17.Порядок судочинства в Суді єс. Преюдиціальна процедура.

Якщо Комісія вважає, що держава-член не виконала зобов’язання за Договорами, Комісія видає обґрунтований висновок із цього питання після надання зацікавленій державі змоги надати свої пояснення.

Якщо зацікавлена держава не дотримується цього висновку протягом періоду часу, встановленого Комісією, Комісія може винести питання на розгляд Суду Європейського Союзу.

Держава-член, яка вважає, що інша держава-член не виконала свої зобов’язання за Договорами, може винести це питання на розгляд Суду Європейського Союзу.

Перш ніж держава-член подає позов проти іншої держави-члена про інкриміноване порушення зобов’язань за Договорами, держава-член виносить це питання на розгляд Комісії.

Комісія надає обґрунтований висновок, після того як кожній зацікавленій державі було надано можливість представити власну позицію по справі та свої коментарі до позиції іншої сторони, як усно, так і письмово.

Якщо Комісія не надала висновок протягом трьох місяців від дати, коли питання було винесено на її розгляд, відсутність такого висновку не перешкоджає винесенню цього питання на розгляд Суду.

Якщо Суд встановлює, що існує порушення, він може накласти на відповідну державу-члена зобов’язання сплатити тверду суму або пеню, що не перевищують розміру, визначеного Комісією. Зобов’язання щодо сплати набуває чинності з дати, визначеної Судом у його рішенні.

Якщо Суд визнає, що відповідна держава-член не виконала рішення Суду, Суд може накласти на неї зобов’язання сплатити тверду суму або пеню.

Преюдіційна процедура.

Преюдіційнім Запитів назівається офіційне звернення суду держави-члена до Суду ЄС Із клопотанням Про надання Тлумачення або роз'яснення тої / тихий норми / норм Європейського права, Щодо! Застосування або розуміння якіх у даного суду вініклі сумніві при вірішенні конкретного спору у межах своєї юрісдікції.

Суд Європейського Союзу має юрісдікцію віносіті попередні решение Стосовно:

(а) Тлумачення Договорів;

(b) ЧИННОСТІ та Тлумачення АКТІВ установ, органів, служб та агенцій Союзу;

18.Загальний суд: склад і порядок судочинства. Компетенція загального суду.

Суд загальної юрисдикції — у 1989-2009 роках відомий як Суд першої інстанції Європейських Спільнот. Створений на допомогу Судові ЄС, як другий рівень судової влади у Спільноті: рішення Суду першої інстанції (СПІ) можуть бути оскаржені в Суді ЄС з позиції законності.

Кількість суддів Суду загальної юрисдикції визначається Статутом Суду Європейського Союзу. Статут може передбачати те, що Судові загальної юрисдикції допомагають Генеральні адвокати.

Члени Суду загальної юрисдикції добираються з осіб, чия незалежність є поза сумнівом та які володіють кваліфікацією, необхідною для призначення на найвищі судові посади. Вони призначаються за спільною згодою урядів держав-членів строком на шість років після проведення консультацій з колегією. Склад Суду загальної юрисдикції частково оновлюється кожні три роки. Члени, які йдуть у відставку, можуть бути призначені повторно.

Судді обирають Голову Суду загальної юрисдикції з членів Суду строком на три роки. Голова може бути обраний повторно.

Суд загальної юрисдикції призначає свого Секретаря та встановлює правила, що регулюють його роботу.

Суд загальної юрисдикції переглядає правомірність законодавчих актів, актів Ради, Комісії та Європейського центрального банку, окрім рекомендацій та висновків, а також актів Європейського Парламенту, що мають на меті правові наслідки для третіх сторін.

Суд загальної юрисдикції також переглядає правомірність актів органів, служб та агенцій Союзу, що мають правові наслідки для третіх сторін.

Суд загальної юрисдикції для цих цілей має юрисдикцію щодо позовів держав-членів, Європейського Парламенту, Ради або Комісії на засадах браку компетенції, порушення істотної процесуальної вимоги, порушення Договорів або будь-якої норми права, пов’язаної з їх застосуванням, або зловживання повноваженнями.

Суд за цих самих умов має юрисдикцію щодо позовів Рахункової палати та Європейського центрального банку та Комітету регіонів з метою захисту їхніх прерогатив. Будь-яка фізична або юридична особа відповідно до вимог, встановлених у частині 1 та 2, може порушити провадження проти рішення, адресованого цій особі, або проти рішення, що стосується їх безпосередньо та особисто, та проти регуляторного акту, що стосується їх безпосередньо та не призводить до виконавчих заходів.

Суд Європейського Союзу і суд заг. юрисд. має юрисдикцію у будь-яких спорах між Союзом та його службовцями в межах і за умов, встановлених у Штатних правилах посадовців та в Умовах працевлаштування інших службовців Союзу. 

Суд загальної юрисдикції не має власної адміністративної структури і користується технічною та адміністративною базою Європейського Суду. СПІ має власну Канцелярію, а також, як і Європейський Суд, призначає Секретаря. Його повноваження скромніші, ніж повноваження Секретаря Європейського Суду. а перших порах СЗЮ мав обмежені повноваження, але з плином часу сфера його компетенції була розширена. Юрисдикція СПІ охоплює виключно суперечливі справи. На даний час, СПІ може виносити рішення в наступних справах :

Спори між органами Співтовариств та їх функціонерами,

Спори між Європейською Комісією та підприємствами у сфері діяльності ЄСВіС,

Спори фізичних та юридичних осіб з органами Співтовариств з питань монополії та демпінгу,

Спори про відшкодування на підставі мінімальної відповідальності за шкоду, завдану фізичним або юридичним особам діяльністю органів чи функціонерів Співтовариств,

              Після оголошення вироку СПІ існує двомісячний термін, упродовж якого можна звернутися до Європейського Суду.