33.Соціальна політика єс. Політика зайнятості в єс.

Соціальна політика Європейського Союзу має на меті сприяння зайнятості, поліпшення життя та праці трудівників країн-членів. Вона спрямована на забезпечення соціального захисту населення, встановлення партнерських відносин між управлінцями й працівниками, боротьбу з безпідставними звільненнями робітників. Серед цілей соціальної політики одне з чільних місць посідає поліпшення умов праці, захист здоров’я та безпека працівників. Ставиться завдання забезпечити рівність чоловіків і жінок щодо можливостей на ринку праці та ставлення до них на роботі. Передбачається захист робітників по закінченні строку дії їхнього контракту. Європейська комісія координує співпрацю держав-членів у таких напрямах: • зайнятість; • трудове законодавство та умови праці; • соціальний захист; • запобігання нещасним випадкам під час роботи та професій-ним хворобам; • гігієна праці; • права на асоціації та колективні договори між управлінцями та працівниками. • заходи щодо цих напрямків Комісія узгоджує з економічним і соціальним комітетом (ЕКОСОК).   Соціальна хартія (Social Charter)

1989 року всі держави Європейського Союзу, крім Сполученого Королівства, підписали декларацію під назвою "Хартія основних соціальних прав робітників" (скорочено Соціальна хартія, не плутати з Європейською соціальною хартією Ради Європи, підписаною1961 року). Це політичний інструмент, який накладає на країн-учасниць "моральні зобов'язання" і покликаний гарантувати певні соціальні права громадянам цих країн.

Розвиваючи положення Соціальної хартії, в грудні 1991 року держави-члени підписали Договір з соціальної політики.

Політика зайнятості в ЄС.

Важливим кроком у розвитку соціальної політики стало прийняття у 1997 році Європейської стратегії зайнятості.Відповідно до неї держави ЄС щорічно приймають річний план щодо поліпшення ситуації на ринку праці, що стосується окремих галузей економіки.  Єропейська стратегія зайнятості (European Employment Strategy) - головний Інструмент визначення загальносоюзніх пріорітетів у сфері зайнятості та коордінації політики зайнятості держав-членів. Європейська стратегія зайнятості (ЄСЗ, ще відома Під назв «Люксембурзькій процес») передбачена в новому розділі «зайнятість» (раніше просто стаття) Амстердамського договору; Люксембурзькій Саміт в лістопаді 1997 року запровадів ЄСЗ, не очікуючі доки Амстердамській Договір набуде чінності (1999 р. ).  Для реалізації Європейської стратегії зайнятості Люксембурзькій Саміт розробив новий, так звань «Відкритий метод коордінації», коли Замість примусових постанов вікорістовується добровільна Співпраця и «м'які постанови». Комісія та Рада Міністрів Щороку аналізують політіку зайнятості держав-членів и опрілюднюють «Спільний звіт». Далі Комісія пропонує, а Рада затверджує «Головні напрямки Щодо зайнятості», на підставі якіх Країни ЄС розробляються Національні «Плани Дій Щодо зайнятості».Допомагає Раді в Цій роботі Комітет Із зайнятості, кож створении згідно з Амстердамськім договором на заміну Комітету з зайнятості та Ринку праці, створення 1996 року.Комітет Із зайнятості моніторіть політіку держав членів у сфері зайнятості та рінків праці, спріяє її коордінації та вісловлює свое мнение. До нього входять по два представник від кожної держави-члена и два представник від Комісії.