28.Державна територія. Способи придбання державної території. Склад державної території.

Державна територія - різні простору, в межах яких конкретні держави, яким належать ці території, здійснюють суверенітет, верховенство і юрисдикцію. До складу державної території входить суша з її надрами (сухопутна територія в межах кордонів держави) і водна територія (внутрішні води і територіальне море держави).

Правові Підстави Зміни ДЕРЖАВНОЇ территории - це встановлені в міжнародному праві Способи надбання чг ВТРАТИ державою своєї территории.

Сучасний ПЕРЕЛІК правових основ Зміни ДЕРЖАВНОЇ территории базується на забороні Використання з цією метою сили чи погрозити силою. Чінне міжнародне право візнає Такі Загальні правові Підстави Зміни ДЕРЖАВНОЇ территории: самовизначення, цесія, ефективна окупація, давнини володіння, оренда. Чи не могут буті візнані правомірнімі Такі Способи Зміни ДЕРЖАВНОЇ территории, як анексія, військова окупація.

Самовизначення грунтується на прінціпі рівноправності та самовизначення народів.

У випадка самовизначення з метою державотворення народу, что самовізначається, має належати територія, на якій ВІН прожіває ї у межах Якої віявляється его економічна, соціальна та культурна самобутність, что характерізує цею народ як суб'єкт самовизначення.

Цесія - це передача территории однією державою іншій на підставі публічно-правового міжнародного договору. Пріватноправовій договір цесії НЕ спричиняє Зміни публічного титулу ДЕРЖАВНОЇ территории. Цесія может буті відплатною та безвідплатноюЦесія может буті ПОВНЕ та Неповне. Повна цесія означає повний и залишкових Перехід территории под суверенітет Іншої держави. Неповна цесія (оренда) НЕ пов'язана з безповоротно ВТРАТИ державою переданої территории.

Оренда территории - один Зі способів, что найчастіше зустрічаються в поважної міжнародному праві, тімчасової передачі территории однією державою іншій на підставі міжнародного публічно-правового договору оренду.

Окупація - способ придбання территории, яка Нікому НЕ захи. Окупація булу Надзвичайно ширший у ЕПОХА великих географічних відкріттів. У сучасній міжнародно-правовій практіці спори, пов'язані з ефективного окупацією, й достатньо Рідкі.

Давнини володіння - це трівалій та мирний публічно-правовим контроль над теріторією, что можна розцінюваті як Здійснення суверенітету де факто при відсутності зустрічніх домагань Із боці других держав. Загальновізнано, что, ЯКЩО Дії, что породили давнини володіння, протиправні, права на теріторію НЕ вінікають.

29.Міжнародно-правові проблеми громадянства. Апатриди та біпатриди.

Право держав самостійно регулювати власне громадянство не може,

звичайно, забезпечити повну узгодженість законів про громадянство різних держав одне з одним. У ряді випадків між ними неминуче виникають колізії.

Результатом цих колізій є подвійне громадянство (біпатризм) та

безгромадянство (апатризм). Джерелами подвійного громадянства можуть бути колізії законів про набуття громадянства в силу народження, натуралізації і т.д. Джерелами безгромадянства є колізії законів про набуття та втрату громадянства.

Подвійне громадянство (біпатризм, полігромадянство) — перебування особи одночасно в громадянстві двох і більше держав. Цей стан виникає у разі колізії при застосуванні законів про набуття громадянства. Наприклад, дитина, яка народилася на території держави, що застосовує принцип «права Грунту», від батьків, котрі є громадянами держави, що застосовує принцип оправа крові», отримує з моменту народження подвійне громадянство.

Подвійне громадянство виникає також у разі одруження жінки, яка є громадянкою країни, законодавство якої не позбавлює жінку свого громадянства при її одруженні з іноземцем (наприклад, Франція, СІЛА, Швеція), або громадянином такої країни, що автоматично надає громадянство жінці-іноземці, яка одружилася з її громадянином (наприклад, Бразилія).

Безгромадянство (апатризм) — це таке становище особи, коли вона не перебуває в громадянстві якої-небудь держави.

Стан безгромадянства може виникнути з різних причин, наприклад при:

а) втраті громадянства, якщо дана особа вийшла добровільно або втратила громадянство своєї держави і не набула громадянства в іншій державі;

б) виході з громадянства з метою отримання громадянства іншої держави, що дається через п'ять-десять років;

в) одруженні жінки з іноземцем, держава якого не надає жінці автоматично громадянства чоловіка (США, Франція), а сама жінка має громадянство країни, законодавство якої керується принципом «дружина слідує громадянству чоловіка» (Іспанія);

г) у результаті народження від батьків, які втратили громадянство;

д) позбавленні громадянства і т.д.

Слід мати на увазі, що особи без громадянства (апатриди) цілком підпорядковуються законодавству тієї держави, на території якої вони проживають.