30.Поняття «філіація», «натуралізація», «оптація», «трансферт».

Громадянство - стійкий політико-правовий зв'язок людини і держави, що виражається у їх взаємних правах та обов'язках. Набути громадянства можливо кількома способами:

Філіації-(за народженням) - набуття громадянства за фактом народження. Виділяється три форми філіациі:

Натуралізація (укорінення) - вступ до громадянства особи за бажанням. Порядок прийняття до громадянства регулюється законодавством держави. Зазвичай для набуття громадянства необхідно дотримання ряду умов (знання мови, наявність житла і т. д.). Термін «натуралізація» (naturalization) історично означає придбання прав природних (natural) громадян (або підданих). У рамках натуралізації іноді виділяють:

Реєстрацію - набуття громадянства за заявою особи без будь-яких додаткових умов (зазвичай категорії осіб, які мають право використовувати даний спосіб, обумовлені законом).

Дарування громадянства - зазвичай почесне обдарування громадянства особі главою держави за будь-які заслуги (якщо подібне передбачено законодавством).

Оптация - вибір особою громадянства при зміні державних кордонів держав. Процедура оптации регулюється міжнародними договорами таких держав.

Трансферт - перехід населення будь-якої території з одного громадянства в інше в зв'язку з передачею території, на якій вона проживає, однією державою іншій.

31.Міжнародне право прав людини як галузь міжнародного права: поняття та джерела.

- Галузь міжнародного права, більш-менш оформилася лише до 90-их рр.. XX в. Являє собою систему норм і принципів міжнародного права, які регулюють міжнародну захист прав і основних свобод індивідів і виступаючих в якості міжнародних стандартів для національного права.

Важливими віхами на шляху створення М.п.п.ч. стали Статут ООН і Загальна декларація прав людини, прийнята ООН в 1948 р. Сьогодні джерелами М.і.п.4. є понад 100 тільки універсальних конвенцій і договорів і понад 200-регіональних, передусім європейських. Його основу складають два акти - Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права та Міжнародний пакт про громадянські і політичні права, прийняті ООН у 1966 р., і разом із Загальною декларацією прав людини 1946 р та Факультативним протоколом входять до Міжнародний білль про права людини .

32.Універсальні та регіональні механізми захисту прав людини.

Міжнародний механізм контролю захисту прав і свободи людини передбачає два рівні:

1) універсальний;

2) регіональний.

На універсальному рівні контроль здійснюється ООН (ГА, ЕКОСОР, Верховний комісар з прав людини, Комісія з прав жінок, Комітет проти тортур та ін.)

Разом з глобальним процесом розвитку інституту прав і свобод людини, необхідно відзначити і розвиток правової регламентації зобов'язань держав у галузі прав і свобод людини на регіональному рівні. До таких угод, які мають юридично обов'язковий характер, можна віднести Африканську Хартію з прав людини і прав народів, Американську Конвенцію про права людини, Конвенцію Ради Європи про захист прав людини і фундаментальних свобод (Європейська Конвенція прав людини), а також Конвенцію СНД про права та основні свободи людини.

Існують три основні форми контролю за дотриманням прав людини:

1) розгляд в ООН періодичних доповідей держав;

2) розгляд спорів про тлумачення і здійсненні конкретних угод;

3) розгляд індивідуальних петицій.