). МПП включав головним чином спеціалізацію країн на виробництві товарів не першої необхідності (прикраси, коштовності, хутро), робочої сили (раби), елементів для виробництва бронзи.

Етап розвитку МПП, оснований на переважно на різниці у природно-географічних умовах. Великі географічні відкриття, корисні копалини.

Етап НТ спеціалізації (з сер. ХХ ст.). Країни розподіляються переважно по відношенню до НТП на ті, які його забезпечують, та ті, які лише використовують його досягнення.

Міжнародний поділ праці існує у двох основних формах: міжнародній спеціалізації та міжнародному виробничому кооперуванні.

Міжнародна спеціалізація – форма міжнародного поділу праці, при якій здійснюється концентрація виробництва товарів в окремих країнах. Спеціалізація в рамках міжнародного поділу праці в кінцевому підсумку передбачає спеціалізацію країн і регіонів на виробництві окремих продуктів та їхніх частин для світового ринку.

Міжнародна кооперація – це зумовлений міжнародним поділом праці сталий обмін між країнами продуктами, які виробляються ними з найвищою економічною ефективністю.

Міжнародне комбінування – одночасний розвиток у країні кількох взаємопов’язаних галузей, з яких одна є профілюючою, а інші – переробляють відходи цієї галузі. Ямайка – цукор та ром з патоки і папір з богасси, Заїр – мідь та золото з відвалів.

Міжнародний поділ праці може бути абсолютним – коли країна ввозить певний продукт через неможливість його виробляти, а також відносним – коли ввозиться продукт, який можна було б виробити в країні, але це було б дорожче, аніж імпортувати цей продукт.

Сучасні тенденції міжнародного поділу праці:

поглиблення розриву між розвиненими країнами і країнами, що розвиваються;

активізація процесу залучення до міжнародного поділу праці країн з перехідною економікою;

внутрішньогалузевий поділ праці на основі подетальної і технологічної спеціалізації стає домінуючим;

все більшого значення для розвитку міжнародного поділу праці набуває діяльність транснаціональних корпорацій;

посилюється вплив на міжнародний поділ праці інтеграційних процесів і діяльності міжнародних економічних організацій.