20.Поняття та джерела дипломатичного права.

Дипломатичне право-галузь міжнародного права, що представляє собою сукупність норм, що регламентують статус і функції державних органів зовнішніх зносин. Дипломатичне право протягом довгого часу грунтувалося на звичаях. Часткова офіційна кодифікація дипломатичного права була вперше почата в регіональному масштабі в Латинській Америці (20 лютого 1928 була прийнята Гаванська конвенція про дипломатичних чиновників) - У даний час дипломатичне право в основному кодифіковане.

Джерелами дипломатичного і консульського права є Віденська конвенція про дипломатичні зносини (Відень, 18 квітня 1961 р.), Віденська конвенція про консульські зносини (Відень, 24 квітня 1963 р.), Віденська конвенція про представництво держав у їх відносинах з міжнародними організаціями універсального характеру (Відень, 14 березня 1975 р.), інші міжнародно-правові акти, як універсальні, так і двосторонні.

21.Дипломатичне представництво: поняття, функції, склад.

Дипломатичне представництво - закордонний орган зовнішніх зносин держави. Засновується на основі взаємної угоди між державами. Виступає від імені заснував його держави. В основному, служить для підтримки дипломатичних відносин.

Встановлення між державами дипломатичних відносин спричиняє, як правило, обмін дипломатичними представництвами. Для такого обміну, однак, необхідна спеціальна домовленість.

Склад: Найбільш високий рівень - посольство, на чолі якого стоїть дипломатичний представник, що має, як правило, клас посла. Далі випливають місія, очолювана посланником, і потім місія, очолювана повіреним у справах.

Внутрішня структура дипломатичного представництва, установлення відповідних посад і т.д. визначаються законодавством акредитуючої держави.

У більшості держав існують також дипломатичні ранги, тобто службові звання, що привласнюються дипломатичним працівникам. Вони, як і дипломатичні посади, встановлюються внутрішнім законодавством відповідної держави.

Персонал дипломатичного представництва підрозділяється на три категорії: дипломатичний, адміністративно-технічний і обслуговуючий.

Чисельність персоналу дипломатичного представництва в принципі є компетенцією акредитуючої держави.

До функцій дипломатичного представництва відносяться:

представницька функція (виступ від імені акредитуючої держави); захист інтересів акредитуючої держави та її громадян; ведення переговорів з урядом держави перебування; розвиток дружніх відносин між акредитує, і державою перебування; консульська функція; функція інформування свого уряду про країну перебування.

Перелік функцій дипломатичного представництва, приведений у Віденській конвенції, не можна вважати вичерпним.

22.Порядок призначення дипломатичних представників. Агреман. Вірчі грамоти, їх зміст та порядок вручення. Закінчення місії.

Призначення і вступ на посаду глави дипломатичного представництва - акредитування - складається з декількох етапів:

- підбір кандидатури посла чи посланника;

- держава, що акредитує, направляє державі перебування запит про згоду на призначення особи на посаду (запит - біографічні дані, посадове та сімейне становище);

- агреман (від франц. — згода) — це позитивна відповідь держави перебування на призначення конкретної особи як посла, посланника чи повіреного у справах. Особа вважається persona grata -бажаною особою в даній державі, у разі відмови в агремані - persona non grata (не мотивується);

- видання акта внутрішнього права, що оформлює призначення;

- одночасне в обох столицях офіційне повідомлення у ЗМІ про призначення, що відбулося;

- видача вірчих грамот;

- попередня аудієнція у міністра закордонних справ держави перебування та передача копії вірчих грамот;

- початок виконання повноважень - з моменту вручення вірчих грамот або з моменту повідомлення про своє прибуття.

Вірча грамота - документ, який дається послу (посланнику) для акредитації в іноземній державі, підписується главою держави, що акредитує, і скріплюється печаткою міністерства закордонних справ. ЇЙ вручають в урочистій обстановці.

Випадки закінчення місії дипломатичного представника:

♦ оголошення державою перебування дипломатичного представника persona non grata (небажаною особою)

♦ розірвання дипломатичних відносин або виникнення стану війни між державами, що акредитує дипломатичного представника, і державою його перебування

♦ відкликання дипломатичного представника акредитуючою державою (відзивна грамота)

♦ припинення існування як суб'єкта міжнародного права держави, яка акредитувала представника, або держави перебування

♦ докорінна зміна державного устрою в держав, що акредитувала дипломатичного представника.

Також глава дипломатичного представництва припиняє місію у разі відкликання в установленому порядку, відставки, смерті. Припинення місії глави дипломатичного представництва не означає розриву дипломатичних відносини між відповідними державами.

Порядок вручения верительных грамот

Прибывший дипломатический представитель обязан для осуществления своих функций как можно быстрее вручить верительные грамоты главе государства страны пребывания. В случае неоправданной задержки вручения грамоты правительство страны пребывания вправе требовать его отзыва.

В большинстве стран в связи с напряжённым графиком работы главы государства торжественные церемонии по случаю вручения послами верительных грамот проходят не индивидуально, а организуются с периодичностью 2-4 раза в год. При этом на каждой церемонии сразу несколько послов по очереди вручают свои верительные грамоты. Порядок (очерёдность) вручения верительных грамот или представление их заверенных копий определяется датой и часом прибытия главы представительства.

До вручения представителем своих верительных грамот все отношения с официальными органами государства пребывания осуществляются только через протокольный отдел министерства иностранных дел данной страны.

Как правило, еще до официальной церемонии вручения верительных грамот главе государства и сразу по прибытии в страну дипломатический представитель наносит незамедлительно визит руководителю протокольного отдела и узнает у него установленный в данном государстве порядок вручения верительных грамот.

Потом он наносит визит министру иностранных дел, с тем, чтобы представиться, передать ему копию верительных грамот ^[11] и текст речи, которую он намерен произнести при его вручении, если это предусмотрено по обычаям данной страны. С момента вручения копии верительных грамот министру иностранных дел страны пребывания считается, что посол приступил к исполнению своих обязанностей де-факто.

Однако официальной датой вступления в должность де-юре считается час и день вручения дипломатическим представителем верительных грамот главе государства страны пребывания.